Збіґнєв Лібера

Збіґнєв Лібера
Народився7 липня 1959(1959-07-07)[1][2] (65 років)
Паб'яниці
Країна Республіка Польща
Діяльністьмитець, графічний дизайнер, фотограф, video artist, унаочнювач
Галузьобразотворче мистецтво[3] і Інсталяція[d][3]
Alma materУніверситет Миколая Коперника
Знання мовпольська
Magnum opusLego. Concentration Camp. 1996d
Сайтartmuseum.pl/en/kolekcja/artysci/zbigniew-libera
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Збіґнєв.

Збіґнєв Станіслав Лібера (пол. Zbigniew Stanisław Libera, 7 липня 1959, Паб'яниці) — польський митець, автор інсталяцій та відео-інсталяцій, фотограф і перформер, творець мистецьких об'єктів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

З 1979 року навчався на Педагогічному факультеті Університету Миколая Коперника в Торуні. Навчання покинув після року, після чого співпрацював із лодзьким мистецьким товариством «Strych». На початку 1980-х років включився в роботу «Солідарності», для якої друкував листівки, а в 1981 році, після запровадження воєнного стану, також листівки і плакати проти пацифікації бунту в шахті «Wujek» в Катовицях.

Його перша виставка відбулася навесні 1982 року в «Strych»-у. У серпні митець був арештований Службою Безпеки зі звинуваченням у друкуванні підпільної преси. Був засуджений військовим судом у Лодзі; відбув 1,5 роки у тюрмах Лодзі і Грубешева. Цей час засадничим чином позначився на формуванні мистецької особистості Лібери. З амністією митець розпочав співпрацю з лодзьким артистичним середовищем «Kultura Zrzuty», був співредактором часопису цього середовища «Tango». Серйозний вплив на розвиток мистецької мови Збіґнєва Лібери мали Зофія Кулік (для неї в 1980-х роках працював моделлю), Ян Свідзінський, Анастазій та Анджей Партум. З 2006 року Лібера провадить номадичний стиль життя. Від 2009 року працює професором Академії образотворчих мистецтв у Празі. Співпрацює із Галереєю «Raster».

Творчість

[ред. | ред. код]

Збіґнєв Лібера є визнаним лідером і піонером критичного мистецтва, так званого мистецтва тіла та естетики queer, котру запровадив під кінець 1980-х років у власних фотографічних автопортретах. В своїх працях аналізує і критикує загальноприйняті конвенції, масову культуру, традиційні моделі виховання. Досліджує стосунок методики виховання дітей та існуючим сприйняттям тілесності, створюючи, поміж іншим, макабричні «іграшки». Порушує питання маніпуляції образами в ЗМІ. Головною метою його творчості залишається передусім власний досвід — суперечки із дійсністю.

Однією з найбільш відомих його робіт є проект Леґо. Концентраційний табір, створений в 1996 році.

Інші проєкти митця:

Що робить зв'язкова? 2005 — книга, співавтором якої є Дарек Фокс, стосується подій Варшавського повстання, але її метою не є історична оповідь. Митців цікавить, яким чином історичні події функціонують в колективній пам'яті, як відтворюються сучасними ЗМІ, якими видами охудожнення опрацьовуються і які стереотипи включають. До книги було додано фотокопії, у яких зірки кіно на зламі 1950—1960 років постають зображеними на фоні воєнної розрухи. Це чергова спроба показати травматичні почуття у штучному, позитивному сценарії.

Позитиви, 2002–2003 — цикл фотографій, що травестує образи із газетних репортажів, що показує трагічні події: війну, концтабір, трупи солдат. Проект Лібери має характер психотерапевтичного експерименті, митець шукає методів, як впоратися із травматичним досвідом.

Майстри, 2003 — цикл котрий виник з протесту митця щодо відмови показати однієї з його робіт Леґо. Концентраційний табір, на Венеційському Бієнале в 1997 році. Куратор польської виставки Ян Станіслав Войцеховський вирішив, що ця робота призведе до міжнародного скандалу та негативним чином позначиться на польсько-єврейських стосунках. Після цього Лібера вирішив не показувати жодних своїх робіт на Бієнале. У «Майстрах» дії митця полягали на публікації у пресі фальшивих широких матеріалів, що презентували творчість обраних Ліберою осіб, котрі до цього часу були критиковані (замовчувані) офіційною історією польського мистецтва. У обраному гроні осіб опинилися Анджей Партум, Ян Свідзінський, Лешек Пшиємський, Анастазій Вишневський, Зофія Кулік.

Теофилів 90, 1990

Прилади до корекції, 1989 — серія предметів витворів мистецтва, котрі зводять кпини на «західні» товари, спрямовані на надмірну естетизацію тіла, і які з'явилися на польському ринку після падіння комунізму. Так виникли «Можеш поголити дідуся» (Możesz ogolić dzidziusia) як форма супер-іграшки-ляльки, якій можна поголити зарослі ноги та «Universal Penis Expander», прилад у формі спортивного знаряддя для подовження пеніса. Прилади до корекції принесли Лібері визнання та спричинилися до запрошення митця на Венеційське Бієнале в 1997 році, але через скандал з керівництвом польської виставки в ньому участі не взяв.

Kultura zrzuty w Teofilowie, 1987

Як дресирувати дівчаток, 1987 — фільм що показує 4-річну дівчинку, котру вчить старша жінка, як малюватися, як подобатися протилежній статі. Фільм піднімає тему автоформування, приймання нав'язаних суспільством ролей. Фільм став популярним в другій половині 1990-х років після виступів американських феміністок.

Інтимні обряди, 1984 — фільм, в якому Лібера виступає в ролі опікуна власної бабусі, Реґіни Ґ., котра будучи вже хворою особою, не мала контактів із оточуючою дійсністю. Митець піднімає проблему опредмечування тіла, переходить кордони інтимності, викликає почуття жалюгідності у глядача, прте це також спроба афірмації дійсності, старості і смерті.

Нагороди

[ред. | ред. код]

2006 — Премія TVP Kultura за книжку Що робить зв'язкова? (співавтор Дарек Фокс)

Твори Лібери в мистецьких збірках світу

[ред. | ред. код]

CSW Уяздовський палац у Варшаві

Національна галерея мистецтв «Zachęta» в Варшаві

Окружний музей ім. Леона Вичулковського в Бидгощі

Музей мистецтва в Лодзі

Єврейський музей (Jewish Museum) в Нью-Йорку

Дім історії (Haus der Geschichte) в Бонні

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних

Посилання

[ред. | ред. код]