Winchester Model 1895

Гвинтівка Вінчестер Модель 1895
Типважільна дія
ПоходженняСША
Історія використання
ОператориСША США
Велика Британія Велика Британія
Російська імперія
Фінляндія Фінляндія
 Друга Іспанська Республіка
Третій Рейх Третій Рейх
ВійниІспано-американська війна
Філіппінсько-американська війна
Історія виробництва
РозробникДжон Браунінг
Розроблено1895
ВиробникWinchester Repeating Arms Company
Browning Arms Company
Виготовлення1895—1940 роки
Виготовлена
кількість		біля 425,000
Варіантигвинтівка, карабін
Характеристики
Вага9 фунтів (4 1 кг)
Довжина42 ″ (1100 мм)
Довжина ствола28 ″ (710 мм)
Набій6 мм U.S.N
.30-40 Krag
7,62×54 мм R
.303 British
.30-03
.30-06 Springfield
.35 WCF
.38-72 WCF
.40-72 WCF
.405 Winchester
Winchester .50 express (за індивідуальним замовленням Теодора Рузвельта)
Діяручна перезарядка, важільна дія
Система живленнячотири- чи п'яти-зарядний магазин
Winchester Model 1895 у Вікісховищі
Вінчестер М1895, виготовлений для Російської імператорської армії (другий зліва).

Winchester Model 1895 — магазинна гвинтівка з важільним взводом, розроблена і випущена компанією Winchester в 1895 році. На відміну від попередніх моделей, гвинтівка була цілеспрямовано створена для використання потужних патронів мисливського і армійського зразка. В процесі експлуатації створювалися модифікації під різні патрони.

Опис

[ред. | ред. код]

Модель 1895 стала першою гвинтівкою фірми Winchester з коробчатим магазином центрального розташування, а не з трубчастим підствольним магазином, який використовувався в інших моделях, майже не змінившись з часу першої появи в М1866. Новий магазин дозволив безпечно використовувати потужні патрони центрального займання з гострими кулями (у трубчастому магазині це могло призвести до наколювання капсуля кулею такого патрона, тому Вінчестери традиційно розроблялися під патрони кільцевого запалення і патрони центрального займання з тупоголовою кулею).

Ця модель стала найпотужнішою зброєю фірми Winchester: її поява була викликана тим, що серед мисливців і в арміях світу популярними стали потужні патрони, споряджені бездимним порохом. Тим не менш, ця спроба гідно зустріти нові віяння виявилася недостатньо вдалою, адже М1895 зберегла основні конструкторські рішення гвинтівок попереднього покоління.[1] Також, М1895 стала останньою гвинтівкою з важільним взводом, розробленої Дж. М. Браунінгом.

Починаючи приблизно з екземпляра № 5000 була змінена форма ствольної коробки: замість гладкої, вона стала рифленою. Це рішення дещо знизило вагу гвинтівки, але збільшило товщину на 1,59 мм. Останні екземпляри М1895 з гладкою ствольною коробкою були випущені під № між 5000 і 6000. Ранні зразки М1895 вважаються досить рідкісними.[2]

На озброєнні армій

[ред. | ред. код]

Гвинтівка М1895 обмежено використовувалася в США в кінці ХІХ — на початку ХХ століття. Так, армія США замовила близько 10 тис. М1895 під калібр .30/40 Krag в ході Іспано-Американської війни, проте війна закінчилася швидше, ніж прибула перша партія гвинтівок. Ці гвинтівки відрізнялися клеймом «.30 U. S. Army» у верхній частині ствольної коробки (над патронником), а також наявністю багнета, аналогічного M1895 Lee Navy. Сотня цих гвинтівок були передані 33-му Добровольчому Піхотному полку поліції для випробувань в ході Філіппіно-Американської війни (звіт від 25 грудня 1899 про ці випробування підкреслював, що патрон .30/40 Krag чудовий для використання в армії). 9900 гвинтівок, що залишилися були продані фірмі M. Harley Company, майже всі вони вирушили на Кубу в 1906 році.[3] Пізніше деякі гвинтівки цієї партії опинилися в Мексиці, де користувалися великою популярністю серед повстанців Панчо Вілля.

Майбутній президент США Теодор Рузвельт під час служби в загоні «Мужні вершники» особисто придбав кілька М1895 калібру .30-40 Krag для себе і своїх друзів-офіцерів.

У 1896 році гвинтівка М1895 взяла участь у конкурсі на кращу гвинтівку для Національної гвардії, однак посіла друге місце, поступившись гвинтівці Savage Model 1895.[4] Компанія Winchester зажадала переглянути результати конкурсу, звинувативши організаторів у фальсифікації; в результаті контракт на поставку гвинтівок був відкликаний.[5]

У 1915—1917 роках близько 300 тис. гвинтівок М1895 було виготовлено для Російської імператорської армії; це склало близько 70 % всіх випущених гвинтівок даної моделі. Дані гвинтівки були модифіковані. Головна зміна торкнулося переробки зброї під російський набій 7,62×54 мм R, що викликало потребу змінити форми магазину. Другою зміною стали спеціальні напрямні на ствольній коробці, які дозволяли швидко споряджати магазин патронами з стандартної обойми від гвинтівки Мосіна зразка 1891 р. [6] Крім того, гвинтівки, виготовлені для Росії, мали подовжений ствол з кріпленням для багнета. Нова довжина ствола змусила подовжити і цівку.[7]

Перша партія гвинтівок була поставлена пізніше встановленого терміну, так як модифікація M1895 під стандарти Російської армії виявилися складнішою, ніж очікувалося (особливі труднощі викликала розробка направляючих для мосінскої обойми).[8]

Крім того, в затримці поставок фірма Winchester звинуватила російських військових інспекторів, які відмовлялися приймати гвинтівки, які не пройшли стандартні для Російської армії випробування (хоча вони і пройшли випробування, проведені силами компанії-виробника). Зокрема, інспектори наполягали, що для випробувань мають використовуватися патрони, вироблені в Росії, а не в США.[9] Також вони не приймали деякі гвинтівки, вказуючи на недостатньо якість деревини, використаної для ложі. Американські джерела стверджують. що це були необґрунтовані причіпки. Пізніше гвинтівки, відкинуті російськими інспекторами, були продані в США приватним особам.

Гвинтівки М1895 в основному надходили на озброєння частин Російської армії, розташованих у Фінляндії і Прибалтиці (особливо багато M1895 надійшло латиським стрілкам).[10] Як мінімум 9 тис. М1895 були передані Радянським Союзом іспанським республіканцям в 1936 році.[11]

Цивільна зброя

[ред. | ред. код]

Компанія Winchester традиційно використовувала не наскрізну нумерацію зброї, а починала нумерувати гвинтівки кожної нової моделі з № 1.[12] Завдяки цьому можна точно сказати, що в цілому було вироблено 425 881 гвинтівка М1895, включаючи військові та цивільні підвиди.

Мисливська модифікація М1895 часто асоціюється з образом президента Теодора Рузвельта, який обожнював цю зброю. Крім нього цій гвинтівці надавали перевагу й інші відомі мисливці, серед яких Марті і Оса Джонсони, Чарльз Коттар, письменник Стівен Едвард Уайт, Гарріт Форбс і Елмер Кейт (великий любитель мисливської зброї, який першим порадив M1895 майбутньому президенту Рузвельту).[13]

Сам Теодор Рузвельт узяв дві М1895 (під патрон .405 Winchester) на своє знамените сафарі в 1909 році. Ще дві гвинтівки він придбав для цієї поїздки для свого сина Керміта (одну під патрон .405 Winchester, іншу — під .30-03 Springfield). Відомо, що гвинтівки під патрон .405 Winchester, придбані Рузвельтом мали серійні номери 63727, 63736 і 68180.[14] Рузвельт був у такому захваті від M1895, що присвятив їй чимало рядків у своїй книзі «African Game Trails», часто називаючи її «талісманом від левів».[15]

Модель М1895 (як у варіанті гвинтівки, так і у варіанті карабіна, під патрони .30-40 Krag і .30-06 Springfield) була дуже популярна серед техаських і арізонських рейнджерів.

Після офіційного закінчення випуску гвинтівок, було вироблено кілька малосерійних і штучних М1895. Так, у 1985 фірма Browning Arms Company випустила М1895 під патрон .30-06 Springfield.[16] Модель М1895 фірма Winchester відтворила в ювілейному випуску 2001 року, присвяченому 100-річній річниці правління адміністрації президента Теодора Рузвельта. Гвинтівки були випущені під калібри .405 Winchester, .30-06 Springfield і .30-40 Krag. Ще дві гвинтівки були випущені в 2009 році в пам'ять про знамените африканське сафарі 1909 року. Іронічно те, що всі ці М1895, випущені з клеймами Browning і Winchester, були насправді виготовлені в Японії фірмою Miroku Corp.[17]

Країни-експлуатанти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Boddington, Craig. «Bully For The .405 — Roosevelt's „big medicine“ enjoys a revival.». Guns&Ammo. http://www.gunsandammo.com/content/bully-for-the-405?page=1 [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.]. Retrieved 25 August 2010
  2. ↑ Madis, George. «The Model 1895.» The Winchester Book. Brownsboro, TX: Art and Reference House, 1985. 450-81. Print.
  3. ↑ Canfield, Bruce N (March 2001). 19th Century Military Winchesters. American Rifleman (англ.): 41, 77.
  4. ↑ Mercaldo, Luke; Firestone, Adam; Vanderlinden, Anthony (2011). Allied Rifle Contracts in America. Wet Dog Publications. с. 72—73, 190—193. ISBN 0-9707997-7-2.
  5. ↑ Mercaldo, Luke; Firestone, Adam; Vanderlinden, Anthony (2011). Allied Rifle Contracts in America. Wet Dog Publications. с. 74, 193—194. ISBN 0-9707997-7-2.
  6. ↑ Mercaldo, Luke; Firestone, Adam; Vanderlinden, Anthony (2011). Allied Rifle Contracts in America. Wet Dog Publications. с. 77—78. ISBN 0-9707997-7-2.
  7. ↑ James, Garry (April 2013). Winchester Model 1895 Russian Musket. American Rifleman (англ.): 112.
  8. ↑ Mercaldo, Luke; Firestone, Adam; Vanderlinden, Anthony (2011). Allied Rifle Contracts in America. Wet Dog Publications. с. 79. ISBN 0-9707997-7-2.
  9. ↑ Mercaldo, Luke; Firestone, Adam; Vanderlinden, Anthony (2011). Allied Rifle Contracts in America. Wet Dog Publications. с. 80. ISBN 0-9707997-7-2.
  10. ↑ Mercaldo, Luke; Firestone, Adam; Vanderlinden, Anthony (2011). Allied Rifle Contracts in America. Wet Dog Publications. с. 81. ISBN 0-9707997-7-2.
  11. ↑ Mercaldo, Luke; Firestone, Adam; Vanderlinden, Anthony (2011). Allied Rifle Contracts in America. Wet Dog Publications. с. 83. ISBN 0-9707997-7-2.
  12. ↑ Wilson, R. L. «The Model 1895 Lever-Action.» Winchester: An American Legend: the Official History of Winchester Firearms and Ammunition from 1849 to the Present. New York: Random House, 1992. 104–09. Print.
  13. ↑ Keith, Elmer M. «Elephant & Cape Buffalo Rifles.» Guns & Ammo Apr. 1976
  14. ↑ Wilson, Robert Lawrence, and Theodore Roosevelt. «Theodore Roosevelt and the Winchester Arms Company.» Theodore Roosevelt, Outdoorsman. Agoura, CA: Trophy Room, 1994. 239–72. Print.
  15. ↑ Roosevelt, Theodore. «Trekking Through the Thirst to the Sotik.» African Game Trails. New York: Charles Schribner's Sons, 1910. 166–67. Print.
  16. ↑ «What Is the Historical Timeline for Browning?» Browning North America's Official Web Site — Firearms — Rifles — Over and Under Shotguns — Guns. Web. 15 Feb. 2011. [[https://web.archive.org/web/20110225101043/http://www.browning.com/customerservice/qna/detail.asp?ID=202 Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.]] [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.].
  17. ↑ NOTICE: Server Error — Winchester Repeating Arms. Архів оригіналу за 13 вересня 2009. Процитовано 12 листопада 2017.
  18. ↑ FINNISH ARMY 1918—1945: RIFLES PART 5. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  19. ↑ W. Darrin Weaver (2005). Desperate Measures: The Last-Ditch Weapons of the Nazi Volkssturm. Collector Grade Publications. с. 65. ISBN 0889353727.

Посилання

[ред. | ред. код]