Фредерик Паутч

Фредерик Паутч
пол. Fryderyk Pautsch
Народився22 вересня 1877(1877-09-22)[2][3][…]
Делятин, Австро-Угорщина
Помер1 липня 1950(1950-07-01)[1] (72 роки)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Країна Республіка Польща
Діяльністьхудожник, викладач університету
Alma materКраківська академія мистецтв, Академія Жуліана і ЛНУ ім. І. Франка
Відомі учніГарасовська-Дачишин Марія
Знання мовпольська
ЗакладАкадемія образотворчих мистецтв у Вроцлаві, Академія образотворчих мистецтв у Познані і Краківська академія мистецтв
Посадаректор
ДітиFryderyk Pautschd
Нагороди

Фредерик Паутч[джерело?] (пол. Fryderyk Pautsch; 3 квітня 1877, Делятин, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 1 липня 1950, Краків, Краківське воєводство[pl], Польська Народна Республіка) — відомий польський художник; пов’язаний з рухом «Молода Польща».[5][6]

Життєпис

[ред. | ред. код]
Дослідження гуцульських селян

Фредерик Паутч народився 22 вересня 1877 року, у місті Делятин Надвірнянського повіту Королівства Галичини та Володимирії.

У 1898 році він почав вивчати юриспруденцію у Францисканському коледжі Університету Франца I (нині Львівський національний університет імені Івана Франка), а в 1899 році поглиблені юридичні студії в Ягеллонському університеті в Кракові.

Проте вирішив змінити напрямок і натомість зайнятися мистецтвом. Він вступив до Академії образотворчих мистецтв, де його викладачами були Леон Вичулковський та Юзеф Унієржиський[pl]. 1903–1904 — з художниками Владиславом Яроцьким та Казимиром Сіхульським досліджував звичаї та обряди гуцулів, що зафіксуав у картинах.

Військові транспорти з Королівства Сербія

Завдяки стипендії він зміг навчатися в Парижі, в Академії Жуліана, з 1905 по 1906 рік. Повернувшись, він оселився у Львові, але часто відвідував Покуття (південно-східна Галичина), де малював сцени із зображенням гуцулів та їх культуру. У 1908 році він став членом Товариства польських художників «Штука»[pl]. Через чотири роки він приєднався до віденської мистецької спілки «Гаґенбунда». Того ж року його призначили професором декоративного живопису в Державній академії мистецтв і ремесел[pl] у Бреславі. Він часто виставлявся під ім'ям «Фрідріх Паутч», зокрема у Великій берлінській виставці мистецтв[en] у 1914 році, де представив сімнадцять робіт.

Під час Першої світової війни служив у Польському легіоні, самостійному підрозділі австро-угорської армії. З 1915 року він також працював військовим художником[en], призначеним до Королівської військової преси[de]. Він обіймав цю посаду одразу після закінчення війни.[7] У 1919 році він покинув Бреслав, щоб прийняти посаду директора Школи мистецтв і ремесел у Познані. Там він був одним із засновників мистецького руху, відомого як «Świt» (Світанок), до якого входив скульптор-монументаліст Мечислав Любельський[en].[8]

Пам'ятна дошка у Вроцлаві

У 1925 році він був призначений професором Краківської академії красних мистецтв. Крім того, він обіймав посаду ректора у 1931 і 1936 роках. В останньому році він був нагороджений Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі в 1931 році[9] та Командорським хрестом в 1936 році за заслуги в мистецтві.[10] Під час німецької окупації Польщі він був понижений до викладача в перейменованому Державному училищі художніх промислів і залишався ним до закриття закладу в 1943 році, коли німецький персонал був призваний на службу в армію. Після війни, у 1945 році, Паутч повернувся на посаду професора в академії, яку обіймав до самої смерти.[11] Помер 1 липня 1950 році в Кракові.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

21 листопада 2018 року на фасаді Делятинського ліцею № 1 відкрили меморіальну таблицю видатному польському художнику Фредеріку Паутчу, автору портретів Гуцульщини.[12][13][14]

Роботи

[ред. | ред. код]

Фредерик Паутч в 1939 році на ХХ Бієнале в Венеції представив 21 роботу[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  2. ↑ RKDartists
  3. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  5. ↑ Nowa encyklopedia PWN. Т. 4. Warsaw: Wydawnictwo Naukowe PWN. 1996. ISBN 83-01-11967-5.
  6. ↑ Fryderyk Pautsch (пол.). www.culture.pl. Процитовано 31 липня 2022.
  7. ↑ Walter Reichel: „Pressearbeit ist Propagandaarbeit“ - Medienverwaltung 1914-1918: Das Kriegspressequartier (KPQ), Österreichischen Staatsarchiv (MÖStA), Vol.13, pg.183, Studienverlag, 2016, ISBN 978-3-7065-5582-1
  8. ↑ Rocznik Polskiej Akademii Umiejętności, 1923/24. Nagrody (PDF) (пол.). PAU. Процитовано 31 липня 2022.
  9. ↑ http://art.lviv-online.com/fryderyk-pautsch/
  10. ↑ Bednarska, Zofia; Bednarski, Tadeusz Z. (2010). Krakowskim szlakiem Fryderyka Pautscha (пол.). Kraków: Oficyna Wydawniczo–Drukarska „Secesja”. ISBN 978-83-61926-00-9.
  11. ↑ Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966 r.) (пол.). Т. 6. Warsaw: Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk. 1998. ISBN 83-85938-47-8.Dictionary of Polish and Foreign Artists Active in Poland (deceased before 1966)
  12. ↑ У Делятині відкрили меморіальну дошку творцю галереї портретів Гуцульщини | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 11 жовтня 2023.
  13. ↑ У Делятині відбулося відкриття меморіальної дошки польському художнику. Галицький Кореспондент (укр.). 21 листопада 2018. Процитовано 11 жовтня 2023.
  14. ↑ У Делятині відкрили меморіальну дошку творцю галереї портретів Гуцульщини (фото). Агенція новин Фіртка. Процитовано 11 жовтня 2023.
  15. ↑ http://gk-press.if.ua/u-delyatyni-vidbulosya-vidkryttya-memorialnoyi-doshky-polskomu-hudozhnyku/

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Mieczysław Wallis-Walfisz, "Pautsch, Fryderyk", In: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart, Vol. 26: Olivier–Pieris, pgs.318-319, E. A. Seemann, Leipzig 1932
  • Wielkopolska Biographical Dictionary, Państwowe Wydawn, 1983, pp. 558–559 ISBN 978-83-01-02722-3
  • "Pautsch, Fryderyk", In: Hans Vollmer (Ed.): Allgemeines Lexikon der bildenden Künstler des XX. Jahrhunderts, Vol.3: K–P. E. A. Seemann, Leipzig 1956, pg.557