USS Mayrant (DD-402)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS Mayrant.

«Мейрант» (DD-402)
USS Mayrant (DD-402)

Американський есмінець «Мейрант».
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Бенгам»
Держава прапора	США
Належність	Військово-морські сили США
На честь	На честь офіцера американських ВМС Джона Мейранта
Корабельня	Boston Navy Yard, Бостон
Закладено	15 квітня 1937
Спущено на воду	14 травня 1938
Введено в експлуатацію	13 вересня 1939
На службі	1939–1946
Статус	28 серпня 1946 року виведений зі складу сил флоту; 4 квітня 1948 року затоплений біля атолу Кваджалейн
Нагороди	3 бойових відзнаки
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці Арктичні конвої Операція «Смолоскип» * Морська битва біля Касабланки Операція «Кросроудс»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	2 350 т (стандартна)
Довжина	103,86 м
Ширина	10,82 м
Осадка	4,4 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни 3 × водотрубних котли Babcock & Wilcox
Гвинти	2
Потужність	49 250 к.с.
Швидкість	37,9 вузлів (70,2 км/год)
Дальність плавання	5 390 миль (9 980 км) на швидкості 12 вузлів
Екіпаж	184 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	4 × 127-мм універсальні гармати Mark 12 5"/38
Торпедно-мінне озброєння	16 (4 × 4) × 533-мм торпедних апаратів 2 бомбоскидувачі
Зенітне озброєння	4 × 12,7-мм великокаліберні кулемети M2

«Мейрант» (англ. USS Mayrant (DD-402) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Бенгам» військово-морських сил США за часів Другої світової війни.

«Мейрант» був закладений 15 квітня 1937 року на верфі Boston Navy Yard у Бостоні, де 14 травня 1938 року корабель був спущений на воду. 13 вересня 1939 року він увійшов до складу ВМС США.

Історія

Довоєнна служба

Після введення до складу сил американського флоту есмінець «Мейрант» пройшов інтенсивні ходові випробування. Літом 1940 року та в серпні 1941 року супроводжував важкий крейсер «Огаста» з президентом США Ф.Рузвельтом на борту, коли він прямував до Ньюфаундленду на конференцію з В.Черчиллем. Після завершення вийшов у супровід британського лінкора «Принц Уельський» з британським прем'єр-міністром В.Черчиллем до берегів Англії.

1942

У травні 1942 року американський есмінець «Мейрант» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16^{[Прим. 1]}, який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Їх супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців^[1].

Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30 конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення^[2].

30 червня 1942 року вийшов з есмінцями на прикриття арктичного конвою PQ 17 у ролі далекого крейсерського ескорту авіаносця «Вікторіос», лінкорів «Дюк оф Йорк» і «Вашингтон», важких крейсерів «Камберленд» та «Найджеріа»^{[Прим. 2]}. 3 липня крейсери приєдналися до конвою, але вже наступного дня кораблі Л.Гамільтона залишили конвой і незабаром повернулися на базу.

Докладніше: Морська битва біля Касабланки

У листопаді 1942 року ескадрений міноносець «Мейрант» включений до складу сил союзного флоту, що діяли за планом операції «Смолоскип» з висадки морського десанту на узбережжя Французької Північної Африки. Опівночі 8 листопада 1942 року кораблі Центральної десантної групи підійшли до берега на відстань 8 миль від Федали. О 6:00 ранку десантно-висадочні засоби з десантом на борту вирушили в напрямку берега. Незабаром до узбережжя на відстань відкриття артилерійського вогню наблизилися лінкор «Массачусетс», важкі крейсери «Вічита» і «Тускалуза», есмінці «Мейрант», «Райнд», «Вейнрайт» та «Джеркінс», які почали гатити по позиціях французів. У свою чергу флот Віші відкрив вогонь з берегових батарей та лінкора «Жан Бар». Але вже на сьомому пострілі французький лінкор був уражений американськими артилеристами 410-мм снарядом; влучний постріл заклинив башту й корабель замовчав.

До 20 листопада американський есмінець діяв поблизу Африки, забезпечуючи прикриття з моря дій наземних сил на напрямку Федала-Касабланка. Після цього повернувся до США, до Гемптон-Роудс.

1943

З нового 1943 року корабель діяв у супроводженні конвоїв до Північної Африки. 12 березня вийшов з есмінцями «Рован», «Вейнрайт», «Чамплін», «Тріпп», «Райнд» і «Хоббі» на супровід конвою UGS 6. У результаті нападу німецьких «вовчих зграй» на транспортний конвой з 45 суден чотири суховантажні судна були потоплені, ще одне дістало пошкоджень^{[Прим. 3]}^[3]. Разом з цим, американський есмінець «Чамплін» спромігся потопити німецький підводний човен U-130 оберлейтенанта-цур-зее З.Келлера.

Післявоєнний час

Після припинення воєнних дій на Тихому океані, брав участь у прийомі капітуляції японського гарнізону на віддаленому острові Маркус, що сталося 31 серпня 1945 року.

У травні 1946 року включений до складу Об'єднаної оперативної групи № 1, яка готувалася до проведення операції «Кросроудс», серії тестових ядерних вибухів на атолі Бікіні. 31 травня 1946 року прибув до Бікіні, де зазнав впливу ядерних випробувань, зокрема дістав потужний рівень радіоактивного забруднення, тому 4 квітня 1948 року затоплений у бухті атолу.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
↑ До складу далекого ескорту конвою PQ 17 входили 17 бойових кораблів: авіаносець «Вікторіос», лінкори: британський «Дюк оф Йорк» й американський «Вашингтон», важкий крейсер «Камберленд», легкий крейсер «Найджеріа», есмінці: британські «Ашанті», «Ескапада», «Фокнор», «Марна», «Мартин», «Онслот», «Онслоу» та американські «Райнд» і «Мейрант»; ескортні міноносці «Бланкні», «Міддлтон», «Вітленд».
↑ Конвой UGS 6 атакували три «вовчі зграї»: «Унверзагт»: U-106 (капітан-лейтенант Г.Раш), U-130 (оберлейтенант-цур-зее З.Келлер), U-167 (фрегаттен-капітан К.Штурм), U-172 (корветтен-капітан К. Еммерманн), U-513 (корветтен-капітан Р.Рюггеберг), U-515 (капітан-лейтенант В.Генке); «Вольгемут»: U-67 (корветтен-капітан Г.Мюллер-Штекгайм), U-103 (капітан-лейтенант Г.-А. Йенссен), U-109 (оберлейтенант-цур-зее Й. Шрамм), U-159 (капітан-лейтенант Г.Вітте), U-524 (капітан-лейтенант В.фон Штайнаккер); «Таммлер»: U-43 (оберлейтенант-цур-зее Г.-Й. Швантке), U-66 (капітан-лейтенант Ф. Маркворт), U-202 (капітан-лейтенант Г.Позер), U-504 (капітан-лейтенант В. Луїс), U-521 (капітан-лейтенант К. Баргштен), U-558 (капітан-лейтенант Г. Крех).

Джерела

↑ Convoy PQ.16. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 13 березня 2019.
↑ Arctic Convoys. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 13 березня 2019.
↑ UGS-6. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 13 березня 2019.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: USS Mayrant (DD-402)

USS Mayrant (DD 402). на uboat.net. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 13 березня 2019. (англ.)
USS MAYRANT (DD-402) [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.]
USS MAYRANT (DD-402) [Архівовано 13 лютого 2009 у Wayback Machine.]
USS Mayrant (DD-402), 1939—1948 [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.]

США Друга світова війна Військова техніка Війна Морська справа

[1] Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.

[4] До складу далекого ескорту конвою PQ 17 входили 17 бойових кораблів: авіаносець «Вікторіос», лінкори: британський «Дюк оф Йорк» й американський «Вашингтон», важкий крейсер «Камберленд», легкий крейсер «Найджеріа», есмінці: британські «Ашанті», «Ескапада», «Фокнор», «Марна», «Мартин», «Онслот», «Онслоу» та американські «Райнд» і «Мейрант»; ескортні міноносці «Бланкні», «Міддлтон», «Вітленд».

[5] Конвой UGS 6 атакували три «вовчі зграї»: «Унверзагт»: U-106 (капітан-лейтенант Г.Раш), U-130 (оберлейтенант-цур-зее З.Келлер), U-167 (фрегаттен-капітан К.Штурм), U-172 (корветтен-капітан К. Еммерманн), U-513 (корветтен-капітан Р.Рюггеберг), U-515 (капітан-лейтенант В.Генке); «Вольгемут»: U-67 (корветтен-капітан Г.Мюллер-Штекгайм), U-103 (капітан-лейтенант Г.-А. Йенссен), U-109 (оберлейтенант-цур-зее Й. Шрамм), U-159 (капітан-лейтенант Г.Вітте), U-524 (капітан-лейтенант В.фон Штайнаккер); «Таммлер»: U-43 (оберлейтенант-цур-зее Г.-Й. Швантке), U-66 (капітан-лейтенант Ф. Маркворт), U-202 (капітан-лейтенант Г.Позер), U-504 (капітан-лейтенант В. Луїс), U-521 (капітан-лейтенант К. Баргштен), U-558 (капітан-лейтенант Г. Крех).

[2] Convoy PQ.16. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 13 березня 2019.

[3] Arctic Convoys. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 13 березня 2019.

[6] UGS-6. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 13 березня 2019.

[Прим. 1]

[1]

[2]

[Прим. 2]

[Прим. 3]

[3]