Частина інформації в цій статті застаріла.(вересень 2020) |
Пйотр Гембіцький | |
---|---|
Великий канцлер коронний | |
1638 — 1643 | |
Попередник | Томаш Замойський |
Наступник | Єжи Оссолінський |
Народився | 10 жовтня 1585 невідомо |
Помер | 14 липня 1657 (71 рік) Ратибор, Верхня Сілезія |
Похований | катедра святих Станіслава і Вацлава |
Відомий як | католицький священник, католицький єпископ |
Країна | Річ Посполита |
Національність | поляк |
Alma mater | Болонський університет, Перудзький університетd і Браунсберзька єзуїтська колегія |
Рід Гембицькі | |
Батько | Q123740397? |
Релігія | католик |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Пйотр Гембіцький, іноді Петро Гембицький[1][2]; пол. Piotr Gembicki; 10 жовтня 1585 — 14 липня 1657) — державний та релігійний діяч Республіки Обох Націй (Речі Посполитої), священник і єпископ Римо-Католицької Церкви. Представник польського шляхетського роду Гембицьких гербу Наленч. Великий канцлер коронний (1638—1643), сенатор. Великий підканцлер коронний (1635—1638), великий референдар коронний (1633—1635). Єпископ перемишльський (22 вересня 1635–1642) і краківський (10 листопада 1642—1657)[3].
Найстарший[4] син Яна Гембицького і його дружини Катерини (Катажини) Целецької.
Навчався у Познані, Кракові, Вюрцбурзі, Римі й Болонії (1602—1612). Завдяки сприянню двоюрідного стрийка Лаврентія став придворним короля Сигізмунда ІІІ Вази після повернення додому, де пізніше отримав посаду королівського секретаря.
Прийнявши священство 1614 року[3] (за іншою версією — перед чи у 1613 році[4]), невдовзі став куявським деканом і пробощом Плоцька. Став влоцлавським, а згодом гнезненським і краківським каноніком[3][5]. Працював у королівській канцелярії (з 1617). У 1618 році став коад'ютором Гнезненської кустодії, а у 1622 році — гнезненським кустошом. У 1625 році отримав посаду краківського декана. Двічі був адміністратором Краківської дієцезії (1630, 1631[4]). Був послом до Риму (1615 року, звідти привіз паллій для двоюрідного дядька Лаврентія[4]), Пруссії і Відня (1644). У березні 1635 року брав участь в перемовинах з московськими послами у Варшаві.
Встановив статути краківської капітули, посилив дисципліну духовенства, підтримував діяльність Ордену кармелітів. Збудував Краківський єпископський палац, розбудував Вавельський собор. Підтримав обрання Яна ІІ Казимира на польський престол. 1651 року наказав збройно придушити селянське повстання Олександра Костки-Наперського. Під час шведської навали 1655 року переховувався у Спиському старостві. Погоджувався на обрання новим польським королем Карла Х Густава за умови розбиття ним козаків і московитів.
Помер у Ратиборі, Верхня Сілезія. За заповітом пожертував свій маєток на доброчинні цілі. Похований у Вавельському соборі, праворуч головного вівтаря.
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |