Вольфганг Єшке (19 листопада1936 року, Дечин, Чехословаччина — 10 червня2015 року, Мюнхен[5]) — німецький письменник і видавець наукової фантастики, зокрема наукової фантастичної серії в видавництві Гайне (Heyne Verlag, Мюнхен). Крім численних творів, він видав понад 100 антологій німецької наукової фантастики в Серії Фантастика Року (Das Science Fiction Jahr), що містять крім літературних відкриттів, також літературні есе та інтерв'ю з наукової фантастики.
Вольфганг Єшке народився в 1936, в Дечині, після 1945 року жив в Асперзі біля Людвігсбургу. Отримав середню освіту інструментальника і працював у машинобудуванні. У 1959 році закінчив згодом середню школу, а потім вивчав германістику, англійську мову та філософію в університеті Людвіга-Максиміліана в Мюнхені. Після цього стажувався в книжковому видавництві C. H. Beck'schen. У 1969 році Єшке отримав посаду помічника редактора в «Літературній енциклопедії» (Kindlers Literatur Lexikon), пізніше — редактора.
Коли 1970 року Герберт Франке, як один з авторів видавничої групи, запропонував видавництву науково-фантастичний роман, згадав про те, що Єшке займався протягом багатьох років науковою фантастикою, і попросив його, щоб зробити свої висновки.[6] Звідси виникла серія «Фантастика для цінителів», яку видавав Єшке у видавництві Ліхтенберг, в якому з'явився не тільки роман Герберта Франке «Зона Нуль» (Zone Null), але і власна збірка Єшке з коротких оповідань «Збірка Часу» (Der Zeiter). У серії кілька значних авторів, які перед цим видавалися лише в буклетах у м'яких обкладинках, були вперше в Німеччині видані у повному форматі. Це такі автори, як Роберт Сілверберг, Томас Діш і Браян Олдіс. Коли наприкінці 1972 року звільнилась посада лектора з наукової фантастики та видавця у в видавництві Гейне (Heyne-Verlag), посаду зайняв Єшке — спочатку разом з Хербертом В. Франке (Herbert W. Franke), пізніше — як вільний, позаштатний співробітник. Успіх серії наукової фантастики і фентезі у видавництві Гейне спричинило за собою зростання кількості видань, так що Єшке 1978 року остаточно звільнився з Кіндлер, Єшке став виключно Лектором з наукової фантастики у видавництві Гейне. Після того, як у 1979 році Франке пішов з видавництва, Єшке залишився єдиним відповідальним редактором у видавництві і залишався їм до 2002 року, коли пішов на пенсію. До самої смерті він жив у Мюнхені і видавав як і раніше разом з Сашею Мамчак (Sascha Mamczak) альманах Das Science Fiction Jahr. Вольфганг Єшке помер 10 червня2015 року в Мюнхені.[7]
Вже з 1950-х років Єшке цікавився науковою фантастикою і став одним з перших членів заснованого в 1955 році Клубу Наукової Фантастики Німеччини (SFCD). Перші його оповідання з'явилися в фан-журналах і напівпрофесійних виданнях, і разом з Пітером Ногою, видав також свій власний фензин. За роки своєї діяльності як редактора і видавця Єшке почав менше писати, так що його робота залишалася порівняно вузькою. Однак була відмічена багатогранність і досконалість його творів. Характерними рисами його науково- фантастичних творів є щільності атмосфери, досконале написання сценаріїв, тонкі психологічні аспекти героїв і тема «подорожі в часі» у всіх варіаціях. При цьому він також нехтує умовностями оповідання і монтує разом фіктивні документи (документи про стан країни до спустошення) або пред'являє списка, який складається також з вигаданих подій (Die cusanische Acceleratio). Його перший Роман" Останній день творіння" (нім.Der letzte Tag der Schöpfung)[8] багато разів перевидавався, і продовжує видаватись; він зображує спробу виправити історію, і її грандіозний Провал. Єшке виступав також як автор радіоспектаклів, причому деякі з них були зроблені також як оповідання.
Що можна сказати в анотації до прямолінійного і напруженого зарядженого трилеру без гачків і петельок, лише те, що перед нами постав Роман у тонкій літературній формі, розрахований не на уявні ефекти, роман великої гуманістичної заклопотаності. В романі підіймається реальна тема: як люди експлуатуються, як люди мають справу з людьми. Питання, що являють собою насправді «реальні» люди, кидає на Єшке в геніальні ключові сцени …– Томас Тільзнер про «Мідас або воскресіння плоті»[9]
Романтична суміш з екзотики, скепсису притаманного цивілізації, та меланхолічної та водночас ефективної символіки — все це і створює основний настрій книги. Вольфганг Єшке є одним з небагатьох сучасних німецьких авторів, які у своїх науково — фантастичних творах вміють викликати почуття подиву, цілком навіть з тої доріжки ескапізму, яке, тим не менше гумовими шнурами прив'язано до дійсності. Цілком аналогічно створив він в свій час — вільно структуруючи та розповідаючи цілком оптимістично — це земля Осіріса, яка є в «Останньому дні творіння»… такі ж далекоглядні конструкції і сцени." — Ерік Сімон про «Очі Меамона» (Meamones Auge)[10]
1997: Osiris Land Heyne, München (Erstausgabe 1982 als Privatdruck), ISBN 3-453-12823-0
2005: «Гра Кусануса» («нім.Das Cusanus-Spiel»). Droemer, München, ISBN 3-426-19700-6; Taschenbuchausgabe bei Droemer Knaur, München 2008, unter dem Titel: Das Cusanus-Spiel, oder Ein abendländliches Kaleidoskop. ISBN 3-426-63958-0.
1959 Supernova, auch Der Riß im Berg, in Utopia Magazin, Nr. 23
1957 Welt ohne Horizont, in Thomas Landfinder (Hrsg.): Welt ohne Horizont
1957 Der Türmer, in Henry Bings (Hrsg.): Lockende Zukunft
1958 Zwölf Minuten und einiges mehr
1959 Die Anderen, in Jürgen vom Scheidt (Hrsg.): Das Monster im Park
1960 Sirenen an Ufern, in: Mario Kwiat (Hrsg.): Amateur Science Fiction Stories
1960 Unweit Toulouse, auch Tore zur Nacht
1961 Der König und der Puppenmacher, in Munich Round-Up, Nr. 43 (Beilage)
1961 Pater Ramseys Totenmessen, in Munich Round-Up, Nr. 56 (Beilage)
1974 I Love Bombay 1980 (Gedicht)
1975 Denkmodelle (Gedicht)
1976 Seveso (Gedicht)
1976 Sterne (Gedicht)
1976 Aufbruch (Gedicht)
1979 Begegnung, in Gedankenkontrolle (o. Hrsg., Das Neue Berlin, Auszug aus Unweit Toulouse)
1980 Nackt zum Gipfel, auch Yeti, in Playboy, Nr. 4/1980
1980 Anachronismen, oder Die Flöte des heiligen Veit, in: Frank Flügge (Hrsg.): Utopia. SFCD-Sonderdruck 2/1980 (Auszug aus Der letzte Tag der Schöpfung)
1981 Dokumente über den Zustand des Landes vor der Verheerung, in Science Fiction Story Reader 15
1982 Osiris Land, in Arcane (hrsg. zus. mit Helmut Wenske)
1988 Lexikon der Science Fiction Literatur, erweiterte und aktualisierte Neuausgabe in einem Band. Mit Hans Joachim Alpers, Werner Fuchs und Ronald M. Hahn, Heyne Verlag, ISBN 3-453-02453-2
2003 Marsfieber. Mit Rainer Eisfeld, Droemer Knaur Verlag, ISBN 3-426-27288-1
Hartmut Panskus: Interview mit Wolfgang Jeschke und Rolf Heyne. In: Börsenblatt für den deutschen Buchhandel. Nr. 37, 1985.
Michael Matzer: Science Fiction von innen. In: Flugasche. Nr. 24, 1987 (Interview mit Wolfgang Jeschke).
Waldtraut Lewin: Der reproduzierbare Mensch. In: Berliner Lesezeichen. Band 4, Heft 7, 1996, ISSN0945-0106, S. 37–39 (über Midas oder Die Auferstehung des Fleisches).
Hartmut Kasper, Alexander Seibold: Warum sollte ich es dem Leser leicht machen? Ein Gespräch mit Wolfgang Jeschke. In: Das Science Fiction Jahr 2006. München 2006, ISBN 3-453-52183-8, S. 735—769.
Christina Stange-Fayos: Spécificités et difficultés de la traduction de textes de science-fiction. À l'exemple du roman de Wolfgang Jeschke, Das Cusanus-Spiel. In: Traduire, adapter, transposer (= Cahiers d’études germaniques. Nr. 56). 2009, ISSN0751–4239, S. 153—166 (französisch).
Franz Rottensteiner: Wolfgang Jeschkes Kurzprosa. In: Franz Rottensteiner: Im Labor der Visionen. Anmerkungen zur phantastischen Literatur. 19 Aufsätze und Vorträge aus den Jahren 2000—2012. Verlag Dieter van Reeken, Lüneburg 2013, ISBN 978-3-940679-72-7, S. 199—204.
Franz Rottensteiner: Dschiheads. In: Quarber Merkur. Franz Rottensteiners Literaturzeitschrift für Science Fiction und Phantastik. Band 115, 2014, ISBN 978-3-934273-94-8, S. 194—196.
Franz Rottensteiner: Jeschke, Wolfgang. In: Lexikon der Science Fiction-Literatur seit 1900. Mit einem Blick auf Osteuropa, herausgegeben von Christoph F. Lorenz, Peter Lang, Frankfurt/Main 2016, ISBN 978-3-63167-236-5, S. 359—366.