Пейко Микола Іванович

Пейко Микола Іванович
Народився12 (25) березня 1916[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 липня 1995(1995-07-01)[1][2][3] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняДомодєдовське кладовищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькомпозитор, музичний педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка композиторів СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанропера Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія
IMDbID 1195935 Редагувати інформацію у Вікіданих

Микола Іванович Пейко (12 (25) березня 1916, Москва — 1 липня 1995, Москва) — російський композитор, диригент, педагог. заслужений діяч мистецтв РРФСР (1964). Лауреат двох Державних премій.

Біографія

[ред. | ред. код]

В 1933—1937 роках навчався в музичному училищі при Московській консерваторії у І. В. Способіна (теоретичні дисципліни).

В 1940 закінчив Московську консерваторію, де навчався у Н. Я. Мясковського (композиція), М. П. Ракова (оркестровка), В. А. Цуккермана (аналіз музичних форм).

У 1943 Пейко почав викладати в консерваторії, спочатку як асистент Д. Д. Шостаковича та Миколи Мясковського, а незабаром очолив власний композиторський клас. Пейко також був керівником композиторської кафедри в Інституту імені Гнесіних (з 1958 — професор). Належить до числа найбільших композиторів-симфоністів Росії ХХ століття. Н. Пейко — один з найавторитетніших після Мясковського композиторів-педагогів московської композиторської школи. Здобув репутацію видатного енциклопедиста свого часу. Виховав понад 50 композиторів, серед яких Юрій Абдоков, Софія Губайдуліна, Олексій Ларін та інші.

Н. І. Пейко помер 1 липня 1995 в Москві. Похований на Домодєдовському кладовищі поруч із дружиною, Іриною Михайлівною Пейко-Оболенською.

Творчість

[ред. | ред. код]

Стиль пов'язаний з традиціями російської та західної симфонічної музики, в тому числі — творами М. Я. Мясковського. У пізній період творчості експериментував з дванадцятитоновою технікою, залишаючись прихильником традиційного ладо-тонального мислення. Твори композитора відрізняються яскравою та вишуканою оркестровкою та поетичною глибиною. Цикл симфоній Пейко належить до числа найбільш значущих в європейській симфонічної культурі ХХ століття. Композитор володів рідкісним аналітичним даром, що сприяло написанню ряду блискучих критичних статей і есе, в тому числі про 27-му симфонію Мясковського, інструментальні мініатюри О. Мессіана, В. Лютославського та ін. Великий вплив на творче мислення композитора мало його серйозне (впродовж усього життя) захоплення шахами.

Основні твори

[ред. | ред. код]
Балети
  • «Жанна д'Арк» (1953—1955)
  • «Абакаяда» (1983)
Ораторії
  • «Ніч царя Івана» (1967, перероблена в оперу)
  • «Днів давніх бій» (1981)
Оркестрові твори
  • Дев'ять симфоній (1945, 1946, 1957, 1965, 1968, 1972, 1980, 1986, 1992)
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1943—1947)
  • Симфонічна сюїта «З російської старовини» (1948)
  • «Молдавська сюїта» (1949—1950)
  • Сім п'єс на теми народів СРСР (1950)
  • Дві концертні сюїти для скрипки та оркестру (1953, 1968)
  • Симфонічна балада (1956)
  • «З якутських легенд» (1940—1957)
  • Концерт-симфонія (1974)
  • Еонцерт для гобоя та камерного оркестру (1983)
  • «12 афоризмів та постлюдія» (1993)
  • Концерт для малої домри та оркестру (1967)
Камерні твори
  • Фортепіанний квінтет (1961)
  • Чотири струнних квартети (1962, 1965,…)
  • «Легенда» для кларнета і арфи та ін.
  • Пісні, романси, музика до театральних постановок та кінофільмів
Опера
  • «Айхилу»
Музика до фільмів і мультфільмів

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #13358433X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Musicalics

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Рыбакина Е. Николай Пейко: очерк жизни и творчества. — М.: Музыка, 1980

Посилання

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.