Степанов Юрій Костянтинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанов.

Степанов Юрій Костянтинович
рос. Юрий Константинович Степанов
Народився	7 червня 1967(1967-06-07) Рисєво^d, Черемховський район^d, Іркутська область, РРФСР, СРСР
Помер	3 березня 2010(2010-03-03) (42 роки) Москва, Росія[1] автомобільна аварія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Іркутське театральне училище^d (1988) і Російський університет театрального мистецтва (1992)
Заклад	Майстерня Петра Фоменко
Роки діяльності	з 1990
IMDb	ID 0826784
Нагороди та премії
Театральна премія «Чайка»^d (2004)
Степанов Юрій Костянтинович у Вікісховищі

Юрій Костянтинович Степанов (рос. Ю́рий Константи́нович Степа́нов; 7 червня 1967, Рисєво, Черемховський район, Іркутська область, РРФСР, СРСР — 3 березня 2010, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно^[2][3].

Біографія

Народився 7 червня 1967 року в родині агронома^[4], що став згодом директором радгоспу, і вчительки^[5].

В 1988 році закінчив Іркутське театральне училище (майстерня В. Товма) з червоним дипломом. За час навчання освоїв декілька професій: йому доводилося працювати каменярем, теслярем, нафтовидобувальником, трактористом.

В 1992 році закінчив режисерський факультет ГІТІСу, учень режисера Петра Фоменко.

З 1993 року працював в Московському театрі «Майстерня П. Фоменко».

Найпомітнішими ролями Юрія Степанова в кіно вважають роль злодія в законі Антипа Глимова з серіалу Миколи Досталя «Штрафбат» та слідчого прокуратури Пафнутьєва в серіалі «Громадянин начальник».

Вдова актора Ірина Сорокіна, за професією костюмер. На момент смерті чоловіка мала двох синів Костянтина і Дмитра і чекала на третю дитину. Вдова Юрія Степанова народила третього сина 30 березня 2010 року і назвала на честь загиблого батька — Юрієм.

Загибель

Загинув на 43-му році життя в 0:45 3 березня 2010 року в Москві в результаті ДТП від множинних травм: повертаючись додому після спектаклю «Три сестри», він зловив попутний автомобіль ВАЗ-2104. Коли машина зупинилася на перехресті, в неї ззаду в'їхав автомобіль «Mazda 6». Водій машини «Mazda» значно перевищив швидкість і, пізно помітивши ВАЗ-2104, що зупинився на перехресті, вдарив ззаду «четвірку» і штовхнув її прямо перед зустрічним автомобілем ВАЗ-2112. Проведений медичний огляд показало, що водій іномарки на момент ДТП був тверезий.

Похований 6 березня 2010 року на Троєкуровському цвинтарі у Москві поряд з могилою Владислава Галкіна, який помер на 39-му році життя всього за тиждень до загибелі Юрія^[6].

Визнання та нагороди

• Лауреат премії Московського фестивалю імені Висоцького за роль Бенжаміна у виставі «Шум і лють» (1993 рік)
• Лауреат премії Міжнародного Фестивалю «Контакт-93» в м. Торунь за роль Линяєва у виставі «Вовки та вівці» (1993 рік)
• Премія «Чайка» в номінації «Синхронне плавання» — за акторський ансамбль спектаклю «Три сестри» (2004 рік)

Творчість

Ролі в театрі

• 1990 — «Дванадцята ніч» Шекспіра — сер Ендрю Егьючік^[2]
• 1991 — «Володимир III ступеня» Н. В. Гоголя — Собачкін
• 1991 — «Пригода» М. Цвєтаєвої — Горбань
• 1992 — «Шум і лють» У. Фолкнера — Бенжамін
• 1992 — «Вовки та вівці» А. М. Островського — Линяєв
• 1993 — «Як важливо бути серйозним» О. Уайльда — Алджернон Монкріфф
• 1994 — «Балаганчик» О. Блоку — Семінарист Вася, Чорт
• 1996 — «Місяць в селі» І. С. Тургенєва — Аркадій Сергійович Ісла
• 1997 — «Чичиков. Мертві душі, том другий»- Чичиков
• 1999 — «Варвари» М. Горького — Гриша
• 2002 — «Метелик» Петра Гладиліна — Полковник
• 2004 — «Три сестри» Антона Чехова — Чебутикін

Фільмографія

• 1990 — Гробовщик
• 1995 — Орел і решка — Герасим
• 1997 — Час танцюриста — Валерій Белошейкін
• 1998 — Привіт від Чарлі-сурмача — охоронець Гоша
• 1999 — Новочеркаськ
• 2000 — Москва — Хірург
• 2000 — Будинок для багатих — Серафим Пухов
• 2000 — Щоденник його дружини
• 2001 — Московські вікна — Левітін
• 2001 — Аз і Ферт — Малорос
• 2001 — Громадянин начальник — Слідчий обласної прокуратури Пафнутьев
• 2001 — Далекобійники — Слідчий(серія Епідемія)
• 2002 — Війна — бандит Олександр Матросов
• 2002 — Щит Мінерви — Роман
• 2002 — Спартак і Калашников — Капітан Фальков
• 2002 — Громадянин начальник 2 — Слідчий обласної прокуратури Пафнутьев
• 2003 — Стилет
• 2003 — Прогулянка
• 2003 — Найкраще місто Землі — Левітін
• 2003 — А вранці вони прокинулися
• 2003 — Шукшинские розповіді («Безсовісні», «Ораторський прийом»)
• 2004 — Штрафбат — Антип Глимов
• 2004 — Самара-городок — Макс
• 2004 — Американець — Толік
• 2005 — Жмурки — Кабан
• 2005 — Діти Ванюхина
• 2005 — Перший після бога — Боцман Подопригора
• 2006 — Приватне замовлення — адвокат Растошанський
• 2006 — Ленінградець — Федір
• 2006 — Червона перлина кохання — Шаман
• 2007 — Вантаж 200 — полковник Михайло
• 2007 — Спасибі за любов — Ігор Іванович
• 2007 — Заповіт Леніна
• 2007 — Позаземний — міліціонер Саша
• 2007 — Артистка — паразитолог Вікентій
• 2008 — Карасі — Аркадій
• 2008 — Захист — адвокат Мартишев
• 2008 — Гра — М. Д. Звонов, старший адміністратор спортивної бази
• 2008 — Дике поле — доктор Федір Абрамович
• 2008 — Стріляй, негайно!
• 2009 — Батя — Батько
• 2009 — До Парижу!
• 2009 — Кромов' — Самарін
• 2009 — Тульський-Токарєв — Богуславський
• 2009 — Не треба засмучуватися
• 2009 — Ранок — Фердинанд
• 2010 — Пара Гнєдих
• 2011 — Достоєвський — офіцер на каторзі

Примітки

1. http://persona.rin.ru/eng/view/f/0/11348/loshak-victor-g
2. acter/m/ros/4105/bio / Біографія Юрія Степанова^{[недоступне посилання з липня 2019]} на сайті kino-teatr.ru
3. Юрій Степанов на сайті театру-студії Петра Фоменка
4. Юрій Степанов на peoples.ru
5. Актор Юрій Степанов: Ми посадили дерево біля братської могили штрафбатчиків … «Комсомольская правда»
6. Юрій Степанов похований на Троєкуровському кладовищі Москви

Джерела