Пастухов Микола Ісаакович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пастухов.

Пастухов Микола Ісаакович
Пастухов Николай Исаакович
Дата народження	13 травня 1923(1923-05-13)[1]
Місце народження	Сураж, Клинцівський повіт^d, Гомельська губернія, РСФРР, СРСР
Дата смерті	23 травня 2014(2014-05-23)[1] (91 рік)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Професія	актор
Нагороди
IMDb	ID 0665169

Микола Ісаакович Пастухов (рос. Николай Исакович Пастухов; нар. 13 травня 1923, Сураж, Гомельська губернія, Білоруська РСР, СРСР — 23 травня 2014, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1977)^[2]. Нагороджений Золотою медаллю імені О. Д. Попова (1978). Лауреат театральної премії «Золота маска» в номінації «За честь і гідність» (2005)^[3].

Біографія

У 1941 році, перед війною, поступив в Театральне училище імені М. С. Щепкіна. У березні 1943 року був призваний в Червону армію і направлений у Чебоксарське військове училище зв'язку. Через півроку рядовий Пастухов стає телеграфістом однієї з танкових бригад. У бою під Великими Луками отримав легке поранення, проходив лікування в госпіталі. У 1944 році продовжив службу в Латиській дивізії зв'язківцем^[4].

У 1945—1953 рр. Пастухов був актором Центрального театру Червоної Армії, з 1953 року — Тамбовського драматичного театру ім. Луначарського, в 1957—1958 роках — Московського театру «Современник». З 1958 р. — актор Центрального академічного театру Радянської Армії (нині — Театр Російської армії), театральні роботи в спектаклях: «Дядя Ваня» (за А. Чеховим), «Святая святих» (за І. Друце), «Закон вічності» (за Н. Думбадзе), «Сніги впали», «Холостяк», «Багато шуму з нічого» та ін.

Справжню популярність і визнання отримав в кінематографі, зігравши більше шістдесяти ролей. У 1961 році дебютував в ролі кухаря у картині реж. С. Колосова «Приборкання норовливої». Знімався у провідних режисерів: А. Міхалкова-Кончаловського, С. Соловйова, М. Міхалкова, П. Тодоровського, Р. Балаяна, Родіона Нахапетова, О. Мітти, А. Сурикової, О. Ітигілова та ін.

У 1977 році удостоєний звання Народний артист РРФСР.

У 1999 році нагороджений Золотою пушкінською медаллю «За внесок у розвиток, збереження та примноження традицій вітчизняної культури».

Нагороджений орденами Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», ювілейними медалями і пам'ятними знаками.

Жив і працював у Москві. Пішов з життя 23 травня 2014 року.

Вибрана фільмографія

• «Дядя Ваня» (1970, Ілля Ілліч Телегін)
• «Станційний доглядач» (1972, Самсон Вирін)
• «З тобою і без тебе» (1973)
• «Свій серед чужих, чужий серед своїх» (1974, Степан Ліпягін, чекіст)
• «Раба любові» (1975, Веніамін Костянтинович, сценарист)
• «На край світу…» (1975, старий)
• «Від зорі до зорі» (1975, Федір Васильович Рожнов, Друга премія за виконання чоловічої ролі, ВКФ 1976)^[5])
• «Незакінчена п'єса для механічного піаніно» (1977, Порфирій Семенович Глагольєв)
• «Напередодні прем'єри» (1978, Іван Максимович, директор ТЮГу)
• «У день свята» (1978, Пантелеймон Дмитрович Гринін)
• «Кілька днів з життя Обломова» (1979, батько Штольца (озвучив М. Губенко)
• «День весілля доведеться уточнити» (1979, Петро Андрійович Шитов, батько Сергія)
• «Капіж» (1981, Аркадій Семенович)
• «Професія — слідчий» (1982)
• «Ми жили по сусідству» (1982, Іван Дмитрович)
• «Небувальщина» (1983)
• «Гори, гори ясно...» (1983, Тимофій Локтіонов, батько Парфена)
• «Особистий інтерес» (1986, Олексій Степанович Кунцевич)
• «Вікторія» (1987, Оскар Борисович)
• «Християни» (1987, священик)
• «Випробувачі» (1987, реж. О. Бійма)
• «Презумпція невинності» (1988, Петро Микитович, хірург, вимушений псевдоміліціонер, «товариш майор»)
• «Смиренний цвинтар» (1989, священик; Кіностудія ім. О. Довженка)
• «Леді Макбет Мценського повіту» (1989, Зіновій Борисович)
• «Аварія — дочка мента» (1989, дід Валерії)
• «Навіки — 19» (1989, санітар)
• «Російський відділ» (1990, дядько Матвій; США)
• «По 206-й» (1990)
• «Пустеля» (1991, Іоанн)
• «Загублений у Сибіру» (1991, дядя Міша)
• «Як живете, карасі?» (1992)
• «Стрілець неприкаяний» (1993, дід Германа)
• «Петербурзькі таємниці» (1994, Князь Чечевинський)
• «Німий свідок» (1994, сторож)
• «Поліцейська академія 7: Місія в Москві» (1994, США, глава сім'ї)
• «Образа» (1997, фільм-спектакль)
• «Криза середнього віку» (1997)
• «Марш Турецького» (2000)
• «На розі, у Патріарших…» (2003)
• «„Ви не залишите мене...“» (2006, старий) та ін.

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Пастухов Микола Ісаакович (dic.academic.ru)(рос.)
3. Лауреати театральної премії «Золота маска» 2005 року (goldenmask.ru) [Архівовано 2012-06-13 у Wayback Machine.](рос.)
4. Міжнародний об'єднаний біографічний центр: Пастухов Микола Ісаакович (biograph.ru)(рос.)
5. Енциклопедія вітчизняного кіно: (old.russiancinema.ru) (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 січня 2013.

Посилання

• Центральний академічний театр Російської армії: Пастухов М. І. (фото)(рос.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)