Анна Сінодіну

Анна Сінодіну
Άννα Συνοδινού
грец. Άννα Συνοδινού
Народилася21 листопада 1927(1927-11-21)
Лутракі, Греція Греція
Померла7 січня 2016(2016-01-07) (88 років)
Афіни, Греція
ПохованняПерше афінське кладовище[3]
Громадянство Греція
Діяльністьполітична діячка, акторка
Alma materТеатральна школа Національного театру Греції (1949)[4]
ПартіяНова демократія
ЧоловікЙоргос Марінакіс
Γιώργο Μαρινάκη
Брати / сестриNikos Synodinosd
Провідні роліАнтігона, Електра, Андромаха, Іфігенія
IMDbnm0843438
Нагороди та премії
Орден Фенікса (Греція)

Анна Сінодіну (*21 листопада 1927(19271121), Лутракі—7 січня 2016) — грецька актриса і політик. Анна Сінодіну є одним із членів-засновників Національного театру Греції, вона також є засновником театру Лікавіт, в якому упродовж багатьох років була імпресаріо.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Анна Сінодіну народилася в Лутракі в 1927 році[5]. Вона була восьмою дитиною в родині. В сім'ї отримала православну християнську освіту. Анна навчалася у гімназії в Афінах, займалася також балетом і музикою. Театральну освіту Сінодіну здобула у Національній школі драми при Національному театрі Греції. Після її закінчення працювала у Національному театрі.

Творча біографія

[ред. | ред. код]

Сінодіну досягла величезного успіху, виконуючи ролі в п'єсах класичного і сучасного репертуару. Вона зіграла 17 героїнь в трагедіях і комедіях античних авторів («Антігона», «Електра», «Андромаха», «Іфігенія», «Лісістрата»). Анна зіграла у численних п'єсах, особливо Шекспіра, і багатьох грецьких драматургів. В Театрі Лікавіт Анна Сінодіну працювала над новою інтерпретацією античної драми[6]. Брала участь у новаторських театральних заходах: організації мобільного складу театру, який би міг гастролювати провінціями країни. Вона брала участь у гастролях за кордоном, а також у багатьох міжнародних фестивалях у Франції, Югославії, Італії, Росії. У період військової диктатури в Греції (1967–1972) Анна брала участь в русі опору і була вимушена перервати театральну діяльність, так як Театр Лікавіт у неї вилучили, відібрали у неї паспорт, що унеможливило її гастролі за кордоном. В цей час вона працювала друкаркою в експортно-імпортній компанії її чоловіка, Йоргоса Марінакіса, екс-чемпіона світу з легкої атлетики. Протягом довгого часу Анна Сінодіну викладала у Національній школи драми. З 2004 року Анна викладає античну драму в Афінської консерваторії. Анна Сінодіну знімалася в грецьких і зарубіжних фільмах, серіалах, театральних постановках на телебаченні та радіо. У 1962 році на екрани світу вийшов фільм «Триста спартанців» (режисер Рудольф Мате), що розповідає про легендарний подвиг 300 спартанців у битві при Фермопілах. У фільмі Анна зіграла роль Горго[7], дружини царя Леоніда.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 1974, 1977, 1981, 1985, червні 1989 і листопаді 1989 року Анна обиралася депутатом парламенту[8]. У 1977 році вона стає заступником міністра соціальних служб. На цій посаді вона пропрацювала до 1981 року. Анна Сінодіну є автором багатьох парламентських пропозицій та проектів для законодавчого захисту пенсіонерів, материнства, дітей та людей з обмеженими можливостями. Вона запропонувала ввести до програми середньої школи уроки мистецтва та художньої освіти. За її ініціативою було створено Державну школу танцю. Вона пішла у відставку зі свого поста в 1989 році і з 1990 року не бере участі у політичному житті.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Анна написала дві книги:

  • 1998 — автобіографічна хроніка «Особи і маски» (грец. «Πρόσωπα και προσωπεία»)[9]
  • 1999 — (грец. «Αίνος στους Άξιους»)[10]

Сінодіну пише статті для газет і журналів, понад 20 років співпрацює з журналом «Політичні питання» (грец. «Πολιτικά Θέματα»). З 1997 року — почесний член Спілки журналістів щоденних газет[11].

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Анна Сінодіну була нагороджена медаллю благодіяння і Орденом Фенікса, медаллю міста Афіни, відзнаками Данії, Італії, Франції, Лівану, премією Піранделло та два рази Премією Маріки Котопулі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ https://anemourion.blogspot.com/2019/03/blog-post_989.html
  5. ↑ Άννα Συνοδινού. Архів оригіналу за 25 лютого 2015. Процитовано 16 січня 2013.
  6. ↑ Άννα Συνοδινού. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 16 січня 2013.
  7. ↑ http://telespektakli.ru/index.php?categoryID=115 [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] Анна Синодину]
  8. ↑ Άννα Συνοδινού: Με πάθος, λαχτάρα και πρόγραμμα[недоступне посилання з лютого 2019]
  9. ↑ Πρόσωπα και προσωπεία Αυτοβιογραφικό χρονικό[недоступне посилання з лютого 2019]
  10. ↑ Αίνος στους άξιους[недоступне посилання з лютого 2019]
  11. ↑ Άννα Συνοδινού: Με πάθος, λαχτάρα και πρόγραμμα Γράφτηκε από τον Νίκος Παπανικολάου[недоступне посилання з лютого 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]