Ісая Копинський | ||
Митрополит Ісая Копинський | ||
| ||
---|---|---|
1631 — 1632 | ||
Церква: | Константинопольська православна церква | |
Попередник: | Йов (Борецький) | |
Наступник: | Петро Могила | |
Діяльність: | священник ![]() | |
Народження: | 1580 ![]() | |
Смерть: | 5 жовтня 1640 Київ | |
Похований: | Києво-Печерська лавра ![]() | |
Чернецтво: | до 1616 | |
Іса́я Копи́нський (2-га половина XVI ст. — 5 жовтня 1640, Київ) — український церковний діяч, Митрополит Київський і всієї Русі.
Походив з української шляхти. Народився у шляхетській родині в Підляшші (с. Копин, нині на території Польщі), по інших даних — у Галичині.
Навчався у Львівській братській школі. Був ченцем Києво-Печерської Лаври, згодом — ігуменом Межигірського Києво-Братського монастиря.
На початку 17 ст. (до 1612—1614 рр.) на запрошення князя Михайла Вишневецького заснував Густинський Троїцький монастир (поблизу Прилук Чернігівської області), а в 1619 р. — Мгарський Спасо-Преображенський монастир (в с. Мгар Лубенського району Полтавської області). У 1615 р. став одним із організаторів Київської братської школи.
В 1620 р. при відновленні православної Київської митрополії був висвячений патріархом Єрусалимським Теофаном на кафедру Перемишльського і Самбірського православного єпископа.
З 1628 р. був призначений архієпископом Смоленським і Чернігівським.
Наказом для парафіяльних священників від 1631 року велів відлучати від церкви тих парафіян, котрі живуть без церковного шлюбу.[1]
Київський митрополит Іов Борецький вказав на архимандрита Печерської Лаври Петра Могилу, як найвідповіднішого кандидата в свої наступники. Але після смерті Іова в березні 1631 року єпископи обрали митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси Ісая[2]. Він приступив до служіння без згоди короля, що стало можливим за підтримки козаків[3] та київського православного братства[4]. Братство було зле на Петра Могилу за те, що він організував богословську школу в Лаврі, окремо від братської[5].
Після легалізації православної церкви у Речі Посполитій (постанова польського сейму «Про заспокоєння громадян… релігії грецької», 1632 року) уступив митрополичу кафедру Петру Могилі.
До 1635 р. перебував у Києво-Михайлівському Золотоверхому монастирі, пізніше жив на Поліссі, підтримував зв'язки з монастирями Полтавщини.
Наприкінці 1630 років Копинський, ставши противником церковної політики П. Могили, спрямованої на утвердження українського патріархату, виступав за перехід української церкви під юрисдикцію Московської Патріархії.
Помер у Ніжині, був похований у Києво-Печерській лаврі.[6]
Копинський є автором популярної праці «Алфавіт духовний»[7]. У ній він обстоює думку, що пізнанню Бога має передувати самопізнання, яке потенційно переходить до «умного дѣлания», що передбачає «аскетичне самозречення, очищення і просвітлення розуму, самозаглиблення аж до набуття божественної благодаті, пізнання і блаженне містичне єднання з Богом»[8].
Попередник: | Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси 1631—1633 |
Наступник: |
Йов (Борецький) | св. Петро Могила |