Суркіс Григорій Михайлович | |
---|---|
рос. Григорій Суркіс ![]() | |
![]() | |
3-й Президент Федерації футболу України | |
16 серпня 2000 — 2 вересня 2012 | |
Попередник | Пустовойтенко Валерій Павлович |
Наступник | Коньков Анатолій Дмитрович |
Народився | 4 вересня 1949 (75 років) ![]() Одеса |
Відомий як | політик, бізнесмен, підприємець ![]() |
Громадянство | ![]() |
Національність | єврей[1] |
Alma mater | Національний університет харчових технологій ![]() |
Політична партія | СДПУ(о) ОПЗЖ |
Батько | Михайло Суркісd ![]() |
У шлюбі з | Катерина[джерело?] |
Діти | Світлана (1972), В'ячеслав (2006)[джерело?] |
Нагороди | |
Суркіс Григорій Михайлович на сайті Верховної Ради | |
![]() | |
![]() | |
![]() | |||
---|---|---|---|
3-го скликання | |||
СДПУ(о) | 12 травня 1998 | — | 14 травня 2002 |
4-го скликання | |||
СДПУ(о) | 14 травня 2002 | — | 25 травня 2006 |
9-го скликання | |||
ОПЗЖ | 29 серпня 2019 | — | |
|
Григо́рій Михайлович (Рахмільович)[2] Су́ркіс (нар. 4 вересня 1949, Одеса) — український футбольний функціонер, підприємець і проросійський політик. Віцепрезидент УЄФА з 24 травня 2013 року по 7 лютого 2019 року. Зараз — почесний член УЄФА. Президент Федерації футболу України у 2000—2012 роках, зараз — її почесний президент. Народний депутат України III і IV скликань (1998—2006) від фракції СДПУ (о). Народний депутат України IX скликання (з 2019) від партії «Опозиційна платформа — За життя»[3]. Секретар Комітету з питань молоді і спорту Верховної Ради України (з 29 серпня 2019 року). Брат Ігоря Суркіса. Разом з братом входить в олігархічний клан Київська сімка.
Народився 4 вересня 1949 року в Одесі в єврейській родині. Батько — Михайло (Рахміль) Давидович[4], військовий лікар. Мати — Римма Яківна, працівник торгівлі, її батько (дід Григорія) — Ян Петрович Горінштейн, футбольний коментатор і почесний член Федерації футболу СРСР[5]. Брат — Ігор Михайлович Суркіс, президент ФК «Динамо» Київ.
Освіта вища, 1972 року закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості за фахом «Машини і апарати харчових виробництв», кваліфікація — інженер-механік.
У 1972—1974 роках: старший інженер контори технічного постачання Главплодвинпрому УРСР.
1974—1975: майстер РСУ-1 тресту «Укррембудматеріали» (Харків).
1975—1988: виконроб, начальник постачання, заступник начальника РБУ № 3, головний інженер, начальник управління виробничо-технологічної комплектації тресту «Київжитлорембудмонтаж» Київського міськжилуправління.
1988—1991: головний інженер, начальник управління виробничо-технологічної комплектації, заступник начальника виробничого житлово-ремонтного об'єднання Київського міськвиконкому.
1991—1993: генеральний директор СП «Динамо-Атлантик», начальник управління комплектації Київського міськвиконкому. Здійснює рейдерський захват ФК «Динамо Київ» і відсторонює Безверхого В. В. від президентства клубу.
1993—1998: президент Українського промислово-фінансового концерну «Славутич» (75 % належало офшорній «Newport Management» Віктора Медведчука).
Бізнес-партнер Віктора Медведчука, чия компанія «Newport Management» (Британські Віргінські Острови) робила виплати футболістам «Динамо» щонайменше з 2003 року[6]. За підрахунками Espreso.tv, наприклад, за 2013—2015 рр. ФК «Динамо» могло ухилитись від сплати податків на $30 млн[7]. Григорій Суркіс є одним з співвласників «А-Банку».
1998—2006: народний депутат України III і IV скликань, член фракції СДПУ (о). Довгий час входив у керівні органи партії.
Член партії СДПУ(о) з 1995 року. У 1996—1998 рр. — член Центральної ради, а з 1998 р. — Політради СДПУ(о). Заступник голови СДПУ(о) з жовтня 1998 року, член Політбюро (до 1998 р. — Правління) СДПУ(о) з грудня 1996 року. Секретар Київського міськкому СДПУ(о) у 1997–2003 роках. Делегат ХІ—XVIII з'їздів партії.
Член Координаційної ради з питань внутрішньої політики (вересень 1998 — грудень 1999); заступник голови ради Міжнародної фундації українського літопису (з липня 1998).
Народний депутат України ІІІ та IV скликання. Заступник голови Комітету, член Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Верховної Ради України. Уповноважений представник фракції СДПУ(о) у Верховній Раді України (1998—2002 років).
Народний депутат України IX скликання від партії «Опозиційна платформа — За життя», № 17 у списку[8]. На час виборів: президент ГО Товариство «Україна – Китай», член партії «Опозиційна платформа — За життя». Проживає в місті Києві[9]. Секретар Комітету з питань молоді і спорту Верховної Ради України (з 2019 року)[10]. Член Підкомітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності, Підкомітету з питань фізичної культури та масового спорту.
19 березня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження щодо Суркіса[11] щодо можливого привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах і/або організованою групою осіб[12][13].
Кримінальне провадження стосується будівництва навчально-тренувальної бази для національних збірних у селі Гореничі під Києвом. 2003-го Суркіс і віцепрезидент ФФУ Олександр Бандурко заявили про будівництво спортивної бази. На площі у 40 га мали збудувати манеж та 10 футбольних полів.
Кошти для будівництва було зібрано з українських клубів, яким УЄФА здійснила «платежі солідарності» протягом чотирьох років: з сезону-2000/2001 до сезону-2003/2004. На будівництво в Гореничах було виділено 12 млн грн[14] (за тодішнім курсом 2003-го року — ~2 млн євро). Спортивну базу не було побудовано.
У 2018 році аудит компанії KPMG підтвердив нанесення Українській асоціації футболу збитків, унаслідок розтрати цільових коштів УЄФА на неіснуюче будівництво спортбази[15].
У 2021 році Нацполіція активізувала розслідування у справі незбудованої спортивної бази, а слідчий суддя продовжив строки досудового дозслідування до лютого 2022 року[16].
У листопаді 2019 року Українська асоціація футболу звернулася[17] до ДБР, ГПУ та МВС із заявою про вчинення експрезидентом ФФУ Суркісом правопорушення, яке завдало збитків на 380 млн євро.
УАФ опирається на розслідування німецького видання «Шпіґель» «Як виплати УЄФА опинилися на Британських Віргінських Островах» та на результати внутрішнього розслідування.
За даними видання[18], з 1999 року (понад 15 років) УЄФА переказував кошти, загалом 380 млн євро, призначені для ФФУ та розвитку українського футболу, офшорній компанії «Ньюпорт Менеджмент Лтд» (Newport Management Limited)[19].
Ця компанія зареєстрована на Британських Віргінських островах, а контролює її Григорій Суркіс, який з 2000 по 2012 очолював ФФУ, а також понад 10 років (до лютого 2019 року) був членом Виконкому УЄФА[18].
Поліція та Офіс Генпрокурора розслідують привласнення коштів УЄФА, які «Федерація футболу України» за часів головування Григорія Суркіса отримувала на офшорну компанію-посередника «Ньюпорт Менеджмент Лтд». Про це йдеться в ухвалах Голосіївського райсуду Києва від 21 січня[20].
Григорія Суркіса запідозрили у фінансовому мотивуванні членів «футбольної» тимчасової слідчої комісії Верховной Ради України, що розслідує будівництво футбольних полів. Навіть називається конкретна сума — 1 млн грн.[21]
За інформацією Радіо Свобода у 2015 році Суркіс був причетний до крадіжки кількох сотень мільйонів гривень через «Запоріжжяобленерго».[22]
Згідно з «плівками Мельниченка», оприлюдненими у 2000 році, тодішні Президент України Леонід Кучма та голова СБУ Леонід Деркач підозрювали його в роботі агентом КДБ СРСР[23][24][25].
У Німеччині за авторством журналістів Рафаеля Бушманна та Міхаеля Вулцінгера та відомого видання Der Spigel вийшла книга «FootballLeaks-2».
В окремому розділі книги під назвою «Українське братство» (Ukrainische Bruderschaft) описується шлях Ігоря та Григорія Суркісів у футболі, а також їхня взаємодія з офшором Newport, через які проходять усі гроші столичного клубу з 1993 року. У своїй книзі автори посилаються на документи «FootballLeaks»[26].
У книзі йдеться про те, що київське «Динамо» з 1993 року фінансово повністю було пов'язано на компанією Newport, яку контролює нинішній бос клубу Ігор Суркіс. Посилаючись на дані з ФІФА, автори зазначають, що у 2011—2017 роках на купівлю 82 футболістів київське «Динамо» через Newport витратило 324 мільйони доларів. Тобто, податки з цієї суми в Україні не сплатили.
18 грудня 2019 року німецьке видання «Kicker» випустило статтю з заголовком «Кримінал у Києві». У статті йдеться про те, як кошти від УЄФА для українського футболу потрапили в офшорну компанію, яку контролюють брати Суркіси[27].
Державна фіскальна служба підозрює «А-Банк» братів Суркісів у відмиванні грошей в особливо великих розмірах. 27 грудня 2019 року Голосіївський райсуд Києва за клопотанням слідчих ДФС наклав арешт на рахунки клієнтів «А-Банку». За даними ДФС, компанії-клієнти банку надають послуги з формування незаконного податкового кредиту при поставці товарів, робіт/послуг підприємствам реального сектора економіки, у тому числі «Управлінню каналу Дніпро-Донбас», ТОВ «Клімстар», «Біг Сіті Груп», «Завод Котломаш» та іншим компаніям.
Слідство встановило, що гроші, перераховані цим компаніям нібито за товари і послуги знімалися готівкою з розрахункових рахунків, а також через рахунки громадян в банкоматах, що завдало збитків державі в особливо великих розмірах[28].
У 1995 році брати Суркіси намагалися дати хабар іспанському арбітру Ліги чемпіонів Антоніо Лопесу Ньєто перед матчем «Динамо» — «Панатінаїкос». Вони запропонували дві норкові шуби і $30 тис. Через дії Суркісів «Динамо» зняли з розіграшу Ліги Чемпіонів та дискваліфікували на рік.[29][30]