Юр'єва Ізабелла Данилівна

Юр'єва Ізабелла Данилівна
Основна інформація
Дата народження	26 серпня (7 вересня) 1899
Місце народження	Ростов-на-Дону, Область Війська Донського, Російська імперія
Дата смерті	20 січня 2000(2000-01-20) (100 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Роки активності	з 1922
Громадянство	СРСР  Російська імперія  Росія  Російська СФРР
Професії	співачка
Співацький голос	контральто
Інструменти	вокал^[d]
Жанри	естрада, російський міський романс, романс і Ромський романс
Псевдоніми	Юрьева
Нагороди	Премія Президента Російської Федерації^d
У шлюбі з	Q4069412?
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юр'єва.

Ізабелла Данилівна Юр'єва (справжнє прізвище — Лівікова; нар. 26 серпня (7 вересня) 1899^[1], Ростов-на-Дону, Область Війська Донського — пом. 20 січня 2000, Москва, РСФСР) — радянська і російська естрадна співачка, виконавиця пісень та романсів (контральто). Народна артистка Російської Федерації (1992). Лауреатка Премії Президента Російської Федерації (2000, посмертно).

Життєпис

Ізабелла Юр'єва народилася 26 серпня (7 вересня) 1899 року^[2] (за паспортом — 25 серпня (7 вересня) 1902)^[3] у Ростові-на-Дону в багатодітній єврейській родині. Її батько, Данило Григорович Лівіков, був майстром зі створення театральних капелюхів; мати, Софія Ісаківна, — постижоркою.^[4]

З 1920 року Ізабелла Юр'єва навчалася в Петрограді у піаніста і композитора О. В. Таскіна. Дебютний виступ відбувся 1922 року в кінотеатрі «Колізей», де Юр'єва виконала кілька пісень, у тому числі «Злиденну» Олександра Аляб'єва — П'єра-Жана Беранже. Отримала запрошення виступати в московському «Ермітажі».

Того ж року відбулася її перша гастрольна поїздка до Ростова. Крім російських романсів («Жалобно стонет ветер осенний», «Когда по целым дням…», «Только раз бывает в жизни встреча» тощо) включає до програми своїх концертів старовинні циганські пісні («Роща», «Валенки»).

У 1925 році Ізабелла Юр'єва одружилася з юристом Йосипом Аркадійовичем Епштейном (помер у 1971 році), який під творчим псевдонімом Йосип Аркад'єв став її постійним адміністратором,^[5] а також автором слів до шлягерів, які вона виконувала «Ласково взгляни», «Весенняя песенка», «Первый бал», «Твои письма», «Если помнишь, если любишь», «Если можешь — прости», «О любви и дружбе» (відповідь на пісню «Дружба», виконувану В. Козіним) та інших.^[6]

1925—1926 роки Ізабелла Юр'єва з чоловіком провели у Франції. У Парижі 17 грудня 1925 року народився син Володя. У нього був вроджений порок серця, і малюк, проживши трохи більше року, помер.

У 1929 році брала участь у вечорі циганського романсу в Колонній залі в Москві. За своєрідне виконання циганських пісень Юр'єву стали називати «білою циганкою». Постійними концертмейстерми співачки були Симон Каган, Давид Ашкеназі та Євген Рохлін, записи 1937—1941 років склали диск «Старовинні романси і пісні»^[7][8].

Фонографічний дебют співачки відбувся в 1937 через 15 років після першого виступу. У роки німецько-радянської війни бере участь у шефських концертах на Карельському і Калінінському фронтах. Особливим успіхом у солдатів користуються пісні з раннього репертуару співачки: «Саша», «Когда падают листья» (на музику Євгена Рохліна), «В старом саду», «Белая ночь».

У післявоєнний період співачка була незаслужено забута. Тільки в 1992 році вона, нарешті, була удостоєна звання народної артистки Росії, потім нагороджена орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1999).

Ізабелла Данилівна Юр'єва останні роки проживала в Трьохпрудному провулку, в будинку № 8 і померла 20 січня 2000 року в Москві. Похована на Донському кладовищі.

Доля Юр'євої з деякими змінами лягла в основу роману Михайла Шишкіна «Венерине волосся».

Нагороди

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (6 вересня 1999 року) — за великі заслуги в галузі музичного мистецтва та у зв'язку зі 100-річчям з дня народження^[9]
• Почесне звання «Народна артистка Російської Федерації» (25 червня 1992 року) — за великі заслуги в галузі музичного мистецтва^[10]
• Премія Президента Російської Федерації у галузі літератури і мистецтва 1999 року (17 лютого 2000 року, посмертно)^[11]
• За заслуги у виконавському мистецтві, у червні 1996 року, перед будівлею готелю «Росія», на Площі Зірок естради була відкрита іменна зірка Ізабелли Юр'євої.[1]

Примітки

1. В енциклопедіях за рік народження вказано 1902. Див., напр., Большую биографическую энциклопедию.
2. Музыкальная энциклопедия / Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Т. 6. Хейнце — Яшугин. — М.: Советская энциклопедия, 1982. — 1008 стб., илл. — 102 245 экз.
3. Красная книга российской эстрады Красная книга российской эстрады: Изабелла Юрьева
4. Романс жизни Изабеллы Юрьевой
5. Королева патефона Изабелла Юрьева
6. Романс длиною в век. Архів оригіналу за 1 березня 2009. Процитовано 15 листопада 2008.
7. «Старинные романсы и песни»
8. Изабелла Юрьева ‎– «Старинные Романсы И Песни»
9. Указ Президента Російської Федерації від 6 вересня 1999 року № 1171
10. Указ Президента РФ от 25 июня 1992 г. № 686
11. Указ Президента Російської Федерації від 17.02.2000 N 365 «Про присудження премій президента Російської Федерації у галузі літератури і мистецтва 1999 року»]

Посилання

• Ізабелла Юр'єва: «Біла циганка»