Сораяма Хадзіме

Сораяма Хадзіме
яп. 空山 基
При народженніХадзіме Сораяма
Народження22 лютого 1947(1947-02-22) (77 років)
Імабарі, Ехіме, Японія
КраїнаЯпонія Японія
Жанргіперреалізм, ілюстрація
Діяльністьілюстратор, художник, графічний дизайнер
Напрямокнаукова фантастика, космос
Роки творчості2020[1]
ВпливЛаррі Елмор, Френк Фразетта, Берні Райтсон, Ернесто Чан, Джон Бускема
Роботи в колекціїНаціональний музей світових культурd[2]
Сайтsorayama.jp
CMNS: Сораяма Хадзіме у Вікісховищі

Хадзіме Сораяма (яп. 空山 基, нар. 22 лютого 1947, Ехіме) — японський художник-ілюстратор — гіперреаліст, відомий своїми намальованими вручну фотореалістичними еротичними зображеннями жінок і жінкоподібними роботами-гиноїдами, автор дизайну AIBO[3]

Біографія

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

Хадзіме Сораяма народився в 1947 році в місті Імабарі на острові Сікоку, в префектурі Ехіме регіону Сікоку.[4] Після закінчення школи Імабарі Кіта в 1965 році Сораяма поступив в університет Сікоку Гакуїн[ja],[4] де вивчав грецьку та англійську літературу. [5] У 1967 році після публікації першої роботи «Рожевий журнал» він перевівся в художню школу Тюо (яп. 中央美術学園) в Токіо, де почав вивчати малювання. Закінчивши школу в 1968 році, у 21 — річному віці Сораяма отримав роботу в рекламному агентстві.

Початок діяльності

[ред. | ред. код]

У 1972 році він почав працювати фрілансером-ілюстратором.[4] Сораяма вигадав свій власний стиль і працював над його досконалістю. У 1978 році він намалював свого першого робота, дуже схожого на людину. Це був початок нової серії роботів Хадзіме Сораями, які побачили світ роком пізніше і стали його візитною карткою. Роботам присвячені цілі серії картин художника. [6]

Творчість

[ред. | ред. код]

Популярність

[ред. | ред. код]

У 1983 році у видавництві Genko-sha був опублікований «Сексуальний робот», який здобув статус культової фігури і, який приніс органічно-металевим напівроботам Сораями популярність у всьому світі,[5].

Стиль

[ред. | ред. код]

В 1984 році виходить книга художника «Пінап» (Graphic-sha, 1984, яка) була витримана в його неповторному стилі. У своїй роботі художник використовував ідеї пинапа і кіберпанку, які перетворилися на зображення хромованих гіноїдів в заманюючих позах.[7] Свою легко впізнавану фотореалістичну манеру письма Сораяма створив завдяки вмілому використанню акрилових фарб, олівців та пульверизаторів.[8] Критики відносять його стиль до різновиду гіперреалізму. Цей стиль потім багато разів використовувався іншими художниками.

Відомі твори

[ред. | ред. код]

Сораяма був автором обкладинки класичної книги про машинний зір «Зір роботів» (англ. Robot vision) Бертольда Хорна[de].[9] Ряд інших робіт художника обертається навколо фотореалістичних за манерою виконання еротичних жіночих фігур, зроблених у фетиш-стилі, наприклад, в латексі або шкірі. Його пінапи деякий час постійно публікувалися в Penthouse,[10] і удостоїлися спеціальної журнальної статті в ювілейному випуску журналу «Silver Anniversary issue».[5] У 2006 році Playboy TV випустило спеціальне шоу, присвячене малюнкам Сораями.[11] Сораяма розробив дизайн собаки-робота AIBO (1999),[12]. Ця робота отримала в Японії Гран-прі за найкращий дизайн 2000 року (найвищу японську нагороду в області дизайну), і в 2001 році була розміщена в постійній колекції Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва[13] і Смітсонівського інституту, а також увійшла до книги Паоли Антонеллі «Об'єкти дизайну» (англ. Objects of Design), що була видана Нью-Йоркським музеєм сучасного мистецтва. У 2004 році ця робота Сораями була виставлена Nike «White Dunk Project» серед числа 25 спеціально відібраних художників Японії.[11] У 2010 році вийшла чергова книга-ретроспектива творчості художника Master Works, а за нею у 2013 році вийшов оригінальний збірник «Тремтливі лисиці» (англ. Vibrant Vixens). У 2012—2013 роках Сораяма працював разом з американським фешн-дизайнером Марком Еко (англ. Marc Ecko) над трьома спільними колекціями.

Екранізації

[ред. | ред. код]

У 1985 році Сораяма випустив першу роботу поза збірок ілюстрацій — відеофільм «Відео-ілюстрація» (англ. Illustration Video).[6] Потім він брав участь у роботі над фільмами «Жива мертвечина» (1992), «Патруль часу» (1994) і «Космічні далекобійники» (1995) Сораяма розробив дизайн колекційних карток Sorayama, випустив кілька обмежених друкованих та електронних видань своїх робіт, брав участь у численних виставках, а також був автором обкладинки альбому Aerosmith «Just Push Play» (2001). У 2000-х та 2010-х роках він співпрацював з декількома виробниками фільмів у Голлівуді, включаючи Джорджа Лукаса — над збіркою ілюстрацій по мотивах Зоряних війн Star Wars Concept Art в 2013-2014 роках.[14]

Відгуки

[ред. | ред. код]
  • Марко Пеллиттері вважає, що чуттєві гіноїди Сораями — покриті металом жінки — являють собою чудовий аналіз сучасного японського суспільства, яке аж до 1980-х років представило себе світу як суспільство (пост)модерну і високих технологій, під оболонкою яких практично непомітний національний дух.[15]
  • Томас Фостер у своїй книзі з кіберпанці, написаної з фрейдистських позицій, зазначає, що «в цих зображеннях неможливо визначити: чи сексуальний робот являє собою об'єкт-фетиш, чи жінку, яка фетишизована» (англ. «these images make it impossible to determine whether the sexy robot is a fetish object or a woman who has been fetishized»).[16]
  • Френчі Ланнінг називає Сораяму, ймовірно, найбільш впливовим фетиш-ілюстратором сучасності, тим, хто змагається і перемагаючим за креативності у фетиш-дизайнерів. В інтерв'ю художник стверджує, що так як він не скутий рамками реального використання його творінь, то дозволяє собі поєднувати можливе і неможливе в своїх ілюстраціях, щоб дражнити почуття глядача.[17]

Висловлювання

[ред. | ред. код]
  • «Мистецтво — це вид цілеспрямованості, що наполегливо утверджує вашу власну оригінальність … навпаки, суперреалізм працює з технічною проблемою того, наскільки точно можна підійти до об'єкта». ("Art is a kind of tenacity, an insistence upon asserting your own originality … by contrast, superrealism deals with the technical issue of how close one can get to one's object".)[5]
  • «На відміну від мистецтва, ілюстрація — це не справа емоцій або страхів, але досвід, який природно випливає з логічного мислення». ("Unlike art, illustration is not a matter of emotion or hatreds, but an experience that comes naturally through logical thinking.")

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • PINK JOURNAL (1967)
  • SEXY ROBOT (1983, Genko-sha)
  • PIN-UP (1984, Graphic-sha)
  • VENUS ODYSSEY (1985, Ed. Tokuma communication
  • HAJIME SORAYAMA (1989, Taco, Berlín)
  • HYPER ILLUSTRATIONS (1989, Bijutsu Shuppan-sha)
  • HYPER ILLUSTRATIONS 2 (1989, Bijutsu Shuppan-sha)
  • THE GYNOIDS (1993, Edition Treville)
  • NAGA (1997, Sakuhin-sha)
  • TORQUERE (1998, Sakuhin-sha)
  • SORAYAMA 1964—1999 (1999, Sakuhin-sha)
  • THE GYNOIDS GENETICALLY MANIPULATED (2000, Edition Treville)
  • GYNOIDS REBORN (2000, Edition Treville)
  • SORAYAMART (2000, Ed. Soleil)
  • MOIRA (2000, Німеччина, Edition Kunst der Comics)
  • METALLICON (2001, Sakuhin-sha)
  • The Gynoids. The Storage Box (2002, Edition Treville)
  • Venom (2002 — японський варіант, 2004 — переклади, Graphic-sha)
  • LATEX GALATEA (2003, Editions Treville)
  • RELATIVISION (2006, Graphic-sha)
  • Sorayama Masterworks (2010, Edition Skylight)
  • Vibrant Vixens (2013, Edition Skylight)
  • STAR WARS ART CONCEPT (2013, Abrams)
  • XL Masterworks Edition (2014, Edition Skylight)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.mixedgrill.nl/sex-matter-en-t-rex-van-hajime-sorayama/
  2. ↑ NMVW-collection website
  3. ↑ William Lidwell,Gerry Manacsa. Deconstructing Product Design: Exploring the Form, Function, Usability, Sustainability, and Commercial Success of 100 Amazing Products. — Rockport Publishers, 2011. — 240 с. — ISBN 1-59253-739-1, 978-1-59253-739-6.
  4. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 7 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ а б в г http://www.thepinupfiles.com/sorayama.html
  6. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 7 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ https://books.google.de/books?id=GoJEAQAAIAAJ&redir_esc=y&hl=ru
  8. ↑ https://books.google.de/books?id=3rsnCgAAQBAJ&redir_esc=y
  9. ↑ http://www.ozon.ru/context/detail/id/7600653/
  10. ↑ https://books.google.de/books?id=xG3gAAAAMAAJ&redir_esc=y
  11. ↑ а б https://web.archive.org/web/20110729173716/http://www.sorayama.com/en/?page_id=5
  12. ↑ https://books.google.de/books?id=WaIQf2gV8pEC&pg=PA109&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
  13. ↑ https://books.google.de/books?id=izrz644BTjEC&pg=PA182&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ https://books.google.de/books?id=FxUZHy9MXgoC&redir_esc=y
  16. ↑ https://books.google.de/books?id=3VOhXiVqsIwC&redir_esc=y
  17. ↑ https://books.google.de/books?id=AVIDAAAAQBAJ&redir_esc=y