Ніколае Манолеску

Ніколае Манолеску
рум. Nicolae Manolescu
Ім'я при народженніНіколае Аползан
Народився27 листопада 1939(1939-11-27)
Римніку-Вилча, Румунія
Помер23 березня 2024(2024-03-23)[1] (84 роки)
Бухарест, Румунія[2]
ГромадянствоРумунія
Місце проживанняКимпіна[3]
Діяльністьлітературний критик
прозаїк
редактор
педагог
Галузьлітература[4], теорія літератури[4], літературна критика[4] і історія літератури[4]
Alma materБухарестський університет
Науковий ступіньдоктор філософії[5]
Науковий керівникȘerban Cioculescud[5]
Знання моврумунська[6] і французька
ЗакладБухарестський університет і România literarăd
ЧленствоWriters' Union of Romaniad і Румунська академія
Посадачлен Сенату Румунії[d] і Permanent Delegate of Romania to UNESCOd
ПартіяНаціональна ліберальна партія (Румунія)
Нагороди
Орден Мистецтв та літератури орден Зірки Румунії Order of Faithful Service Національный орден «За заслуги»

Ніколае Манолеску (справжнє прізвище — Аползан; рум. Nicolae Manolescu; 27 листопада 1939 Римніку-Вилча, Румунське королівство — 23 березня 2024, Бухарест) — румунський літературний критик, прозаїк, редактор, педагог. Президент Спілки письменників Румунії (з 2005). Доктор філософії. Член Румунської академії. Політик, дипломат, посол Румунії при ЮНЕСКО (2006).

Біографія

[ред. | ред. код]

Після арешту батьків з політичних мотивів в 1953 виховувався в родині діда. Тоді ж узяв його прізвище.

З 1956 навчався на філологічному факультеті Бухарестського університету. За участь в цивільних заворушеннях і критику щодо Георге Георгіу-Дежа і комуністичного режиму в Румунії, в 1962 був виключений з університету.

Пізніше продовжив навчання. У 1974 здобув науковий ступінь доктора філософії. Викладав в альма-матер, професор. Співпрацював в літературним журналом «România Literară», з 1990 дотепер — головний редактор цього видання.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Після румунської революції 1989, був одним із засновників політичної партії «Громадянський союз» (листопад 1990), в липні 1991 очолив партію. Брав участь в президентських виборах 1992 в Румунії, набравши 0,7 % голосів.

У 1992-1996 обирався депутатом Сенату Румунії.

У 1998 «Цивільний союз» об'єднався з Національною ліберальною партією Румунії. Манолеску продовжував залишатися членом Національної ради партії «Громадянський союз» до 2000, після чого пішов зі свого поста і відійшов від активного політичного життя.

Творчість

[ред. | ред. код]

Манолеску — автор понад 40 публікацій, присвячених, головним чином, історії румунської літератури, багатьох есе, критичних досліджень. Найбільш відомі праці «Istoria critică a literaturii române» і «Literatura română de azi, 1944—1964».

Випустив (в співавторстві) підручники румунської мови і літератури для 9-х (1977) і 12-х класів середніх шкіл (1979).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Румунська Вікіпедія — 2003.
  2. ↑ A murit criticul și istoricul literar Nicolae Manolescu — 2024.
  3. ↑ http://arhiva.romanialiterara.com/index.pl/jurnalul_unei_mori_anunate
  4. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б https://adevarul.ro/stil-de-viata/cultura/interviu-nicolae-manolescu-critic-literar-l-am-1418993.html
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.