Раузер Всеволод Альфредович
| Всеволод Раузер | |
|---|---|
| Народження | 16 жовтня 1908 |
| Смерть |
1941 Ленінград |
| Титул | Майстер спорту СРСР (1929) |
Всеволод Альфредович Раузер (англ. Vsevolod Alfredovich Rauzer, 16 жовтня 1908 — 1941, Ленінград) — український, радянський шахіст, шаховий теоретик, дворазовий чемпіон України.
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |              | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Всеволод Раузер учасник 5-ти чемпіонатів УРСР, двічі ставав переможцем у 1927 та 1933 роках. Переможець першості Києва у 1928 та 1930 роках.
Учасник 6-ти чемпіонатів СРСР, найкращий виступ — 6-те місце у 1933 році.
У 1935 році переїхав на постійне проживання у Ленінград. Посів 2-ге місце у першості Ленінграда (1936).
Раузер був видатним теоретиком, вніс цінний внесок в теорію дебютів. Найбільшу популярність здобув розроблений ним і названий його ім'ям (атака Раузера) варіант сициліанського захисту, нерідко застосовуваний і в наші дні. Розробки Раузера торкнулися також іспанської партії і французького захисту[1].
Загинув в блокадному Ленінграді у 1941 році.
Шостий чемпіон світу Михайло Ботвинник писав про Раузера: «Дебютні дослідження Всеволода Альфредовича (і не тільки дебютні — були у нього і блискучі аналізи в ендшпілі), пов'язані з планами гри в мітельшпілі, дають всі підстави зарахувати Всеволода Раузера до когорти майстрів-засновників Радянської школи, визначила розвиток шахової думки на багато років»[2].
| Рік | Місце проведення |
Турнір | Результат | + | — | = | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1926 | Одеса | 3-й чемпіонат України | 2 з 11 | 1 | 8 | 2 | 12 |
| 1927 | Полтава | 4-й чемпіонат України | 11 з 15 | 8 | 1 | 6 |  [3]
|
| Москва | 5-й чемпіонат СРСР | 7½ з 20 | 5 | 10 | 5 | 18 — 19 | |
| 1928 | Одеса | 5-й чемпіонат України | 8 з 15 | 4 | 3 | 8 | 7 |
| Київ | Чемпіонат Києва |
| |||||
| 1929 | Одеса | 6-й чемпіонат СРСР (чвертьфінальний турнір, група 2) | 5½ з 7 | 4 | 1 | 2 | 3 — 4 |
| 6-й чемпіонат СРСР (півфінальний турнір, група 2) | 3 з 5 | 3 | 2 | 0 | 3 | ||
| 1930 | Київ | Чемпіонат Києва |
| ||||
| Тіфліс | Турнір майстрів України, Закавказзя та Узбекистану |
| |||||
| 1931 | Харків | 6-й чемпіонат України | 8 з 11 | 8 | 3 | 0 | 
|
| Москва | 7-й чемпіонат СРСР | 9 з 17 | 5 | 4 | 8 | 8 — 9 | |
| 1933 | Харків | 7-й чемпіонат України | 5 з 8 | 4 | 2 | 2 | — 2
|
| Ленінград | 8-й чемпіонат СРСР | 11½ з 19 | 10 | 6 | 3 | 6 | |
| 1934/1935 | Ленінград | 9-й чемпіонат СРСР | 7½ з 19 | 4 | 8 | 7 | 17 |
| 1935 | Ленінград | Турнір 12-ти (Андор Лілієнталь та 11 шахістів з Ленінграда) | 6½ з 11 | 
| |||
| 1936 | Ленінград | Першість Ленінграда | 9½ з 14 | 7 | 2 | 5 |
|
| Ленінград | Турнір молодих майстрів | 8½ з 14 | 5 | 2 | 7 | — 2
| |
| 1937 | Тіфліс | 10-й чемпіонат СРСР | 10½ з 19 | 7 | 5 | 7 | 8 |
| 1940 | Київ | 12-й чемпіонат СРСР (півфінал) | 6 з 16 | 2 | 6 | 8 | 13 — 15 |
- Шахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964. — С. 317 — С. 624
- Шахматы: Энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 330 — С. 624
- Ботвинник М. М. Аналитические и критические работы 1928—1986. Статьи, воспоминания. — Москва: Физкультура и спорт, 1987. — С. 367. — 528 с.
- Ботвинник М. М. Портреты. — Москва: «64», 2000. — С. 102—103. — 168 с.
- Корчной В., Оснос В. Сицилианская защита. Атака Раузера. — Москва: Russian Chess House, 2008. — 288 с.
- ↑ ВСЕВОЛОД РАУЗЕР Персона Дня [Архівовано 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ М.Ботвинник «Портреты — Всеволод Раузер» [Архівовано 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Переміг Олексій Селезньов, але через московську прописку його результат залишився поза заліком
- Партії [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.] Всеволода Раузера на chessgames.com
- Особова картка [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Всеволода Раузера на сайті 365chess.com
|
Попередній Михайло Марський Абрам Замиховський |
|
Чемпіон України із шахів 1927 1933 |
|
Наступний Яків Вільнер, Володимир Кирилов Йосип Погребиський, Петро Шумилін |