Марсель Леу
| Марсель Леу | |
|---|---|
.jpg) Марсель Леу у Монці в 1930 році | |
| Загальна інформація | |
| Прізвиська | «Левове серце» |
| Національність | француз |
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція |
| Народження | 3 квітня 1888 Фужер або Блуа, Франція |
| Смерть | 19 липня 1936 Довіль, Франція |
| Спорт | |
| Вид спорту | автоспорт |
| Команда | Bugatti, ERA, Alfa Romeo, Maserati |
| Завершення виступів | 19 липня 1936 |
 Марсель Леу у Вікісховищі | |
Марсель Леу (фр. Marcel Lehoux), (нар. 3 квітня 1888 або 1889 — пом. 29 липня 1936) — французький автогонщик та підприємець, що все життя провів у Алжирі. Переможець кількох довоєнних гран-прі. Один із найкращих водіїв Bugatti.[1]
Загинув на автоперегонах в Довілі, зіткнувшись із Ніно Фаріною.
Марсель Леу народився 3 квітня 1888 чи 1889 року. Місцем народження вказують замок Фужер у Вандеї[2] або містечко Блуа в долині Луари.[3]
У 2-річному віці батьки перевезли його до Алжиру, що був в той час колонією Франції. Зростаючи в заможній родині, юнак мав забезпечене майбутнє. Займаючись торговельною справою, він уже в зрілому віці долучився до автоперегонів.
Вперше узяв участь у змаганнях у 1924 році в Алжирі із Brescia-Bugatti з об'ємом двигуна 1500 см3. Із Bugatti він брав участь і в подальших автоперегонах на території Північної Африки
У 1927 із Морісом Ростом Леу виграв 12 годин Сан-Себастьяну[4] на Georges Irat.
У 1928-му — здобув перемогу на Гран-прі Алжиру та Гран-прі Туніса на Bugatti Type 35 й почав частіше відвідувати європейські гонки.
Найкращим сезоном для нього став 1933 рік, коли він на Bugatti Type 51 виграв Гран-прі По, Дьєпу та Монци й кілька разів побував на подіумі. Тоді ж Марсель став переможцем кількох гонок з підйому на пагорб у Франції.[5]
Scuderia Ferrari, відмічаючи його успіхи, зробила Леу своїм пілотом. У складі команди «алжирець» став другим у Дьєпі, та третім на трасі Монтжуїк, пропустивши вперед Широна та Варці, й у Касабаланці, де його випередив той же Широн та Етанселен на Maserati. У Монако він був четвертим, а у Віші — п'ятим. Зіштовхнувшись з більш молодою та конкурентоспроможною опозицією стало зрозуміло, що пік його кар'єри вже пройшов.
1935 рік Марсель провів на приватній Maserati. Він став тринадцятим у рейтингу європейських пілотів. Його найбільшими здобутками стали четверті місця на Гран-прі Марни та Лотарингії. Також він виграв перегони по заїзду на пагорб в Еймутьє у серпні місяці.[6]
У 1936-му Леу виступив на приватній Bugatti T51 в По, після чого став водієм ERA. В його розпорядженні опинилась полуторалітрова ERA-B класу вуатюретт. В Монако він став другим, у змаганнях острова Мен — п'ятим, на Нюрнбургрингу — четвертим, а в Альбі — знову здобув срібло.
Наступним був Гран-прі Довілю, на який Леу отримав дволітрову ERA-B. Пройшовши на ній більше половини дистанції, Марсель зіткнувся з Alfa Romeo Ніно Фаріни. Обидві автівки злетіли в повітря, а водії були викинуті на правий бік тротуару.[7] Фаріна знепритомнів, а Леу, отримавши важкі травми, помер практично миттєво. Його ERA перекинулась та спалахнула, що дало привід для чуток про його загибель у полум'ї.[2]
На сьомому колі тієї ж гонки потрапив в аварію Альбер Шамбо.[8] За кілька днів він помер у лікарні.
Гран-прі Довілю більше ніколи не проводився. [9]
Марселя Леу описували як низкорослого кремезного чоловіка. Він був дуже популярною та поважаною персоною, відомим своєю удачею напоказ, професіоналізмом та щедрістю у допомозі зростанню молодих пілотів.
На Гран-прі Марни у Реймсі у 1931 році він познайомився з мадемуазель Еллє Ніс, що виступала також на Bugatti. Вони швидко потоваришували і часто їздили на гоночні заходи разом. Їхня дружба була добре відомою у гоночному товаристві. Певною мірою він грав у її житті роль надійної фігури батька.[10]
Також був близьким другом Філіпа Етанселена.[2]
| Рік | Назва | Місце проведення | Автівка | Звіт |
|---|---|---|---|---|
| 1924 | Гран-прі Анфи | Анфа | Bugatti | Звіт |
| 1928 | Гран-прі Алжиру | Стаеулі | Bugatti Type 35 | Звіт |
| 1928 | Гран-прі Туніса | Карфаген | Bugatti Type 35 | Звіт |
| 1929 | Гран-прі Алжиру | Стаеулі | Bugatti Type 35 | Звіт |
| 1930 | Гран-прі Дьєпу | Дьєп | Bugatti Type 35 | Звіт |
| 1931 | Гран-прі Женеви | Женева | Bugatti Type 51 | Звіт |
| 1931 | Гран-прі Марни | Реймс | Bugatti Type 51 | Звіт |
| 1932 | Гран-прі Марокко | Анфа | Bugatti Type 54 | Звіт |
| 1933 | Гран-прі По | По | Bugatti Type 51 | Звіт |
| 1933 | Гран-прі Дьєпу | Дьєп | Bugatti Type 51 | Звіт |
| 1933 | Гран-прі Монци | Монца | Bugatti Type 51 | Звіт |
- Марсель Леу протегував своєму співвітчизнику Ґаю Моллу.
- ↑ Miranda Seymour «The Bugatti Queen: In Search of a French Racing Legend», Random House, New York — 2004. ISBN 1400061687 [1] (англ.)
- ↑ а б в Спогади автоспорту. Марсель Леу [2] [Архівовано 28 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Автоперегони в історії. Марсель Леу [3] [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Що носили назву Гран-прі Гіпускоа.
- ↑ Підйом на пагорб [4] [Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Переможці перегонів з підйому на пагорб у 1931-1936 роках [5] [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Гран-прі Довілю. Відео [6] [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Золота ера автоспорту. Альбер Шамбо [7] [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Гран-прі Довілю [8] [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Miranda Seymour «The Bugatti Queen: In Search of a French Racing Legend», Random House, New York — 2004. ISBN 1400061687 [9] (англ.)
- Профіль на Driverdb.com [Архівовано 15 вересня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Гоночна статистика Марселя Леу [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Золота ера автоспорту [Архівовано 29 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ґай Молл та Марсель Леу [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Франко-алжирські гонщики [Архівовано 13 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
