Карл Антон Евальд

Карл Антон Евальд
нім. Carl Anton Ewald
Народився	30 жовтня 1845(1845-10-30)[1][2]  Берлін, Прусське королівство[3]
Помер	20 вересня 1915(1915-09-20)[2] (69 років)  Берлін, Німецька імперія[3]
Поховання	Südwestkirchhof Stahnsdorf^d
Країна	Німеччина
Діяльність	лікар, інтерніст, викладач університету, фізіолог
Галузь	гастроентерологія, фізіологія і медицина[4]
Заклад	HU Berlin
Вчене звання	професор^[d]
Відомі учні	Ismar Isidor Boas^d
Членство	Королівська академія наук і літератури в Гетеборзі^d
Карл Антон Евальд у Вікісховищі

Карл Антон Евальд (нім. Carl Anton Ewald; 30 жовтня 1845, Берлін — 20 вересня 1915, там же) — німецький гастроентеролог і фізіолог.

Біографія

Евальд відомий своїми роботами з дослідження шлункового соку і тим, що запропонував використовувати гнучкий гумовий зонд для аспірації шлункового вмісту.

Евальд навчався в Берлінському університеті імені Гумбольдта, Гейдельберзькому університеті і Бонні. В 1870 році, в Берліні, отримав ступінь доктора медицини. З 1871 року — асистент відомого німецького клініциста Фрідріха Теодора Фрерикса (1819—1885). З 1882 року — екстраординарний професор Берлінського університету. З того ж року він став редактором «Берлінського клінічного тижневика» (нім. Berliner klinische Wochenschrift). З 1909 року — ординарний почесний професор.

1888 року він стає головним лікарем відділення внутрішніх хвороб в берлінському госпіталі Імператриці Августи^[de]. Один з піонерів гастроентерології, Евальд зробив госпіталь Імператриці Августи центром з хвороб органів травлення.

Його ім'ям названий «пробний сніданок Евальда» (який також називають «пробним сніданком Боаса^[en]-Евальда»), що використовується при дослідженні шлункового соку: 40 (або 200) г білого хліба або булки і 400 см куб. води або чаю. Заборонені масло, цукор, молоко і вершки. Вміст шлунка відкачується для дослідження через годину після прийому сніданку (1885).

Німецький гастроентеролог Исмар Ісидор Боас був одним з найбільш відомих учнів Евальда. Асистентом Евальда протягом декількох місяців 1887 року працював майбутній відомий американський гастроентеролог, професор Макс Ейнхорн, а в 1901-1902 роках — майбутній білоруський академік Федір Оскарович Гаусман.

Найважливіші праці

• «Beiträge zur Histologie und Physiologie der Speicheldrüsen des Hundes» (Берлін, 1870)
• «Die Lehre von der Verdanung. Einleitung in die Klinik der Verdauungkrankheiten» (ib., 1879; 3 изд., ib., 189 3)
• «Handbuch oder Ernährung des gesunden und kranken Menschen» (2 вид., 1895)
• «Die Krankheiten der Schildrüsen» (1896)

Примітки

1. Who Named It?
   d:Track:Q66683
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
3. Deutsche Nationalbibliothek Record #116612797 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
4. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863

Джерела

• Эвальд, Карл-Антон // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : в 86 т. (82 т. і 4 дод).  — СПб., 1890-1907.
• Who Named it? Biography: Carl Anton Ewald [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Geraghty E. M. Test Meals. The American Journal of Nursing, Vol. 32, No. 3 (Mar., 1932), pp.  297-300.
• Ногаллер А. Исмар Боас (1858-1938) — засновник клінічної гастроентерології. [Архівовано 15 листопада 2007 у Wayback Machine.] Нотатки з єврейської історії. Інтернет-журнал. № 11, 2002.