Мілорад Мілінкович

Мілорад Мілінкович
серб. Милорад Милинковић
Мілорад Мілінкович. 17 лютого 2017
Мілорад Мілінкович. 17 лютого 2017
Мілорад Мілінкович. 17 лютого 2017
Дата народження18 березня 1965(1965-03-18)
Місце народженняБелград
Дата смерті6 січня 2025(2025-01-06) (59 років)
Національністьсерб
Професіякінорежисер, актор, сценарист, музикант
Кар'єра1985—наш час
Напрямдокументальний фільм, комедія, пригодницький фільм
IMDbID 1098726
CMNS: Мілорад Мілінкович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мілорад Мілінкович (серб. Милорад Милинковић; 18 березня 1965[1], Белград — 6 січня 2025) — сербський кінорежисер. У 1983 закінчив математичну гімназію, у 1991 отримав диплом режисера після закінчення режисерського факультету Академії мистецтв у місті Нові Сад.

Дипломна робота Мілінковича Сатан Панонски здобула успіх на всій території колишньої Югославії та була єдиною югославською стрічкою, що брала участь у Барселонському бієнале.[2][3][4][5][6] Мілінкович є режисером багатьох художніх і телевізійних фільмів — Рок дезертери (Рік дезертира), Рокументи (Документи), Смертельний холод, Казнени простор, Црни Груја 2[sr], Дангубе![sr], Потера за срећ(к)ом[sr], Читуља за Ескобара[sr] (Некролог Ескобара) та багатьох інших. Крім режисерської, займається й іншими видами діяльності — є також сценаристом, письменником, музикантом (грає на гітарі), вокалістом, автором-виконавцем пісень, діджеєм, критиком, актором, футбольним коментатором та композитором. Крім цього, брав участь у зйомках сербської версії британської телевізійної гри Втеча (англ. The Chase[en]) у якості шукача.[7][8] Коментував німецьку Бундеслігу на каналі Eurosport.[9]

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько Мілорада Мілінковича родом з Осечини[sr]. Дід Мілінковича мав албанське коріння, а прадід загинув під час перетину албанської території у ході Першої світової війни.[10]

В дитинстві отримав прізвисько «Дебелий».[11][12] Любив музику, внаслідок чого став успішним гітаристом та співаком в андеграундних колах. У 1985 заснував групу Morbidi i mnoći,[13] до складу якої увійшли також Маріо Сур'ян (гітара, бек-вокал), Деян Стефанович (бас-гітара, бек-вокал) та Стер'є Толіч (ударні). Також членами гурту були Мірко Мілівоєвич (пізніше перейшов до складу групи Ekatarina Velika), Маріо Шепарович та Дурчич. Їхніми піснями є Играј твист на њеном лицу (Грає твіст на її обличчі), Зомби, Хит та Пут (Шлях).[14] Після розпаду Morbidi i mnoći Мілінкович приєднався до групи Биг сех.[15] Однією з найбільш відомих пісень Morbidi i mnoći є Седми дан (Сьомий день). Пізніше Мілінкович став членом групи Змајеви (Дракони).[16] У 2003 у складі цієї групи випускає альбом. Найвідомішим членом гурту, крім самого Мілінковича, є режисер Боца Стоїлькович.[16] Через деякий час, досягнувши значних успіхів, Мілінкович залишає музичну діяльність та розпочинає свій шлях у кінематографі, поступивши на режисерський факультет Академії мистецтв у місті Нові Сад.

Багаторічний музичний досвід безпосередньо вплинув на тему дипломної роботи Мілінковича. Це була документальна[17] стрічка про місцеву легенду — панк-рок виконавця Івицю Чуляка (псевдонім Кечер 2),[18] який відрізнявся ексцентричною поведінкою.[19][20][21] Стрічка показала неабиякі режисерські здібності Мілінковича. Сюжет розпочинається у Студентському культурному центрі у Белграді, де 23 травня 1990 виступав Івиця Чуляк на прізвисько Сатан Панонський; потім у стрічці прозвучала його розмова на радіостанції Б-92, датована 29 травня 1990. Завершується стрічка кінокадрами з лікарні Поповача.[18][4] Це єдиний фільм, знятий за життя Чуляка, та єдиний югославський фільм, який брав участь у Барселонському бієнале.[5][22]

У 2002 Мілінкович відзняв свій перший повнометражний фільм під назвою Мертвий холод, сценарій до якого написав лише за три години.[23] Стрічка, виконана в жарні «чорної» комедії, стала хітом. За сукупною кількістю переглядів у вітчизняних кінотеатрах вона зайняла друге місце після стрічки Зона Замфірова.[24] Мілінкович створив Мертвий холод під впливом Вікенду у Берні Теда Кочеффа[25] та Неприємностей з Гаррі Альфреда Гічкока.[26]

Другим фільмом Мілінковича став Погоня за щастям (серб. Потера за срећ(к)ом), який, на думку критиків, є не таким успішним, як перший. На сайті Rotten Tomatoes стрічка отримала низькі оцінки.[27] Брала участь у двадцятому кінофестивалі у Херцег-Новому у 2006.[28] На закиди критиків стосовно фільму Мілінкович відповів, що дійсно мав намір зняти «мило», проте як жанр, який цінують глядачі та недооцінюють критики.[29] Погоня за щастям на той час став першим за десять років сербським фільмом, знятим поза межами Сербії.[30] Зйомки проходили на острові Корфу, у стрічці знялися також троє грецьких акторів — Христос Савас, Александрос Катехис та Деспіна Янопулос.[31][32]

У 2008 відбулася прем'єра фільма Некролог Ескобара (серб. Читуља за Ескобара).[33] За три тижні стрічку переглянуло 80 тисяч глядачів.[34] У ній режисер, серед іншого, піднімає тему зміни статі; стосовно цієї теми він розмовляв з психологами, щоби вони розкрили, як люди проходять через це.[34] Фільм перегукується з Цим дивовижним життям Френка Капри[35] та Жорстокою грою Ніла Джордана.[36][37][38] Кінокритик Борислав Анджеліч назвав кінострічку «найамбіційнішим фільмом» Мілінковича.[39]

У 2011 вперше вийшла на екрани[40] музична комедія для тінейджерів Здухач значи авантура. Прем'єра пройшла успішно. Глядачі вітали аплодисментами режисера та весь творчий колектив. Кінострічку також схвально сприйняли критики.[41] Фільм знято із застосуванням HD технології; зйомки здебільшого проходили у Баня-Луці та Требинє; рідше — у Белграді.

Мілорад Мілінкович є також режисером ряду театральних постановок: Happy night (за Міленком Бодірогічем; Белградський драматичний театр, 1992), Белградські історії (серб. Београдске приче) (за Александаром Баришичем; 1993), Зігі, зірковий пил (серб. Зиги, звездана прашина) (за Марією Солдатович; міжнародний театральний фестиваль Бітеф[en], 1995), Коханець (серб. Љубавник) (за Гарольдом Пінтером; міжнародний театральний фестиваль Бітеф, 1998), Пастораль (серб. Пасторала) (за Радославом Павловичем; театр Фаві, 2007).[42]

Помер 6 січня 2025 року[43].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений з акторкою Єленою Джукіч; має доньку Дівну.[44]

Фільми та серіали

[ред. | ред. код]

Режисерські роботи

[ред. | ред. код]
  • Рок дезертери (1990)
  • Сатан Панонски (1990)
  • Рокументи (1994—1995)
  • Secret of Aleksandar S. (1998)
  • 2002 — Смертельний холод / Мртав ’ладан
  • Казнени простор (2002—2003)
  • Потера за срећ(к)ом (2005)
  • Црни Груја 2 (2005)
  • Дангубе! (2005)
  • Ljubav i mržnja (2007—2008)
  • Читуља за Ескобара (2008)
  • Здухач значи авантура (2011)
  • Само вечерас (2011)
  • Надреална телевизија (2012—2013)
  • Пети лептир (2014)
  • Дојч кафе (2016)
  • Патуљци са насловних страна (2018)
  • Кљун (2020)
  • Љубавни залогаји (2021)
  • Сложна браћа — нова генерација (2021)

Акторська діяльність

[ред. | ред. код]
  • Земља истине, љубави и слободе (2000)
  • Муње! (2001)
  • Мртав ’ладан (2002)
  • Казнени простор (2003)
  • Лисице (2003)
  • Надреална телевизија (2013)
  • Немањићи — рађање краљевине (Неманджичі: Народження королівства) (2018)
  • Тражим биоскоп за озбиљну везу (2018)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Јовица Кртинић (26. 11. 2020.). Порекло Милорада Милинковића. poreklo.rs. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 9. 1. 2021.. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= (довідка)
  2. ↑ Nme.Com. NME Videos. Nme.Com. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 11. 2. 2016.
  3. ↑ SATAN PANONSKI, DORF '11 - Srbija, 1990. | Filmovi. Art-kino. 13. 3. 2011. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  4. ↑ а б abraxas 365 dokumentarci: Satan Panonski - dokumentarac (1990). Abraxas365dokumentarci.blogspot.com. 20. 5. 2011. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 11. 2. 2016.
  5. ↑ а б 13. Bijenale mladih umjetnika Evrope i Mediterana ... - Mladi.Info. Yumpu.com. 13. 4. 2013. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  6. ↑ Potera Za Srećkom - Autori. Systementertainment.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  7. ↑ Intervju: Milorad Milinković-Debeli - Srpski R’n’R: gdje je, kakav je i što dalje s njim? - Intervjui - RiRock.com © - glazbeni internet magazin (Інтерв'ю). Rirock.com. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11. 2. 2016.
  8. ↑ Filmski Centar Srbije. Fcs.rs. Архів оригіналу за 16. 02. 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  9. ↑ Veljko Ivanović (16.12.2018.). „Tragač” i komentator Milorad Milinković: Prenosimo Bundesligu zbog tog silnog „ić” koje se čuje. Blic sport. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 9. 1. 2021..
  10. ↑ Порекло Милорада Милинковића - Порекло. www.poreklo.rs (sr-RS) . Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  11. ↑ PAVLOVIĆ, Davor (23. 6. 2008). Milorad Milinković Debeli: Živimo neku vrstu crne komedije. Nezavisne.com. Процитовано 11. 2. 2016.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Debeli i njegov bend. Blic.rs. 29. 11. 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 11. 2. 2016.
  14. ↑  od lajso taj Sub 23 Nov 2013 - 12:13 (23. 11. 2013). Morbidi i mnoći. Roknostalgija.8forum.net. Архів оригіналу за 10 червня 2022. Процитовано 11. 2. 2016.
  15. ↑ Milorad Milinković. Tvarenasport.com. Архів оригіналу за 16. 02. 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  16. ↑ а б Vesti dana - Kurir Dnevne novine. Arhiva.kurir-info.rs. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 11. 2. 2016.
  17. ↑ Satan Panonski - Satan Panonski, (1990) - Film info - Moj Film. Moj-film.hr. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 11. 2. 2016.
  18. ↑ а б Palić u Vinkovcima | SEEcult.org Portal za kulturu jugoistočne Evrope. Seecult.org. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  19. ↑ Satan Panonski: umjetnik, đavo ili oboje? - Vijesti.me. Архів оригіналу за 15. 02. 2016. Процитовано 10. 01. 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  20. ↑ Autor: Rozita Vuković, Drago Hedl (4. 5. 2010). Biografija braće Čuljak: Satan se rezao žiletom i bio na robiji sa starijim Vladom. Jutarnji.hr. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  21. ↑ Satan Panonski sjekao se od krivnje jer je ubio čovjeka - Večernji.hr. Vecernji.hr. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  22. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Vesela crna komedija. Blic.rs. 20. 12. 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11. 2. 2016.
  24. ↑ Pet članova žirija odlučuje o pobjedniku | BL!N Magazin. Banjalukain.com. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 11. 2. 2016.
  25. ↑ RTS :: Vikend sa Barnijem ((серб.)) . Rts.rs. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 11. 2. 2016. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |language= на позиції 1 (довідка)
  26. ↑ Nevolje s Harijem - Arhiva ((серб.)) . Filmski.Rs. Архів оригіналу за 04. 03. 2016. Процитовано 11. 2. 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка); стрип-маркер templatestyles в |language= на позиції 1 (довідка)
  27. ↑ Potera za Srec(k)om (2005). Rotten Tomatoes. 6. 10. 2005. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 11. 2. 2016.
  28. ↑ DEVET FILMOVA U KONKURENCIJI U HERCEG NOVOM | SEEcult.org Portal za kulturu jugoistočne Evrope. Seecult.org. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  29. ↑ Novine broj 1064 - Vesti iz kulture - Culture, Arts and Entertainment News - Novine Toronto. Novine.ca. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 11. 2. 2016.
  30. ↑ Potera Za Srećkom - O Filmu. Systementertainment.com. 6. 10. 2005. Архів оригіналу за 12 червня 2022. Процитовано 11. 2. 2016.
  31. ↑ Potera Za Srećkom - Glumačka Podela. Systementertainment.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  32. ↑ 'Potera za sreć(k)om' od danas u bioskopima. Blic.rs. 18. 12. 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11. 2. 2016.
  33. ↑ Čitulja za Eskobara - B92. Naslovi.net. Процитовано 11. 2. 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  34. ↑ а б Čitulja samo povod — B. N., 04. 04. 2008. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  35. ↑ Snima se nastavak "Divnog života". B92.net. 19. 11. 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  36. ↑ Nil Džordan snima mračnu komediju | Zanimljivosti. Nadlanu.com. 3. 8. 2010. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  37. ↑ ČITULJA ZA ESKOBARA – Milorad Milinković - Dobar film [s2]. Popboks. Архів оригіналу за 05. 03. 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  38. ↑ The Crying Game (1992) Prolog. Prolog.rs. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11. 2. 2016.
  39. ↑ FIPRESCI Srbija - Medjunarodna federacija filmskih kriticara. Sfipresci.org. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  40. ↑ Premijerno prikazan film "Zduhač znači avantura". Nadlanu.com. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 11. 2. 2016.
  41. ↑ [1]
  42. ↑ Ime *. Pastorala. FaVI. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 11. 2. 2016.
  43. ↑ https://www.tanjug.rs/kultura/art/132637/preminuo-poznati-reditelj-milorad-milinkovic/vest
  44. ↑ V.Đ.Đ. Milorad Milinković i Jelena Đukić dobili ćerku Divnu. Blic.rs. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11. 2. 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]