Volaticotherini

Volaticotherini
Період існування: тоарський вік–беріаський вік
Художня реконструкція Volaticotherium
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: †Eutriconodonta
Клада: †Volaticotherini
Meng et al., 2006
Типовий вид
† Volaticotherium antiquum
Meng et al., 2006
Роди

Volaticotherini — клада евтриконодонтних ссавців мезозою. На додаток до типового роду Volaticotherium, він включає роди Argentoconodon, Ichthyoconodon і, можливо, Triconolestes.

Оскільки більшість останків — це в основному зуби, їх діагностують насамперед за чітко вираженими корінними зубами. Однак залишки одного виду, Volaticotherium antiquum, показують, що принаймні деякі представники цієї клади були здатні планерувати[1]. і Argentoconodon має схожі посткраніальні особливості, які також вказують на повітряне пересування. Отже, ця клада містить деякі з найдавніших відомих повітряних ссавців, поряд з різними планерними хараміїдами.

Поширення

[ред. | ред. код]
Голотип Volaticotherium

Volaticotherini була відносно широко розповсюдженою і довгоживучою кладою, з проявами, відомими з тоарського періоду Південної Америки, оксфордського періоду Китаю та берріаського періоду Марокко. Присутність волатикотеринів у Гондвані є незвичайною, оскільки вони є одними з небагатьох відомих триконодонтів Гондвани (і, якщо їх поєднати з триконодонтидами, єдиними представниками групи в Гондвані), причому аргентоконодон зустрічався ще в ранній юрі в інших місцях, де панувала австралосфенідна фауна[2][3].

Повітряна локомоція

[ред. | ред. код]

Один рід, Volaticotherium, має чіткі докази здатності до ковзання. Це був перший відкритий мезозойський ссавець, що планерує; він жив принаймні за 70 мільйонів років до появи перших летючих і планерних теріан[1]. Зберігся великий, вкритий хутром патагіум, що тягнеться не тільки між кінцівками й хвостом, але й до пальців, «затискаючи» їх. Кінцівки були пропорційно довшими, ніж в інших мезозойських ссавців, що відповідало стандартам летючих і планерних ссавців, а стегнова кістка має унікальну спеціалізацію, що дозволяє нозі витягуватися вбік і залишатися стабільною під час ковзання. Хвіст дорсовентрально сплощений і підтверджує ознаки уропатагії принаймні в проксимальних відділах хребців[1]. Аргентоконодон має схожі характеристики стегнової кістки, що свідчить про те, що він теж міг ковзати[2].

Дієта

[ред. | ред. код]

Попри те, що корінні зуби волатикотерія є дуже незвичайними та, можливо, вказують на нетипові моделі прикусу[1][2], моляри Volaticotherini, як вважають, мали зсувний рух, як і в інших евтриконодонтів[3][4]. У поєднанні з довгими іклами це вказує на те, що, як і їхні родичі, вони, ймовірно, були м'ясоїдними. Іхтіоконодони були досить великими за стандартами мезозойських ссавців і, ймовірно, були здатні боротися зі здобиччю хребетних[4]. У дослідженні про харчування ссавців мезозою Argentoconodon належить до м'ясоїдних видів, а Volaticotherium — до комахоїдних[5]. Цей самий результат отримано майже ідентично в апостериорному дослідженні, хоча Volaticotherium ближче до простору м'ясоїдних[6].

Було відмічено, що більшість планерних ссавців є переважно травоїдними[7][8], що зробить Volaticotherini м'ясоїдних справді винятковим. Зокрема, самого Volaticotherium порівнюють з комахоїдними кажанами[1].

Палеоекологія

[ред. | ред. код]

Volaticotherini, як це характерно для планерних тварин, були пристосовані до деревного способу життя[1]. Ichthyoconodon, був знайдений з морських фацій і, отже, спочатку інтерпретований як водна тварина[9]. Однак багато наземних ссавців збереглися у водному середовищі, тому незрозуміло, наскільки переконливими є ці докази щодо його життєвих звичок[4], хоча його зуби, здається, не зазнавали тривалого водного транспортування[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Meng, J.; Hu, Y.; Wang, Y.; Wang, X.; Li, C. (2006). A Mesozoic gliding mammal from northeastern China. Nature. 444 (7121): 889—893. Bibcode:2006Natur.444..889M. doi:10.1038/nature05234. PMID 17167478. S2CID 28414039.
  2. ↑ а б в Gaetano, Leandro C.; Rougier, Guillermo W. (2011). New materials of Argentoconodon fariasorum (Mammaliaformes, Triconodontidae) from the Jurassic of Argentina and its bearing on triconodont phylogeny. Journal of Vertebrate Paleontology. 31 (4): 829—843. doi:10.1080/02724634.2011.589877. S2CID 85069761.
  3. ↑ а б Butler, Percy M.; Sigogneau-Russell, Denise (2016). Diversity of triconodonts in the Middle Jurassic of Great Britain. Palaeontologia Polonica. 67: 35—65. doi:10.4202/pp.2016.67_035.
  4. ↑ а б в Kielan-Jaworowska, Zofia; Cifelli,, Richard L.; Luo, Zhe-Xi (2004). «Chapter 7: Eutriconodontans». Mammals from the Age of Dinosaurs: Origins, Evolution, and Structure. New York: Columbia University Press. pp. 216—248. ISBN 0-231-11918-6.
  5. ↑ Grossnickle, D. M.; Polly, P. D. (2013). Mammal disparity decreases during the Cretaceous angiosperm radiation. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 280 (1771): 20132110. doi:10.1098/rspb.2013.2110. PMC 3790494. PMID 24089340.
  6. ↑ Morales-García, N. M.; Gill, P. G.; Janis, C. M.; Rayfield, E. J. (2021). Jaw shape and mechanical advantage are indicative of diet in Mesozoic mammals. Communications Biology. 4 (1): 242. doi:10.1038/s42003-021-01757-3. PMC 7902851. PMID 33623117.
  7. ↑ Jackson, Stephen Matthew and Schouten, Peter. Gliding Mammals of the World, Csiro Publishing, 2012
  8. ↑ Luo, Zhe-Xi; Meng, Qing-Jin; Grossnickle, David M.; Di, Liu; Neander, April I.; Zhang, Yu-Guang; Ji, Qiang (2017). New evidence for mammaliaform ear evolution and feeding adaptation in a Jurassic ecosystem. Nature. 548 (7667): 326—329. Bibcode:2017Natur.548..326L. doi:10.1038/nature23483. PMID 28792934. S2CID 4463476.
  9. ↑ а б Sigogneau-Russell, Denise (1995). Two possibly aquatic triconodont mammals from the Early Cretaceous of Morocco (PDF). Acta Palaeontologica Polonica. 40 (2): 149—162.