Стефан Пац

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пац.
пол. Stefan Pac
пол. Stefan Pac
пол. Stefan Pac
портрет Стефана Паца невідомого автора, XVII ст.
Секретар королівський
1611 — 1615
МонархСигізмунд III Ваза
Писар великий литовський
26 лютого 1615 — 17 грудня 1630
ПопередникМіколай Ясінський[pl]
НаступникКшиштоф Міхал Сапіга[be]
Референдар великий литовський (світський)
1626 — 1630
ПопередникМіколай Завіша[be]
НаступникЯн Друцький-Соколінський[be]
Маршалок Сейму Речі Посполитої
13 листопада 1629 — 28 листопада 1629
ПопередникМацей Манєцький[pl]
НаступникЄжи Оссолінський
Підскарбій надвірний литовський
26 квітня 1630 — 17 грудня 1630
ПопередникПавел Волович
НаступникЯн Войцех Раковський
Підскарбій великий литовський
17 грудня 1630 — 6 листопада 1635
МонархСигізмунд III Ваза, Владислав IV Ваза
ПопередникКшиштоф Нарушевич[be]
НаступникМіколай Тризна[be]
Підканцлер литовський
6 листопада 1635 — 19 листопада 1640
МонархВладислав IV Ваза
ПопередникПавел Стефан Сапіга
НаступникМарціян Тризна
Народився1587[1][2][…]
Помер17 листопада 1640(1640-11-17)[3] або 19 листопада 1640(1640-11-19)[4][5]
ПохованийКостел Святої Терези у Вільнюсі
Відомий якпосадова особа
КраїнаВелике князівство Литовське і Річ Посполита
БатькоМіколай Пацd[6]
МатиСофія Сапігаd[6]
У шлюбі зАнна Рудоміна-Дусяцькаd[7]
ДітиКшиштоф Зиґмунт Пац[8], Міколай Стефан Пацd[9], Анна Пацd[10], Софія Пацd[11], Q124750847?[12] і Q124813559?[13]
БратиСамуель[be], Теофіл, Богдан Теодат, Єва й Анна
 Медіафайли у Вікісховищі

Стефан Пац гербу Ґоздава (нар. 1587 — пом. 1640) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; Секретар королівський (1611–1615), писар великий литовський (1615–1630), референдар великий литовський (світський, 1626–1630), маршалок Сейму Речі Посполитої (1629), підскарбій надвірний (1630) і великий литовський (1630–1635), підканцлер литовський (1635–1640); староста берестейський, пренський, куршанський, кричівський, вільковиський, рокантиський, бірштянський, лавариський, іберпольський.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Стефан Пац народився 1587 року в сім'ї підкоморія берестейського Міколая Паца[be] та Софії Агати Сапіги, доньки мінського воєводи Богдана Павловича Сапіги[14]. Мав трьох братів і двох сестер: Самуеля[be], Теофіла, Богдана Теодата, Єву й Анну[15].

У молодості подорожував Західною Європою, зокрема в освітніх цілях, відвідав Падую та Болонью, пізніше перебував у Німеччині. 1610 року перебував біля короля Сигізмунда III під час облоги Смоленська[16]. Наступного року отримав посаду королівського секретаря[17]. 26 лютого 1615 року був призначений писарем великим литовським, а за кілька днів отримав староство іберпольське (гіперболанське). Згодом отримав староства пренське та куршанське (1621)[18].

У квітні 1617 року був послом короля на віленський генеральний з'їзд. 1620 року сейм призначив його до комісії щодо розмежування Підляшшя та Берестейського воєводства. Як довірена особа монарха супроводжував королевича Владислава під час подорожі Європою (1624–1625). У листопаді 1626 року став світським референдарем великим литовським, зберігши попередній уряд писаря[16].

Був послом сеймику віленського на надзвичайний сейм 1629 року у Варшаві[19], був обраний його маршалком[20]. Був послом Гродненського повіту на сейм 1631 року[21].

26 квітня 1630 року став підскарбієм надвірним литовським, а вже 17 грудня цього ж року призначений підскарбієм великим литовським[22]. Під час безкоролів'я після смерті Сигізмунда III входив до сеймової комісії, яка редагувала pacta conventa. Був членом генеральної конфедерації, утвореної 16 липня 1632 року[23]. 1632 року став електором Владислава IV від Троцького воєводства[24], підписав його pacta conventa[25]. 9 липня 1633 року отримав від короля Берестейське староство[26]. Як підскарбій, неодноразово виплачував заборгованість по жолду литовському війську зі своєї кишені[16].

6 листопада 1635 року обійняв посаду підканцлера литовського[27]. У серпні 1638 року супроводжував королівську родину під час поїздки до Відня та Бадену, після неї з декількома сенаторами відвідав у Братиславі угорського палатина Ніколаса Естергазі. 1639 року брав участь у переговорах короля із прусським герцогом Георгом Вільгельмом у Гродно[16].

19 травня 1640 року внаслідок інсульту Стефана Паца розбив параліч, через півроку 19 листопада 1640 року він помер, був похований у костелі Святої Терези у Вільні[28].

Фундації

[ред. | ред. код]

1626 року фундував Костелу Святої Терези у Вільні, 1638 року став фундатором кляштору босих кармеліток і костела святого Йосипа Обручника у Вільні[28]; у Єзно збудував мурований палац[16].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Стефан Пац був одружений з Анною Рудоміна-Дусяцькою (пом. 1643), донькою старости нідерпольського Вавжинця Рудоміна-Дусятського. З нею мали 6 дітей:

Твори

[ред. | ред. код]

Після численних подорожей написав «Опис дворів європейських на початку XVII століття…» (пол. Obraz dworów europejskich na początku XVII wieku...), який був виданий з рукопису Юзефом Казімєжем Плебанським 1854 року:

  • Stefan Pac. Obraz dworów europejskich na początku XVII wieku przedstawiony w dzienniku podróży królewicza Władysława, syna Zygmunta III, do Niemiec, Austryi, Belgii, Szwajcaryi i Włoch, w roku 1624-1625, Wrocław, 1854. Podlaska Biblioteka Cyfrowa.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ opac.vatlib.it
  2. ↑ NUKAT — 2002.
  3. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 164.
  5. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 87. — 377 с.
  6. ↑ а б Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 58, 80. — 377 с.
  7. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 82, 87. — 377 с.
  8. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 88, 150. — 377 с.
  9. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 88, 172. — 377 с.
  10. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 88, 191. — 377 с.
  11. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 88, 188. — 377 с.
  12. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 88, 149. — 377 с.
  13. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 88, 190. — 377 с.
  14. ↑ A, Tłomacki, Sapiehowie kodeńscy: historia rodu od kolebki do współczesności, 2009, s. 40
  15. ↑ Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 88.
  16. ↑ а б в г д Władysław Czapliński. Pac Stefan, Polski Słownik Biograficzny, t. 24, s. 748-749, Wrocław, 1979. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
  17. ↑ Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 80.
  18. ↑ Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 81.
  19. ↑ Henryk Wisner, Wojsko w społeczeństwie litewskim pierwszej połowy XVII wieku, w: Przegląd Historyczny, 1975, Tom 66 , Numer 1, s. 56.
  20. ↑ Władysław Konopczyński, Chronologia sejmów polskich 1493—1793, Kraków 1948, s. 149.
  21. ↑ Jan Seredyka, Parlamentarzyści drugiej połowy panowania Zygmunta III Wazy, Opole 1989, s. 97.
  22. ↑ Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 82.
  23. ↑ Volumina Legum, t. III, Petersburg 1859, s. 352.
  24. ↑ Suffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 … Woiewodztwo Krákowskie., [b.n.s.]
  25. ↑ Porządek Na Seymie Walnym Elekcyey, miedzy Warszawą a Wolą, Przez opisane Artykuły, do samego tylko Aktu Elekcyey należące, vchwalony y postanowiony. Roku Pańskiego, M. DC. XXXII. Dnia 27. Września, s. 17.
  26. ↑ Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 83.
  27. ↑ Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 85.
  28. ↑ а б Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 87.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Pacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 80—88.
  • Грыцкевіч А. Пацы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 422. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.(біл.)

Посилання

[ред. | ред. код]