Махмуд Фавзі

Махмуд Фавзі араб. محمود فوزى
Махмуд Фавзі Фавзі у 1967
Прапор 64-й Прем'єр-міністр Єгипту
21 жовтня 1970 — 17 січня 1972 року
Президент:	Анвар Садат
Попередник:	Ґамаль Абдель Насер
Наступник:	Азіз Сідкі
Народження:	19 вересня 1900(1900-09-19) Мінуфія, Єгипет
Смерть:	12 червня 1981(1981-06-12) (80 років) Каїр, Єгипет
Причина смерті:	геморагічний інсульт
Національність:	Араб
Країна:	Єгипет
Релігія:	Іслам сунітського спрямування
Освіта:	Каїрський університет і Римський університет ла Сапієнца
Партія:	Арабський соціалістичний союз
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Махмуд Фавзі (араб. محمود فوزى; 19 вересня 1900 — 12 червня 1981) — єгипетський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр Єгипту у 1970—1972 роках, міністр закордонних справ Єгипту у 1952—1964 роках.

Життєпис

Народився 19 вересня 1900 року у провінції Мінуфія на півдні дельти Нілу в багатій родині поміщика черкеського походження^[1]. Здобував освіту у Каїрському, Ліверпульському, Римському та Колумбійському університетах, доктор міжнародного права. З 1922 року перебував на дипломатичній роботі^[2], працював у посольствах і консульствах Єгипту в Італії, США, Японії (де з 1926 року служив генеральним консулом у Кобе^[3]) та Німеччині. З 1940 був директором одного з департаментів міністерства закордонних справ Єгипту^[4], у 1941—1944 роках — генеральний консул в Єрусалимі (Британська підмандатна територія Палестина)^[5]. Потім був переведений на дипломатичну роботу до Вашингтона^[4]. З 1946 до 1952 року був представником Єгипту у Раді Безпеки ООН, потім – постійним представником в ООН. У липні 1952 року Фавзі став послом у Лондоні.

Міністр закордонних справ

У жовтні 1952 Махмуд Фавзі був відкликаний до Каїра, а у грудні отримав пост міністра закордонних справ в уряді генерала Мухаммеда Наґіба^[2] . Він зберіг свій пост у всіх наступних урядах, які очолював лідер Липневої революції Ґамаль Абдель Насер, 1958 року став міністром закордонних справ Об'єднаної Арабської Республіки й супроводжував Насера у його першій поїздці до СРСР^[4].

З жовтня 1962 року Махмуд Фавзі був членом Вищого виконавчого комітету урядового Арабського соціалістичного союзу^[2].

26 березня 1964 року під час формування нового уряду Фавзі залишив посаду міністра закордонних справ та був призначений одним з 11 заступників прем'єр-міністра Алі Сабрі. У його підпорядкуванні відтоді перебували новий міністр закордонних справ Махмуд Ріад і міністр у справах культурних відносин з зарубіжними країнами Хусейн Халлаф. 1965 року він знову відвідав СРСР у складі делегації ОАР^[4]

19 червня 1967 року Махмуд Фавзі був призначений на посаду спеціального помічника президента Насера з іноземних справ у ранзі міністра^[6].

Глава уряду

У жовтні 1970 року, після смерті президента Насера, який також був і главою уряду, новий президент Єгипту Анвар Садат призначив Махмуда Фавзі новим прем'єр-міністром. 21 жовтня 1970 року він склав присягу разом з членами кабінету^[4]. Однак уже 16 листопада відбулась відставка уряду у зв'язку з завершенням 40-денної жалоби за Насером, і Фавзі сформував новий кабінет.

Професійний дипломат, Махмуд Фавзі виявився одним з небагатьох вищих керівників партії й держави, хто залишився лояльним до Садата під час його конфлікту з Алі Сабрі. Після того як група Сабрі була усунута від влади, Фавзі 14 травня 1971 року сформував свій третій кабінет і невдовзі залишив пост члена Вищого виконавчого комітету АСС^[2]. Наступного разу реорганізація уряду була проведена 10 вересня 1971 року^{[7] [8]}

16 січня 1972 року президент Анвар Садат звільнив Махмуда Фавзі від посади прем'єр-міністра ^[8] та призначив його одним з віцепрезидентів країни^[2].

Поза політикою

1974 року пішов у відставку з посту віцепрезидента^[5] та жив приватним життям. Помер 12 червня 1981 року в Каїрі у відділенні інтенсивної терапії лікарні Демердаш, куди був доставлений з тромбом судин головного мозку. Наступного дня за вказівкою Анвара Садата про смерть Фавзі повідомили провідні єгипетські видання^[9].

Примітки

1. Mahmoud Fawzi., 2011.
2. Фавзі, Махмуд. РІЕ, 1973, с. 944.
3. Mahmoud Fawzi, 2011.
4. Новое время., 1970.
5. B. Schemmel. Index Fa-Fl. Fawzi, Mahmoud (англ.). Rulers.org. Архів Mahmoud оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 8 січня 2016.
6. Об'єднана Арабська Республіка/ М. 1968 — стор. 260
7. Щорічник ВРЕ, 1972, с. 256.
8. Щорічник ВРЕ, 1972, с. 255.
9. MAHMOUD FAWZI, 81; AN EGYPTIAN PREMIER AND CAREER DIPLOMAT (англ.). AP (The New York Times). 13 червня 1981, субота. Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 8 січня 2016.

Література

• В. І. Голоеченко. Фавзі Махмуд // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• Фавзі, Махмуд // Радянська історична енциклопедія. — М. : Советская энциклопедия, 1973. — Т. 14. — С. 906.
• Фавзі, Махмуд (Біографічна довідка) // Щорічник ВРЕ. — М., 1971.
• Фавзі, Махмуд (Люди та події) // The New Times. — М., 1970.
• Щорічник ВРЕ. — М. : Советская энциклопедия, 1971.
• Щорічник ВРЕ. — М. : Советская энциклопедия, 1972.

Посилання

• محمود فوزي (араб.). Memory of Modern Egypt Digital Archive. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 8 січня 2016.

Портал «Єгипет»