Френк Бухзер (Франс Бухзер) | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Frank Buchser | ||||
графічний портрет художника | ||||
При народженні | нім. Franz Buchser | |||
Народження | 15 серпня 1828 Фелдбруннен-Сан Ніклаус, Швейцарія, кантон Золотурн | |||
Смерть | 22 листопада 1890 (62 роки) | |||
, Фелдбруннен-Сан Ніклаус, Швейцарія, кантон Золотурн | ||||
Національність | швейцарець | |||
Країна | Швейцарія | |||
Жанр | живопис | |||
Навчання | Генріх фон Аг, римська академія св. Луки | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | реалізм | |||
Роботи в колекції | Художній музей, Музей мистецтв, Kunst Museum Winterthur | Reinhart am Stadtgarten[d], Museum Frank Buchserd і Художній музей Базеля | |||
| ||||
Френк Бухзер у Вікісховищі | ||||
Френк Бухзер (нім. Frank Buchser; 15 серпня 1828 — 22 листопада 1890) — швейцарський художник і мандрівник.
Народився в місті Фелдбруннен-Сан Ніклаус, Швейцарія, кантон Золотурн. Мав просте походження, його батько та мати були селянами-фермерами. Батьки віддали його в учні до майстра музичних інструментів (котрий виготовляв органи та клавесини). Юнак водночас почав навчатися малюванню і живопису, його вчителем був художник Генріх фон Аг (1802—1858).
1847 року в нього зміцніло бажання стати художником і він відправився в Італію. В Римі, би заробляти на життя, влаштувався у Швейцарську гвардію по охороні папи римського та Ватикану. Водночас він не полишав художніх вправ і виклопотав собі право навчатися у римській Академії св. Луки. 1848 року він залишив Рим і приєднався до вояків Джузеппе Гарібальді.
Він покинув Італію і в період 1849—1850 років навчався в Парижі, а потім перебрався у Антверпен, де працював у 1850-1852 роках. До 1853 року працював у Іспанії, що надзвичайно збагатило його досвідом і новими враженнями.
В Сполучені Штати він відбув у 1866 р. Його привабила можливість заробити гроші на створенні портретів громадських та військових діячів. Офіційно він мав завдання створити картину примирення у США, але для офіційної установи в столиці Швейцарії, котра теж пережила громадянську війну через міжконфесійний конфлікт між католиками та протестантами. Військовий конфлікт у США мав зовсім інший характер.
Серед творів цього періоду — парадний портрет генерала Вільяма Текумзе Шермана. Спілкувався художник і з емігрантами-швейцарцями, що оселились у США (Джон Саттер та інші).
Але далися екзотичні ознаки розбурханої реальності Сполучених Штатів, що важко виходили з громадянської війни. В країні розпочалися реформи. Аби залучити на власний бік негритянське населення південних штатів, столичні політики північних штатів скасували рабство та рабовласництво, чим суттєво підірвали економіку південних штатів, переважно сільськогосподарських і без розвиненої промисловості, зосередженої на півночі країни. Розпочався масовий перехід афроамериканців на північ США. Залучення афроамериканців до військового і громадянського життя йшло через надзвичайний спротив агресивно-консервативних білих мешканців. На появу афроамериканців у військовому та громадянському житті жваво відгукнувся і швейцарський художник. В творчості західноєвропейського майстра це була нова і надзвичайно цікава тема.
Не схильний і раніше ідеалізувати напівфеодальну реальність країн Західної Європи ХІХ століття та цілком середньовічну реальність арабських країн, він цілком реалістично підійшов і до відтворення життя та побуту афроамериканців, цих «забутих» мешканців країни. Серед творів цього періоду або пов'язаних з цим періодом — «Аскеза і розкоші життя для небагатьох» на західноєвропейську тематику, «Пісня про страждання Мері Блейн», «Така солодка, як кавуни», «Афроамериканський художник-початківець». Картина «Повернення афроамериканця-волонтера з громадянської війни» стане програмним твором швейцарського художника американського періоду.
Жебракуючі і неприбрані, в подертому одязі, щойно залучені до нового періоду життя, афроамериканці на картинах художника справили приголомшливе враження на тогочасну публіку, котра була головним споживачем мистецтва і живопису у США і орієнтувалась лише на приємні, побутові твори, бажано безсюжетні і безтривожні. Про картини з афроамериканцями доволі точно висловився один з небагатьох аналітиків-критиків зі США, котрий писав про майже лякаючий реалізм швейцарця, здатного бачити більше, ніж будь-який художник у Сполучених Штатах о ту пору.
Про декотрі сторінки життя швейцарського художника (особливо періоду праці у США) дізнались з його щоденника.
На кінець ХХ ст. продовжувалось повільне вивчення творчості художника. Схильність митця до демократичних сюжетів в картинах з персонажами низьких суспільних станів (фермерів, мандрівних музик, жебраків, маргіналів, викинутих з життя) призвела до звинувачень в друкованій літературі у авантюризмі.
Серед тих, хто вивчав твори художника, Готфрід Волчлі (1899—1960). Повного переліку творів художника не існувало. Його творче надбання окреслюють в одну тисячу картин олійними фарбами, серед котрих лише приблизно триста (300) із закінченими сюжетами. Всі інші — численні ескізи, замальовки, малюнки різної художньої вартості (як і у більшості художників).