Фальц-Фейн Едуард

Барон Едуард фон Фальц-Фейн
Baron Eduard von Falz-Fein
Барон Е. А. фон Фальц-Фейн із орденом Дружби народів
Ім'я при народженні	Едуард Олександрович фон Фальц-Фейн
Народився	14 вересня 1912(1912-09-14)  Гаврилівка, Золото-Балківська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	17 листопада 2018(2018-11-17)[1] (106 років)  Вадуц, Ліхтенштейн  ·пожежа
Поховання	Російський цвинтар Кокад
Підданство	Ліхтенштейн
Діяльність	громадський діяч меценат
Рід	Фальц-Фейни
Батько	Олександр Едуардович фон Фальц-Фейн
Мати	Віра Миколаївна фон Фальц-Фейн (уродж. Єпанчіна)
У шлюбі з	1. Вірджинія Кертісс—Беннет 2. Крістіна Шварц
Діти	Донька: Людмила
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Почесна відзнака Президента України Орден Святої великомучениці Катерини Орден Пошани Медаль Пушкіна
Медіафайли у Вікісховищі

Едуа́рд Фальц-Фейн (14 вересня 1912, Гаврилівка (Херсонщина) — 17 листопада 2018, Вадуц, (Ліхтенштейн)^[2] — підприємець, меценат, племінник засновника заповідника «Асканія-Нова» Фрідріха фон Фальц-Фейна.

Батько Олександр Едуардович — агроном, брат засновника заповідника «Аска́нія-Но́ва» Ф. Е. Фальц-Фейна, мати Віра Миколаївна — із сім'ї генералів й адміралів російського флоту Єпанчіних.

Біографія

За фахом — агроном.

Спортивний діяч, активіст європейського олімпійського руху. Передав в Україну та Росію цілу низку шедеврів живопису й інших унікальних музейних експонатів. Громадський діяч, який багато зробив для пропаганди України у світі.

Племінник Е. фон Фальц-Фейна — міністр з аграрних питань Ліхтенштейну.

Після перевороту 1917 року разом із родичами Едуард фон Фальц-Фейн оселився в Німеччині (1918–1923), потім у Франції, згодом у Ліхтенштейні.

• 1932 року виграв велогонку серед студентів і став чемпіоном Парижу. На нього звернув увагу керівник спортивної газети «L'Auto» і запросив стати генеральним кореспондентом у Німеччині.
• 1936 року був акредитований на Олімпійських іграх у Німеччині, став найкращим репортером газети — «золотим пером».
• 1936 року створив у Ліхтенштейні Олімпійський комітет і команду для участі в Зимовій Олімпіаді 1936 року. 14—15 лютого 1936 року взяв участь в олімпійських змаганнях із бобслею (чоловіки, двійки) й посів 18 місце^[3].
• Під час війни спорт нікому не був потрібний і спортивний репортер також. Барон залишив журналістику і став займатися туризмом. У барона в центрі Вадуцу магазин сувенірів, перед яким зупиняються усі туристичні автобуси, він став «королем сувенірів».
• 1951 року й із 1953 до 1973 року — президент Ліхтенштейнської асоціації велосипедного спорту.

Цікавинки

У Міжнародному олімпійському комітеті вирішувалось питання, кому дістануться Літні Олімпійські ігри 1980 року, Лос-Анджелесу чи Москві. Будучи тривалий час беззмінним президентом Олімпійського комітету Ліхтенштейну, він перед голосуванням попросив кожного з членів МОК дати шанс Москві. Олімпіаду віддали Москві^{[джерело?]}.

Громадські посади

• Почесний член Клубу друзів музею-заповідника «Царське Село»^[4]
• Почесний член історико-патріотичного об'єднання «Російське Знам'я» (1991)^[5]
• Член Опікунської ради Санкт-Петербурзького суворовського училища (з 2005 року)
• Член Міжнародної опікунської ради фонду «Діти Росії»

Нагороди

Нагороди Ліхтенштейну

• «Золотий Лавр» (2003 рік) (присуджується на знак визнання видатних досягнень успішним спортсменам і людям, які зробили неоціненні послуги для сфери спорту в Ліхтенштейні)
• Титул барона Князівства Ліхтенштейн^[6]

Нагороди України

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (24 серпня 2012) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історичної спадщини і сучасних досягнень та з нагоди 21-ї річниці незалежності України^[7]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (13 вересня 2007 року) — за визначний особистий внесок у збереження української культурної спадщини, активну участь у розвитку природоохоронної та еколого-освітньої діяльності Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна Української академії аграрних наук^[8]
• Орден «За заслуги» I ст. (15 листопада 2002 року) — за значний особистий внесок у піднесення міжнародного престижу України, багаторічну плідну благодійницьку діяльність^[9]
• Орден «За заслуги» II ст. (22 травня 1998 року) — за значний особистий внесок у збереження української історичної та культурної спадщини, активне сприяння розвитку Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна^[10]
• Почесна відзнака Президента України (13 червня 1994 року) — за багаторічну безкорисливу діяльність по поверненню в Україну національних культурних цінностей, особистий внесок в оновлення заповідника «Асканія-Нова»^[11]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (21 травня 1998 року) — за вагомий особистий вклад та активне сприяння у відновленні історико-культурної спадщини біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна^[12]

Нагороди Росії

Державні нагороди Росії

• Орден Святої великомучениці Катерини (30 вересня 2012) — за видатний внесок у миротворчу, гуманітарну та благодійну діяльність, збереження культурної спадщини Російської Федерації^[13]
• Орден Пошани (14 вересня 2002 року) — за великий внесок у збереження та пропаганду російської культури за кордоном, зміцнення дружби та співпраці між народами Російської Федерації та Князівства Ліхтенштейн^[14]
• Орден Дружби народів (26 жовтня 1993 року) — за активну багаторічну діяльність із пропаганди російської культури за кордоном^[15]
• Медаль Пушкіна (20 серпня 2007 року) — за великий внесок у збереження культурного спадку Росії^[16]
• Медаль «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга» (2003 рік)

Інші нагороди Росії

• Подяка Президента Російської Федерації (14 листопада 1998 року) — за великий внесок у збереження та повернення на Батьківщину творів російського мистецтва та предметів історичної спадщини^[17]
• Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеню (РПЦ, 2002 рік) — за видатні заслуги у справі розвитку російської культури й у зв'язку з ювілеєм^[18]
• Лауреат Царськосільської художньої премії (1997 рік)

Інші нагороди

• Почесний знак Союзу Радянських товариств дружби та культурних зв'язків із зарубіжними країнами «За внесок у справу дружби»
• За успіхи в бізнесі нагороджений міжнародною премією «Кришталевий глобус»
• Лауреат Міжнародної премії імені Миколи Реріха (2004 рік)

Загибель

Загинув 17 листопада 2018 року внаслідок пожежі у його будинку в Вадуці^[19]

Див. також

• Фальц-Фейни
• 9838 Фалц-Файн

Література

• Ганкевич В. Ю., Задерейчук А. А. Фальц-Фейн Едуард Олександрович фон [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]// Енциклопедія історії України. Т. 10 (Т–Я): Наукова думка, 2013. — С. 263—264 (ISBN 978-966-00-1359-9).
• Задерейчук А. А. Фальц-Фейны в Таврии. — Симферополь: ДОЛЯ, 2010.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

• Фальц-Фейн (Falz-Fein) Едуард Олександрович фон // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.268-269

Примітки

1. https://historygreatest.com/eduard-von-falz-fein
2. [1] [Архівовано 21 листопада 2018 у Wayback Machine.]
3. Bobsleigh Doubles Olympic Games 1936 Garmish-Partenkirchen (GER) — 14,15.02 [Архівовано 7 березня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
4. Список членів клубу друзів музею-заповідника «Царське Село». Архів оригіналу за 4 грудня 2010. Процитовано 13 вересня 2011. [Архівовано 2010-12-04 у Wayback Machine.]
5. Почесні члени Історико-патріотичного об'єднання «Русское Знамя» [Архівовано 5 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.),
6. У Російській імперії Фальц-Фейни баронами не титулувалися
7. Указ Президента України № 502/2012 від 24 серпня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав». Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 листопада 2016.
8. Указ Президента України № 864/2007 «Про нагородження Е. Фальц-Фейна орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 14 вересня 2011.
9. Указ Президента України від 15 листопада 2002 року № 1038/2002 «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 13 вересня 2011. [Архівовано 2 листопада 2011 у Wayback Machine.]
10. Указ Президента України від 22 травня 1998 року № 497/98 «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»^{[недоступне посилання з травня 2019]}
11. Указ Президента України «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України». Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 14 вересня 2011.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 1998 р. № 723 «Про нагородження Фальц-Фейна Е. О. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 13 вересня 2011. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
13. Указ Президента Российской Федерации от 30.09.2012 № 1312 «О награждении орденом Святой великомученицы Екатерины Фальц-Фейна Э. А.» [Архівовано 23.02.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
14. Указ Президента Російської Федерації від 14 вересня 2002 року № 985 «Про нагородження орденом Пошани фон Фальц-Фейна Е. О.»^{[недоступне посилання з травня 2019]} (рос.)
15. Указ Президента Російської Федерації від 26 жовтня 1993 року № 1751 «Про нагородження орденом Дружби народів барона фон Фальц-Фейна Е. О.»^{[недоступне посилання з травня 2019]} (рос.)
16. Указ Президента Російської Федерації від 20 серпня 2007 року № 1094 «Про нагородження медаллю Пушкіна Фальц-Фейна Е. О.»^{[недоступне посилання з травня 2019]} (рос.)
17. Розпорядження Президента Російської Федерації від 14 листопада 1998 року № 405-рп «Про заохочення Фальц-Фейна Е. О.»^{[недоступне посилання з травня 2019]} (рос.)
18. Предстоятель Російської Православної Церкви нагородив відомого мецената барона Е. Фальц-Фейна орденом преп. Сергія Радонезького II ступеню (рос.)
19. Помер громадський діяч і меценат Едуард фон Фальц-Фейн /Цензор-нет, 19.11.2018/. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.