Шапіро Олександр Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шапіро.
Олександр Шапіро
Шапиро Александр
Дата народження1 січня 1969(1969-01-01) (56 років)
Місце народженняВладивосток, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна → Ізраїль Ізраїль
Національністьросіянин єврейського походження
Професіярежисер, сценарист, продюсер
Кар'єра1998—2017
IMDbID 2006209
alexandrshapiro.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Олекса́ндр Шапі́ро (рос. Шапиро Александр, англ. Aleksandr Shapiro; * 1 січня 1969 року, Владивосток, СРСР) — українській кінорежисер, сценарист, продюсер єврейського походження.[1]

У 1985 році вперше приїхав в Україну на навчання в Херсон; згодом переїхав в Київ і жив та працював там до 2014 року. У 2014 переїхав жити на постійній основі з Києва в Тель-Авів;[2][3] періодично живе та працює в Москві.

Свої фільми знімає російською.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1969 року у місті Владивосток, СРСР недалеко від "кладовища" військових кораблів в сім'ї на той момент підполковника хімічних військ СРСР.

У 1975—1978 роках навчається у Ленінградському ешиботі (єврейська семінарія) на наполегливу вимогу родичів по материнській лінії. У 1978—1985 роках проходить курс психопрактик. У 1985-1986 роках навчається у Херсонському мореплавному училищі.

У 1996 році створив Київську кіностудію "16 Insect". Знімає рекламу, відеокліпи, художні фільми.

З 1996 року займається кіномистецтвом. Також, Олександр Шапіро проводить семінари з кіномистецтва та мистецтва самоусвідомлення.

Вивчає філософію та близькосхідні містичні традиції, що знаходить своє віддзеркалення у творчості режисера (фільми "Спіноза", "Цадіки" тощо).

Творча біографія

[ред. | ред. код]

Творчий доробок Олександра Шапіро налічує декілька десятків повнометражних фільмів, серій та кліпів. Його світлини брали участь у програмах міжнародних кінофестивалів, зокрема, серед них: Берлінський кінофестиваль, Каннський кінофестиваль, міжнародний кінофестиваль у Бухаресті, міжнародний кінофестиваль у Варшаві, відкритий міжнародний кінофестиваль країн СНГ та Балтії "Кіношок", тощо.

З 2000 року знімає повнометражні фільми. Перший же з них "Цикута" звернули увагу цінителі кіно. Фільми А. Шапіро були неодноразово представлені на престижних МКФ як Берлінале, Канн-2008. Шапіро — лідер артхаузного і авторського кіно України та Європи.

У 2012 році зняв короктометражну стрічку "Апартаменти",[4][5] яка у 2014 році переросла в повнометражну стрічку "Апарт".

У День незалежності України в 2013 році представив свій ноий фільм "Не знаю".[6]

У жовтні 2016 року Шапіро представив свій новий фільм Future in the past («Майбутнє в минулому») в рамках програми «Українські прем'єри» Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», який відбувся 22–30 жовтня 2016 року у Києві.[7][8]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2003 — головний приз Незалежного кінофестивалю Стик (Москва) за фільм «Цикута»
  • 2004 — приз критики Відкритого міжнародного кінофестивалю країн СНД та Балтії «Кіношок» за фільм «Путівник». Приз глядацьких симпатій Міжнародного кінофестивалю у Бухаресті
  • 2006 — приз за найкращий сценарій Відкритого міжнародного кінофестивалю країн СНД та Балтії «Кіношок» за фільм «Happy people».

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Шапіро автор артхаузних стрічок різних форматів: короткометражок, документальних фільмів та повнометражних фільмів.[9]

Режисер

[ред. | ред. код]
Короткометражні фільми
  • 1997 — зйомка кліпу гурту "Детонатори".
  • 100=188" (1998), перший короткометражний фільм на ч/б 16 мм плівці.
  • "Валіза" (1999), короткометражний фільм.
  • "Декарт" (2000), короткометражний фільм.
  • "Клініка" (2000), короткометражний фільм.
  • "Матч смерті" (2001) — проект закрився внаслідок божевілля продюсера картини.
  • "Апартаменти" (2012) — короткометражний фільм.
Повнометражні фільми

Сценарист

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]

Критика

[ред. | ред. код]

Фільми Шапіро критикували за їх низьку художню якість, претензійність та нудність. Як зазначила кінокритик часопису «Кіно-театр» Лариса Брюховецька Шапіро це режисер «на фільмах якого на „Берлінале“ ніхто не міг досидіти до кінця».[10]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ольга Сумська знялася у фільмі про порно - Gazeta.ua, 21 лютого 2007
  2. ↑ Олександр Шапіро: «За пропагандою зараз ніхто не стоїть» - Forbes Україна, 13 серпня 2015
  3. ↑ Alexander Shapiro: Good cinema is always an upheaval, just like Jewish life // Jewish News, Ivan Novikov 09.04.2015 (англ.)
  4. ↑ Олександр Шапіров розпочав зйомки нового фільму // kino-teatr.ua/uk/, 10 листопада 2011
  5. ↑ Дзеркало тижня, інтерв'ю. Олександр Шапіро: «Наркотикам — край, а мій новий фільм буде в стилі порно-реаліті-шоу» [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.] - День, 28 вересня 2012
  6. ↑ Факти, ICTV. Олександр Шапіро презентує фільм про соціальний неореалізм в День Незалежності // Факти ICTV, 16 серпня 2013
  7. ↑ Фільм Future in the past Олександра Шапіро покажуть на - Molodist [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] - Molodist, 2017
  8. ↑ На «Молодості» покажуть фільм українського режисера Шапіро [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] - ДМ, 26 вересня 2016
  9. ↑ Фильмы - alexandrshapiro.com (рос.)
  10. ↑ «Рівень фільму визначає смак інвестора» // Часопис «Кіно-театр», 2006:#6

Посилання

[ред. | ред. код]