Маврицій Клеменс Замойський

Маврицій Клеменс Замойський
пол. Maurycy Klemens Zamoyski
Народився	30 липня 1871(1871-07-30)[1][2][3]  Варшава, Російська імперія
Помер	5 травня 1939(1939-05-05)[1][2][3] (67 років)  Варшава, Польська Республіка[1]
Країна	Російська імперія  Республіка Польща
Діяльність	політик, дипломат
Знання мов	польська
Членство	Національна ліга^[d]
Посада	депутат Державної думи Російської імперії^[d]
Партія	Народно-національний союз^d
Рід	Замойські
Батько	Томаш Францішек Замойський
У шлюбі з	Марія Сапіга^d[4]
Діти	Ян Томаш Замойський і Q8866068?
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Маврицій Клеменс (Маврикій Климент) Замойський, в російському політичному житті Маврикій Фоміч^[5] (пол. Maurycy Klemens Zamoyski; 30 липня 1871, Варшава — 5 травня 1939, Варшава) — граф, польський політик і дипломат, громадський діяч, 15-й ординат на Замойської ординації, міністр закордонних справ у 1924 році. Віцепрезидент Національного Польського комітету в Парижі, член Національного Польського комітету (1914–1917)^[6].

Життєпис

Представник польського графського роду Замойського герба «Єліта»^[7]. Старший син графа Томаша Франтішека Замойського (1832–1889), 14-го ордината на Замостя, та графині Марії Потоцької (1851–1945)^[7]. Закінчив гімназію в Лешні (Познань) та університет у Німеччині. Був головою Варшавського філармонічного товариства. Засновник школи образотворчих мистецтв у Варшаві. Голова Варшавського сільськогосподарського товариства. Член Національно-демократичної партії^[8].

Член Національної Ліги з 1905 року. У 1906 році був обраний до 1-ї Державної Думи Російської імперії. Входив до складу Польського кола^[8].

Був одним із найбільших землевласників Королівства Польського. У відповідь на декларацію головнокомандувача російських військ великого князя Миколи Миколайовича Романова від 14 серпня 1914 року граф Маврицій Замойський написав телеграму подяки, в якій заявляв, зокрема, «що кров синів Польщі, пролита разом із кров'ю синів Росії проти спільного ворога, стане нового життя, миру та дружби двох братніх слов'янських народів»^[9].

У 1919–1924 роках — посол Польщі у Франції, протягом семи місяців з 19 січня 1924 обіймав посаду міністра закордонних справ Польщі.

У 1922 році Маврицій Замойський став одним із кандидатів (найправішим) на посаду президента Польщі та основним суперником Габріеля Нарутовича. Обрання першого президента відбувалося у Національних зборах Польщі. Попри те, що Маврицій Замойський лідирував у першому та наступних раундах голосувань, у ході остаточного голосування отримав 227 голосів, а Габріель Нарутович — 289 голосів та здобув перемогу.

Спочатку член, потім віцепрезидент (1902–1907) і президент (1907–1919) комітету з будівництва пам'ятника Фредерику Шопену у Варшаві.

Сім'я та діти

18 липня 1906 року^[7] одружився з княжною Марією Розе Софією Сапєзі (19 вересня 1884 — 28 серпня 1969), дочці князя Яна Павла Александра Сапєги (1847—1901) і графині Северини Марії Уруської (1860–1931). Їх діти:

• Марія (нар. 29 травня 1907 — 3 грудня 2000), чоловік з 1930 граф Станіслав Костка Кароль Замойський (1899–1939)
• Софія (нар. 7 липня 1908 — 3 листопада 1999), чоловік з 1935 року Казимир Скаржинський (1888–1962)
• Роза (нар. 10 січня 1911 — 18 липня 2005), чоловік з 1931 граф Артур Тарновський (1903–1984)
• Ян Томаш (12 червня 1912 — 29 червня 2002), 16-й ординат Замойський, дружина з 1938 Роза Жолтовська (1913–1976)^[7]
• Анджей (нар. 10 січня 1914 — 25 травня 1986), дружина Ірена Домбовська (1920–2005)
• Владислав (нар. 26 липня 1915 — 24 вересня 2001), дружина з 1946 Гелена Клокоцька (1904–1998)^[7]
• Анна Марія (20 вересня 1920 — 24 вересня 1983), чоловік з 1940 князь Петро Михайло Войцех Чарторийський (1909–1993)^[7]
• Павло Марек (нар. 14 березня 1922 — 20 березня 1985), дружина з 1955 Ольга Родрігес Уріа (нар. 1928)^[7]
• Тереза (11 листопада 1923 — 28 березня 1995)
• Христина (нар. 31 липня 1925 — 30 липня 2008), чоловік з 1949 Павло Станіслав Попель (1920–1980)^[7]

Родовід

Посилання

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #122718860 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
   d:Track:Q96022943
4. Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 78. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
   d:Track:Q19720386d:Track:Q122382124
5. Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Москва. РОССПЭН. 2008. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 6 листопада 2014.
6. Roman Dmowski, Polityka polska i odbudowanie państwa. Przedmową do obecnego wydania i komentarzem opatrzył Tomasz Wituch, t. II, Warszawa 1988, s. 202.
7. Maurycy Klemens Zamoyski na stronie potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 28 травня 2008. Процитовано 5 листопада 2014.
8. Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина. 1906 С. 428.
9. Kazimierz Władysław Kumaniecki, Zbiór najważniejszych dokumentów do powstania państwa polskiego, Warszawa, Kraków 1920, s. 30.

Джерела

• Maurycy Klemens Zamoyski на stronie potomków Sejmu Wielkiego Архівовано жовтень 27, 2014 на сайті Wayback Machine.
• Державна дума Російської імперії: 1906—1917. Архівна копія на сайті Wayback Machine. Б. Ю. Іванов, А. А. Комзолова, І. С. Ряховська. — М.: РОССПЕН, 2008. — С. 201.
• ZAMOYSCY
• Боїович М. М. Члени Державної думи (Портрети та біографії). Перше скликання. — М.: Тип. Товариства І. Д. Ситіна, 1906. — С. 428.