Самуель Мацейовський пол. Samuel Maciejowski | ||
| ||
---|---|---|
1539 — 1541 | ||
Конфесія: | католицтво | |
Церква: | римо-католицька церква | |
Попередник: | Себастьян Браніцький[pl] | |
Наступник: | Миколай Дзєжґовський[pl] | |
| ||
1541 — 1546 | ||
Попередник: | Якуб Бучацький | |
Наступник: | Ян Бєлінський[pl] | |
| ||
1546 — 1550 | ||
Попередник: | Пйотр Ґамрат[pl] | |
Наступник: | Анджей Зебжидовський[pl] | |
Альма-матер: | Болонський університет і Падуанський університет | |
Діяльність: | католицький священник, державний діяч, католицький єпископ | |
Народження: | 15 січня 1499[1] | |
Смерть: | 26 жовтня 1550[2] (51 рік) | |
Похований: | Каплиця Мацейовського на Вавелюd | |
Династія: | Мацейовські гербу Цьолек | |
Батько: | Бернард Мацейовський | |
Посада: | канонік сандомирський, краківський, келецький, ґнєзненський; пробст люблінський, костшинський, ґолембський, декан краківський; нотаріус, королівський секретар, секретар великий коронний, підканцлер і канцлер великий коронний | |
Самуель Мацейовський гербу Цьолек (нар. 15 січня 1499(?) — пом. 26 жовтня 1550) — польський римо-католицький і державний діяч, гуманіст; єпископ холмський (1539–1541), плоцький (1541–1546), краківський (1546–1550); підканцлер (1539–1547) і канцлер великий коронний (1547–1550).
Народився Самуель 15 січня 1499 року у сім'ї каштеляна чехувського та люблінського Бернарда Мацейовського і Ядвіги з Подлодовських. Мав двох братів і сестру: Станіслава (маршалка коронного), Бернарда (каштеляна люблінського і радомського) й Урсулу (дружину Яна Леженського[pl][3].
Самуель Мацейовський розпочав кар'єру 1518 року як нотаріус у канцелярії короля Сигізмунда I Старого[4]. Завоював довіру, визнання та підтримку підканцлера Петра Томіцького у своїй кар'єрі. 1522 року був відправлений останнім на навчання до Падуанського університету. Протягом 1522–1524 років вивчав там філософію та риторику. Після цього, протягом 1524–1530 років продовжив навчання у Болонському університеті[5].
Після повернення з навчання посів уряд секретаря королівського (1531/1532)[4], був послом короля на сеймик Краківського воєводства у Прошовицях[6] у 1534 та 1538 роках[7].
29 серпня 1537 року Мацейовського призначили секретарем великим коронним; він став фактичним керівником королівської канцелярії. У липні 1537 року брав участь у переговорах з австрійськими послами щодо шлюбу королевича Сигізмунда з Єлизаветою Габсбург[5].
1539 року був призначений на посаду підканцлера коронного[8], 1547 року отримав велику печатку канцлера великого коронного[9]. Він завжди стояв на боці короля, даючи поради, зберігаючи права та гідність трону[4]. Був у опозиції до політичних планів королеви Бони, під впливом Томіцького вибрав угодовську політичну лінію, спрямовану на союз із Габсбургами, добрі стосунки з прусським герцогом Альбрехтом і підтримку поміркованого крила прусських сепаратистів[5].
Уже 1521 року Самуель Мацейовський став каноніком сандомирським, 1523 року був пробстом колегіати люблінської[4]. Після завершення навчання був каноніком краківським[4] і келецьким (1530), ґнєзненським (1531), пробстом костшинським (1533-1536) і ґолембським (1537-1541)[10]. 1538 року став деканом краківським[4][5].
17 жовтня 1539 року отримав провізію на єпископство холмське, 1541 року став плоцьким єпископом, а 1545 року — краківським. Зберіг за собою уряд підканцлера та, пізніше, канцлера, за що отримав багато критики з боку шляхти, обуреної одночасним посіданням двох важливих урядів однією особою[5].
Коли на сеймі на кону стояла доля таємного весілля королевича Сигізмунда з Барбарою Радзивілл, єпископ Мацейовський доводив сакральну дійсність цього шлюбу. Як краківський єпископ дбав про рівень освіти духовенства, був прихильником поміркованої поведінки щодо іновірців[4]. 1546 року він наказав здійснити візитацію дієцезії, яка мала на меті обмежити вплив Реформації, але через м'якість єпископа цієї мети не вдалося досягти. Провів у дієцезії 2 реформаторські синоди (1547, 1549)[11].
Самуель Мацейовський був гуманістом, прекрасним знавцем латинської та грецької мов. За його ініціативи 1547 року була побудована резиденція в Бялому Прондніку (тепер — частина Кракова), де він гуртував навколо себе відомих вчених і поетів. Атмосферу цих наукових і літературних диспутів передав Лукаш Гурницький у «Придворному польському» (1565), який працював писарем у єпископській канцелярії. Найбільш довіреним співробітником Мацейовського у канцелярії був Станіслав Гозій, відповідальний за прусські справи, потім прусськими справами опікувався Мартін Кромер, реєнтом канцелярії був Ян Пшерембський. У колі протекції Самуеля Мацейовського були такі видатні діячі того часу, як Лукаш Гурницький, Станіслав Оріховський, Я. Дершняк з Рокітниці, Ф. Станкар, М. Бенедикт з Кожмина, А. Тшецеський молодший, Ю. Пшилуський, В. Новопольчик (Новікампіан), Леонард з Вишогроду, Петро Роїзій, Англік Філіп та ін. Також, С. Мацейовський як канцлер Краківського університету був також його справжнім покровителем[4][5].
Помер Самуель Мацейовський 26 жовтня 1550 року у Кракові. Каплицю Снігової Божої Матері у Вавельському соборі він раніше перебудував на свій могильний мавзолей, там він і спочиває разом зі своїм племінником, також єпископом краківським Бернардом Мацейовським[5].