Умі юкаба

Якщо морем ми підемо
海行かば
Умі юкаба
СловаВака Отомо но Якамоті, період Нара
МелодіяСуейосі Тоґі, Кійосі Нобутокі

Умі юкаба (яп. 海行かば, укр. Якщо морем ми підемо) — японська військово-патріотична пісня, заснована на частині вірша-вака поета Отомо но Якамоті, яка міститься в найстарішому збірнику японської поезії Манйосю.

Після реставрації Мейдзі для вірша була написана музика, і твір став популярною військовою піснею.

Історія

[ред. | ред. код]

Японський уряд почав використовувати твір Отомо но Якамоті як ідеологічний інструмент вже в перші роки після реставрації Мейдзі. У XIX столітті він неодноразово цитувався на офіційних церемоніях вшанування пам'яті загиблих солдатів[1]. У 1880 році Суейосі Тоґі поклав слова вірша на музику. У 1900 році ця музика лягла в основу Маршу військових кораблів, офіційного маршу Імперського флоту Японії[2].

На початку XX ст. Умі юкаба стала популярна у народному середовищі. У збірках військових пісень того часу вона йшла або першою, або другою — після Кімі ґа йо. Посилання до неї проникали в інші сфери культури, наприклад, в кінематограф (відомо щонайменше два пропагандистських фільму з назвою «Умі юкаба») та літературу (в 1933 році була написана повість для школярів, деякі розділи якої називалися по рядках пісні)[3].

Проте найбільша популярність прийшла до пісні після того, як у 1937 році Кійосі Нобутокі написав для неї новий музичний супровід[4]. Умі юкаба, покладена на нову строгу та ліричну мелодію, отримала визнання навіть з боку уряду. У 1939 році вона увійшла до збірки патріотичних пісень, які пропонувалося вивчати у школах.

Асоціація допомоги трону, заснована у 1940 році прем'єр-міністром Коное Фумімаро, офіційно визнала пісню важливим та потужним ідеологічним інструментом, другим за значимістю після національного гімну[5]. У 1941 році Умі юкаба транслювалася по радіо під час оголошення імператора про вступ Японії в Другу світову війну. Наприкінці війни Умі юкаба почала асоціюватися з місіями камікадзе, оскільки їх вильоти незмінно супроводжувалися цією піснею[6]. Після закінчення війни й окупації Японії країнами-союзниками популярність пісні пішла на спад.

Текст

[ред. | ред. код]

У пісні є 2 варіанти, які розрізняються останнім рядком. У першому варіанті, взятому з Манйосю (том 18, вірш 4094), останній рядок виглядає як «Каерімі ва седзі» («назад не озираючись»). Другий варіант взятий з літопису Сьоку ніхонґі (указ 13), де останній рядок записаний як «нодо ні ва сінадзі» («спокійно не помремо»). Обидві версії поширені приблизно однаково[3].

  Японською Транслітерація   Українською[7]

海行かば
水漬（みづ）く屍（かばね）
山行かば
草生（くさむ）す屍
大君（おおきみ）の
辺（へ）にこそ死なめ
かへりみはせじ
Варіант останньої строки:
（長閑（のど）には死なじ）

Умі юкаба
Мідзуку кабане
Яма юкаба
Куса мусу кабане
О:кімі но
Хе ні косо сінаме
Каерімі ва седзі
Варіант останньої строки:
Нодо ні ва сінадзі

У море вийдемо -
У воді вимочені трупи,
У гори вийдемо -
Травою порослі трупи.
Імператора
Біля помремо ж,
Назад не озираючись.
Варіант останньої строки:
Спокійно не помремо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ohnuki-Tierney Kamikaze, Cherry Blossoms… с. 139
  2. ↑ Lars C Stolt. GUNKAN KOSHINKYOKU, Tokichi Setoguchi (шведською) . Militärmusiksamfundet med Svenskt Marscharkiv. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 25 березня 2010.
  3. ↑ а б Sharalyn Orbaugh Japanese fiction of the Allied occupation: vision, embodiment, identity с. 229
  4. ↑ Ohnuki-Tierney Kamikaze, Cherry Blossoms… с. 139
  5. ↑ Ohnuki-Tierney Kamikaze, Cherry Blossoms… с. 140
  6. ↑ Ohnuki-Tierney Kamikaze diaries с. 169
  7. ↑ Дослівний переклад

Література

[ред. | ред. код]
  • Emiko Ohnuki-Tierney. Kamikaze, Cherry Blossoms, and Nationalisms: The Militarization. — University of Chicago Press, 2002. — 411 с. — ISBN 9780226620916.
  • Sharalyn Orbaugh. Japanese fiction of the Allied occupation: vision, embodiment, identity. — BRILL, 2007. — 515 с. — ISBN 9789004155466.
  • Emiko Ohnuki-Tierney. Kamikaze diaries: reflections of Japanese student soldiers. — University of Chicago Press, 2006. — 227 с. — ISBN 9780226619507.

Посилання

[ред. | ред. код]