Тебальдіні Джованні

Тебальдіні Джованні
італ. Giovanni Tebaldini Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження7 вересня 1864(1864-09-07)[1][2][…] або 7 липня 1864(1864-07-07)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняБрешія, Ломбардія, Королівство Італія[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті11 травня 1952(1952-05-11)[1][2][…] (87 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіСан-Бенедетто-дель-Тронто, Провінція Асколі-Пічено, Марке, Італія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Італія
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, музикознавець, органіст, диригент Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаМіланська консерваторія Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіАмількаре Понк'єллі і Franz Xaver Haberld Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментиорган і орган[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Командорський хрест ордена Святого Сильвестра Лицар ордена Ізабелли Католички Командор ордена Корони Італії
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Джованні Тебальдіні (італ. Giovanni Tebaldini; 7 вересня 1864, Брешія — 11 травня 1952, Сан-Бенедетто-дель-Тронто) — італійський композитор та музикознавець.

Навчався в Міланській консерваторії у Полібіо Фумагаллі, в 1886 був виключений за публікацію в газеті негативного відгуку на месу, написану своїм учителем.

В 1889 навчався в Школі церковної музики в Регенсбурзі у Франца Ксав'єра Хаберля.

Очолював співочі школи в венеціанському Соборі Святого Марка (1889–1894) та в Падуанському Соборі Святого Антонія (1894–1897).

В 1897–1902 директор Пармської консерваторії. Надалі викладав у Неаполітанської консерваторії, в 1930–1932 керував музичним ліцеєм імені Монтеверді в Генуї.

Тебальдіні відомий, головним чином, як фахівець з церковної музиці, йому належить близько півтора сотень власних церковних творів. Під редакцією Тебальдіні вийшли нові видання «Вистави про душу і тіло» Еміліо де Кавальєрі, «Еврідіки» Джуліо Каччіні та Якопо Пері, «Іевфая» Джакомо Каріссімі, «Коронації Поппеї» Клаудіо Монтеверді та ін. Музикознава спадщина Тебальдіні включає написаний спільно з Марко Енріко Боссі «Метод вивчення сучасного органу» (італ. Metodo di studio per l'Organo moderno; 1893), опису музичних архівів Падуї та Лорето, книги «Гуно як автор духовної музики» (італ. Gounod authore di musica sacra; 1894), «Феліпе Педрель та іспанська лірична драма» (італ. Felipe Pedrell e il Dramma Lirico spagnuolo; 1897), «Від Россіні до Верді» (італ. Da Rossini a Verdi; 1901), «Музика та образотворче мистецтво» (італ. La musica e le arti figurative; 1913), книги про Палестріну (1894); Тартіні (1897), Паера (1939), спогади про Ільдебрандо Піцетті (1931) та багато іншого.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #103992693 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.