Степовий Яків Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Степовий.
Степовий Яків Степанович
Основна інформація
Дата народження8 (20) жовтня 1883[1]
Місце народженняХарків, Російська імперія[2][3]
Дата смерті4 листопада 1921(1921-11-04)[2][3] (38 років)
Місце смертіКиїв, Українська СРСР
Причина смертітиф[3][1]
ПохованняБайкове кладовище[3]
ГромадянствоРосійська імперія і Українська Радянська Соціалістична Республіка
Професіїмузичний критик, композитор, музичний педагог, музичний режисер, педагог
ОсвітаСанкт-Петербурзька консерваторія (1909)[3]
ВчителіЛядов Анатолій Костянтинович[1][3] і Римський-Корсаков Микола Андрійович[3]
Жанрихорова музика[1][3], національна музика[1][3], симфонічна музика[1][3], патріотична музикаd[1][3], опера[1][3], art songd[1][3] і романс[1][3]
ПсевдонімиStepovy[3][1]
ЗакладКиївська державна консерваторія[3]
Брати, сестриЯкименко Федір Степанович[3][1]
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Акименко.

Я́ків Степа́нович Степови́й (справжнє прізвище Якименко/Акименко, 8 (20) жовтня 1883(18831020) Харків — 4 листопада 1921, Київ) — український композитор, педагог і музичний критик. Молодший брат композитора Федора Якименка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1883 року в місті Харків. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу в Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.

Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (1895–1902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.

1909 року завершив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова.

З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда.

В травні 1917 року композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.

Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і в 1921 році помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX століття, один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.

Збереглись спогади про композитора колишньої артистки Українського вокального ансамблю (спочатку квартету, а згодом октету) під керівництвом Якова Степового Олени Ахматової.[4]

Український вокальний ансамбль

[ред. | ред. код]

Склад октету: В. Гужова, О. Суханова (сопрано), Т. О. Темірова-Буразера, О. Ахматова (мецо-сопрано), В. Соколинський, Г. Внуковський (тенори), Б. Вепринський, С. Папа-Афанасопуло (баси).[5]

Твори

[ред. | ред. код]
Слово (Леся Українка)
Виконують Павло Гунька (бас-баритон) і Albert Krywolt (фортепіано)
Не беріть із зеленого лугу верби (Олександр Олесь)
Виконують Isabel Bayrakdarian (сопрано) і Albert Krywolt (фортепіано)
Досить невільная думка (Леся Українка)
Виконують Krisztina Szabó (мецо-сопрано) і Albert Krywolt (фортепіано)
Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.
  • Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.;
  • окремі цикли:
    • «Барвінки» на слова різних поетів
    • «Пісні настрою» на слова О. Олеся;
  • для фортепіано:
    • соната,
    • прелюдія «Пам'яті Т. Г. Шевченка»
    • рондо,
    • фантазія,
    • цикл мініатюр,
    • три фуги[6];
  • дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень,
  • 50 обробок українських народних пісень для хору,
  • вокальний цикл для дітей «Проліски»,
  • збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар»,
  • опера «Невольник» за Шевченком.

Записи творів Якова Степового

[ред. | ред. код]
  • Альбом проекту Павла Гуньки «Українські мистецькі пісні»
    • «Яків Степовий» / (Yakiv Stepovyi, 2 CDs, 55 творів, 2010).

Вшанування

[ред. | ред. код]

Ім'я Степового в 1921 році було присвоєне заснованому ним Державному вокальному ансамблю. У 1969 році на його честь було названо вулицю в Києві. Ім'я Степового має Київська дитяча музична школа № 1 на вул. Сагайдачного, 39.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Grove Music Online — OUP.
  2. ↑ а б Степовой Яков Степанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Енциклопедія України в Інтернеті / O. Havrylyshyn, F. Sysyn, M. Moser et al. — CIUS, 2001.
  4. ↑ Олена Ахматова. Спогади про Якова Степового. Рукопис
  5. ↑ Любові висока струна: вибране / Іван Лисенко. — К.: Рада, 2010. — с. 283
  6. ↑ Nazar, Lyubov (28.05.2018). Фортепіанні фуги Я. Степового. https://uk.wikipedia.org/wiki/Користувачка:LyubovNazar (українська) .