Сюткін Валерій Міладович

Валерій Міладович Сюткін
Валерий Миладович Сюткин
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження22 березня 1958(1958-03-22) (66 років)
Місце народженняМосква, СРСР
Роки активності1982 — наш час
ГромадянствоСРСР
Росія
НаціональністьРосіянин
Професіїспівак, гітарист, композитор, поет-пісняр, ведучий, телеведучий
Співацький голостенор
Інструментисоло-гітарист, клавішні музичні інструменти, бас-гітара, ударний музичний інструмент, гітара і вокал[d]
ЖанрБлюз
Рок-н-рол
Твіст
Колективи«Браво»
«Сюткин и Ко»
ЗакладМосковський державний гуманітарний університет імені М. О. Шолоховаd
ЛейблиСоюз, Jeff Recordsd, NOX Musicd, United Music Groupd, Kvadro-Diskd, CD Land Groupd і Moroz Recordsd
Нагороди
Заслужений артист Російської Федерації
syutkin.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

Вале́рій Міла́дович Сю́ткін (рос. Сюткин Валерий Миладович; *22 березня 1958, Москва) — російський співак, сольний виконавець. Колишній соліст гурту «Браво».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 березня 1958 року в Москві, в родині викладача з Перми, Мілада Сюткіна, та москвички Броніслави Бржезідської.[1] У шкільні роки почав цікавитися музикою, згодом грав у шкільних ансамблях і аматорських групах як бас-гітарист чи барабанщик. Одного разу потрібно було терміново замінити хворого вокаліста. Після цього Валерій став ще й співаком.

1975 року закінчив середню школу, мав середню та вищу освіту, 1976 рокупочав службу в армії СРСР, де виступав у військовому ансамблі[2].

З 1980 року виступає у складі групи «Телефон», яка за два роки перетворилася з аматорської на професійну і з 1982 року успішно гастролювала по країні.

1984 переходить до групи «Зодчі», де як соліст виступав до 1988 року.

1985 випускає сольний магнітоальбом під назвою «Твіст-каскад».

З 1988 по 1990 рік він був солістом групи «Фен-о-мен». Разом з «Фен-о-меном» Сюткін випускає альбом «Ікра зерниста».

Влітку 1990 отримує запрошення від Євгенія Хавтана бути солістом та компаньйоном гурту «Браво».[3] Саме цей період у житті став найбільш успішним. Як соліст гурту «Браво» він записав такі відносно відомі пісні як «Вася», «Московський біт», «Дорога до хмар», «Я те, що треба» та ін.

З 1995 року починає виступати сольно разом зі створеним ним гуртом «Сюткін і Ко». У тому ж 1995 році пісня «Сім тисяч над землею» з альбому «Те, що треба», стає шлягером року.

Пізніше був телеведучим у програмах «Два роялі», «Знову шлягер», був учасником проектів «Старі пісні про головне» та «Зірки на льоду», де виступав у парі з Іриною Лобачовою.

У 2008 році було присвоєно звання «Заслуженого артиста Росії».

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

2014 року в інтерв'ю Сюткін заявив, що початок тимчасової окупації Криму Росією «є відновленням історичної справедливості».

У 2016 році був внесений до бази «Миротворець» за свідоме порушення державного кордону України з метою проникнення в окупований Росією Крим.[4]

27 квітня 2020 в Палаці Україна було заплановано концерт Сюткіна, але, з огляду на підтримку дій Путіна, СБУ заборонила йому в'їзд до України[5].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був тричі одружений. Від першого шлюбу він має доньку, а від другого шлюбу — сина. У 1992 році він познайомився із дівчиною на ім'я Віола, з якою згодом одружився. Від цього шлюбу Валерій має доньку Віолу.[6]

Альбоми

[ред. | ред. код]

«Браво»

[ред. | ред. код]
  • «Стиляги из Москвы»
  • «Московский БИТ»
  • «Дорога в облака»

«Сюткин и К°»

[ред. | ред. код]
  • «То, что надо» (1995)
  • «Радио ночных дорог» (1996)
  • «Далеко не всё…» (1998)
  • «004» (2000)
  • «Целуйтесь медленно» (2012)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2009. Процитовано 14 грудня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ИСТОРИЯ. Архів оригіналу за 31 травня 2009. Процитовано 14 грудня 2009. [Архівовано 2009-05-31 у Wayback Machine.]
  3. Люди. Валерий Миладович Сюткин
  4. https://myrotvorets.center/criminal/syutkin-valerij-miladovich/
  5. СБУ заборонила в’їзд відомому російському співаку. РБК-Украина (рос.). Процитовано 31 січня 2020.
  6. Единственная и настоящая любовь Валерия Сюткина

Посилання

[ред. | ред. код]