Пауль Теодор Уленгут

Пауль Теодор Уленгут
нім. Paul Uhlenhuth
Народився7 січня 1870(1870-01-07)[1][2][3]
Ганновер, Королівство Пруссія[1]
Помер13 грудня 1957(1957-12-13)[4][3] (87 років)
Фрайбург[4]
ПохованняHauptfriedhof Freiburgd
Країна Німеччина
Діяльністьбактеріолог, викладач університету, лікар
Галузьmedical microbiologyd і бактеріологія
ЗакладМарбурзький університет
Грайфсвальдський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Відомі учніArmin Kutzsched
ЧленствоЛеопольдина
Шведська королівська академія наук
Гайдельберзька академія наук
Бельгійська королівська академія медицини
Pépinière-Corpsd
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
CMNS: Пауль Теодор Уленгут у Вікісховищі

Па́уль Теодо́р Уленгу́т (нім. Paul Theodor Uhlenhuth; 7 січня 1870, Ганновер — 13 грудня 1957, Фрайбург) — німецький бактеріолог і гігієніст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Карла Крістофа Уленгута та Елізи Васмус. Вчився у середній школі в Магдебурзі та Ганновері. Здобував медичну підготовку в 1889—1894 роках в Академії кайзера Вільгельма (Pépinière[de]), а в 1889 році став членом Франконського Пепіньєр-Корпусу.

У 1897 році він став помічником Роберта Коха в його Інституті інфекційних хвороб. Того ж року він став старшим лікарем у Фрідріха Леффлера, з яким він перейшов до Інституту гігієни Королівського університету Грайфсвальда. Там він був призначений спочатку ад'юнкт-професором у 1903 році, а в 1905 році став приват-доцентом кафедри гігієни того університету, пробувши там до 1911 року. У 1901 році він запропонував метод біологічної диференціації білків крові людини і тварин на підставі реакції преципітації. Метод знайшов широке застосування в санітарії, гігієні, судово-медичній практиці для визначення видової приналежності білка.

1905 року отримав академічну відзнаку Venia Legendi у гігієні та бактеріології. З 1906 по 1911 рік Уленгут був директором бактеріологічного відділу Імперського управління охорони здоров'я. Страсбурзький університет кайзера Вільгельма призначив його на кафедру гігієни та бактеріології в 1911 році.

Після поразки Німецької імперії у Першій світовій війні 1918 року, як і всіх німецьких професорів, його вислали з колишньої імперської території Ельзас-Лотарингія. Він перейшов на роботу до Марбурзького університету імені Філіппа.

З 1923 року до виходу на пенсію в 1939 році він викладав у Фрайбурзькому університеті імені Альберта Людвіга. Тоді ж призначений директором інституту гігієни цього університету. Його задум створити у Фрайбурзі інститут для досліджень епідемій та експериментальної терапії не вдалося втілити.

У перші дні перемоги націонал-соціалізму, 11 квітня 1933 року він став одним із підписантів указу, який передбачав звільнення його єврейських колег. У 1937 році він став членом НСДАП. З 1939 року у відставці. 18 серпня 1942 року став надзвичайним членом наукового сенату військово-медичної служби.

1950 року став почесним громадянином міста Фрайбург-ім-Брайсгау. 1953 року йому присуджена Національна премія Німецької Демократичної Республіки першого класу. 1955 року нагороджений Командорським федеральним хрестом за заслуги.

Здобутки

[ред. | ред. код]

Він першим прищепив поворотний тиф пацюкам і мишам, вказав спосіб морфологічної та серологічної диференціації збудників різних видів поворотного тифу, розробив метод ідентифікації збудників дифтерії птахів і курячої віспи, виділив вірус африканської чуми свиней, розробив лікувальні сироватки проти збудників лептоспірозу і ящура (у ветеринарії). Ним запропонована селективне поживне середовище для вирощування лептоспір.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружився з Мартою фон Клюфер 8 травня 1899 року у м. Ганноверш-Мюнден. Їхня перша дочка Маргарет народилася 4 лютого 1900 року, друга дочка Ірмгард — 26 липня 1903 року, а третя дочка Клара — 1 серпня 1905 року.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Тайний радник (1906)
  • Член (з 1932 року) та президент Німецької академії наук Леопольдина
  • Нагороджений медаллю Котеніуса Леопольдини

Твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11726881X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б Munzinger Personen
  4. ↑ а б Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Wolfgang U. Eckart: Paul Uhlenhuth. / Wolfgang U. Eckart, Christoph Gradmann (Hrsg.): Ärztelexikon. Von der Antike bis zum 20. Jahrhundert, 1. Aufl. 1995 °C. H. Beck München, S. 358—359, Ärztelexikon. Von der Antike bis zur Gegenwart, 2. Aufl. 2001, S. 313, 3. Aufl. 2006 Springer Verlag, Heidelberg, Berlin, New York, S. 327.
  • Uhlenhuth, Paul Hessische Biografie [1] (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]