Рахіль Корн | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 15 січня 1898[1] Підліски, Мостиський район, Дрогобицька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка | |||
Померла | 9 вересня 1982[2][1] (84 роки) або 1948 Монреаль, Квебек, Канада | |||
Країна | Канада Республіка Польща | |||
Діяльність | поетеса, письменниця | |||
Сфера роботи | поезія, творче та професійне письмоd[3], Література мовою їдишd[3] і Yiddish poetryd[3] | |||
Мова творів | їдиш і польська | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Рахіль Корн у Вікісховищі | ||||
Корн Рахіль Вольфівна (1898, с. Підліски, Мостиський район, Львівська область — 1948, Монреаль, Канада) — єврейська поетеса, новелістка.
У літературі дебютувала 1918 року.
У міжвоєнний період мешкала у Варшаві. Спершу писала польською, потім перейшла на їдиш. Співробітничала в єврейських журналах.
Основні твори міжвоєнного періоду: поетичні збірки «Село» («Дорф», 1923) та «Червоні маки» («Ройтер мон»), книга новел «Земля» («Ерд», 1934).
Основна тематика творів — соціальні процеси (зокрема, «класові протиріччя») в українському селі («боротьба за землю єврейської бідноти в селі Підліски»).
Про збірку новел «Земля» (1934): «Новеля з цього збірника „Шлойме Нужда“ просякнута глибоким пафосом класової боротьби. В ній описується страйк батраків на полях поміщика Гартштейна (автентичне прізвище Вольф Векслер). Поліція вбиває кількох страйкарів. Тоді Шлойме Нужда, який усе своє життя був затурканий, мовчазливий, погорджуваний усіма, з героічною відвагою перший кидається на штики поліції і гине від ран»[4].
У зв'язку з німецькою агресією проти Польщі з вересня 1939 року мешкала в радянській частині Перемишля.
1939—1941 — член Спілки радянських письменників України, працювала в газеті «Червоний Перемишль».
Літературні твори цього періоду: поетична збірка «Жнива» (Київ, 1941), повість «Люди з Мокран» (1941).
1940 — обрана депутатом Перемиської міської ради депутатів трудящих.