Бондарєва Ольга Миколаївна | |
---|---|
Народилася | 27 квітня 1937 ![]() Ленінград, РРФСР, СРСР ![]() |
Померла | 9 грудня 1991 (54 роки) ![]() Санкт-Петербург, РРФСР, СРСР ![]() ·збиття транспортним засобомd ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | економістка, математикиня ![]() |
Alma mater | математико-механічний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd Санкт-Петербурзький державний університет[1] ![]() |
Галузь | теорія ігор і математика ![]() |
Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет ![]() |
Науковий керівник | Воробйов Микола Миколайовичd ![]() |
Аспіранти, докторанти | Makiko Sumi Tanakad[1] ![]() |
Ольга Миколаївна Бондарєва (27 квітня 1937, Ленінград, РРФСР, СРСР — 9 грудня 1991, Санкт-Петербург, СРСР) — радянська математикиня, фахівчиня в галузі теорії ігор. На честь О. М. Бондарєвої названо теорему Бондарєвої — Шеплі[ru][2].
1954 року вступила на математико-механічний факультет[ru] Ленінградського державного університету, в якому пропрацювала згодом все життя.
1963 року захистила в ЛДУ кандидатську дисертацію (з фізико-математичних наук) (науковий керівник — М. М. Воробйов[ru]). Докторську дисертацію (д.ф.-м.н.) захистила 1984 року на факультеті обчислювальної математики і кібернетики[ru] МДУ .
Від жовтня 1959 до квітня 1972 року працювала молодшою науковою співробітницею, потім доценткою (в галузі дослідження операцій), а потім — старшою науковою співробітницею математико-механічного факультету ЛДУ.
Від червня 1972 до липня 1984 року — старша наукова співробітнця економічного факультету[ru] ЛДУ, від липня 1984 до березня 1989 року — старша наукова співробітниця Інституту фізики, а від жовтня 1989 (до смерті) — провідна наукова співробітниця математико-механічного факультету ЛДУ.
Була одружена з Левом Олександровичем Гордоном. У шлюбі виховували двох синів — Максима (нар. 1966) і Григорія (нар. 1974).
Загинула, переходячи вулицю в Санкт-Петербурзі.
О. М. Бондарєва опублікувала понад 70 наукових робіт з теорії ігор та математики. Входила до редколегії міжнародного журналу «Games and Economic Behavior[en]». Міжнародне визнання отримали її роботи з кооперативної теорії ігор.
Найвідоміший результат Бондарєвої, отриманий ще під час аспірантури, — необхідні і достатні умови непустоти ядра кооперативної гри з трансферабельною корисністю. Він був опублікований у збірнику «Проблеми кібернетики», цілком престижному виданні, яке проте не перекладалось англійською мовою, і не було помічене на Заході. 1967 року аналогічний результат був опублікований Ллойдом Шеплі. Дізнавшись про публікацію Бондарєвої, Шеплі беззастережно визнав її пріоритет, чим забезпечив і загальне його визнання.
У цій теоремі використовується поняття збалансованого покриття, деякий аналог розбиття одиниці в топології. Так називається набір невід'ємних чисел, приписаних кожній коаліції, якщо їх підсумовування за всіма коаліціями, що включають одного (будь-якого) гравця, дає одиницю. Теорема Бондарєвої-Шеплі стверджує, що ядро непусте тоді і тільки тоді, коли для будь-якого збалансованого покриття сума за всіма коаліціями значень характеристичної функції з відповідними вагами не перевищує значення характеристичної функції для повної коаліції. За невеликого числа гравців ця теорема дозволяє практично розібратися до кінця з будь-якою грою. Крім того, вона дозволяє встановити непустоту ядра в деяких класах ігор незалежно від числа гравців, наприклад, в опуклих іграх.
Протягом 1970-х і 1980-х років Бондарєва вивчала властивості теоретико-ігрового домінування, які можна виразити мовою абстрактних бінарних відношень, по суті наслідуючи приклад основоположної монографії фон Неймана і Моргенштерна. Зокрема, вона отримала ряд результатів про збіжність просторів з бінарним відношенням і про кінцеві апроксимації. Вона була також серед тих, хто першими опублікували теорему про існування максимального елемента в ациклічного бінарного відношення з відкритими нижніми контурами на компакті, хоча її замітка, опублікована російською в працях конференції (у Вільнюсі), залишилася непоміченою. В останні роки вона розвивала паралелі з абстрактною теорією функцій вибору в дусі Айзермана — Малишевського .
Наприкінці 1970-х років Бондарєва спільно зі своїми ученицями Т. Є. Кулаковською і Н. І. Наумовою зробила «мозковий штурм» проблеми існування розв'язку за фон Нейманом—Моргенштерном у кооперативних іграх з трансферабельною корисністю (можливість неіснування була вже відома до цього моменту). Вони, зокрема, довели існування розв'язку в будь-якій грі чотирьох осіб.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |