Юрка Віцьбич
| Юрка Віцьбич | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Юрка Віцьбіч | ||||
| Ім'я при народженні | Серафім Шчарбакоў | |||
| Псевдонім | Юрка Стукаліч, Алесь Крыжаніч | |||
| Народився | 2 (15) червня 1905  Велиж, Вітебська губернія, Білорусь, Російська імперія | |||
| Помер | 6 січня 1975 (69 років) Саут-Рівер, Нью-Джерсі, США | |||
| Поховання | Білоруський цвинтар у Саут-Рівері | |||
| Громадянство | Білорусь, США | |||
| Національність | білорус | |||
| Діяльність | прозаїк, поет, публіцист | |||
| Заклад | Q17046951? | |||
| Мова творів | білоруська | |||
| Роки активності | 1929—1975, дебют — «Млынова Рука» // часопіс «Узвышша», 1929 | |||
| Членство | Узвышша, Q3919566? і Q112207210? | |||
|
| ||||
Юрка Вітьбич (також Юрка Стукалич, Олександр Крижанича; справжнє ім'я — Серафим Щербаков; 2 (15) червня 1905 — 6 січня 1975) — білоруський письменник, прозаїк, поет, публіцист, краєзнавець, популяризатор історії Білорусі і діяч еміграції у США.
Народився у Велижі Вітебської губернії. Його батько був православним священиком, мати — вчителькою. Закінчив педтехнікум, рік служив у армії. У 1920-х рр. майбутній письменник вирушив у Москву, де працював на будівництві, а в 1922-1933 рр. — на хімічних заводах. Перше оповідання вийшло у 1929 р. на сторінках «Узвышша». У 1932 вийшла книга прози «Сьмерць Ірмы Лаймінг». У 1937 вийшла друга книга прози «Формула супраціўленьня касьцей».
Під час німецько-радянської війни брав участь у культурному житті Білорусі, у 1943 році перевіз із Вітебська до Полоцька останки Єфросинії Полоцької. У 1944 році Юрка Віцьбич разом з Білоруською центральної радою виїхав до Німеччини. Виступав на Радіо Свобода. 5 січня 1945 року заснував літературну громаду «Шыпшына», друкував однойменний журнал (вийшло 10 номерів, останній — у 1950). Організував видання журналу «Зьвіняць званы Сьвятой Сафіі», редагував «Беларускі голас». У 1956 в Мюнхені Юрка Вітьбич видав книгу-нарис «Плыве з-пад Сьвятое гары Нёман».
Юрка Вітьбич друкувався в газеті «Новое русское слово», був її багаторічним автором. Віцьбич був одним з перших, хто знайомив читачів «Нового русского слова» з білоруською національною ідеєю, також захищав погляди білорусів, які прагнули відновити незалежність Білорусі. У 1975 році, після смерті письменника, в Нью-Йорку Фонд імені Петра Кричевського видав книгу «Ми дійдемо!». До книги увійшли і публікації з «Нового русского слова»[1].
Білоруський поет-емігрант Олександр Соловей писав:
Віцьбич є людиною, яка більше, ніж хтось інший, віддала сили, думки і кров за білоруську справу. Заперечувати сьогодні Юрка Віцьбича як письменника — значить робити погром білоруської літератури в еміграції.
Похований на білоруському цвинтарі в Саут-Рівері[2][3].
- Сьмерць Ірмы Лаймінг, 1932
- Формула супраціўленьня касьцей, 1937
- Плыве з-пад Сьвятое гары Нёман, 1956
- Мы дойдзем!, 1975, ЗША
- Антыбальшавіцкія паўстаньні ў Беларусі, 1996, ЗША
- ↑ Матэрыялы конкурсу маладых навукоўцаў «Беларускай дыяспары прысвячаецца». Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 7 березня 2019. [Архівовано 2014-01-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Арлоў У. А. Імёны Свабоды. Гісторыя; Культура; Палітыка; Біяграфіі; Мемуары. — Прага: Радыё Свабодная Эўропа/Радыё Свабода, 2007. — ISBN 978-0-929849-14-0. — С. 277. [1]
- ↑ Беларускія некропалі ў замежжы. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 7 березня 2019. [Архівовано 2018-08-30 у Wayback Machine.]
- Юрка Віцьбіч — гісторык, пісьменьнік, публіцыст[недоступне посилання з травня 2019] (БАЗА)
- Юрка Віцьбіч. Плыве з-пад Сьвятое Гары Нёман (Палічка)
- На 100-гадовы юбілей Юрка Віцьбіч быў уганараваны адно толькі ганкам (Радыё Свабода)
- Творы на «Беларускай Палічцы»