Людвік Ридигер

Людвік Ридигер
Народився21 серпня 1850(1850-08-21)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дусоцин, Ґміна Ґрудзьондз, Ґрудзьондзький повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер25 червня 1920(1920-06-25)[1] (69 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Польська Республіка[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
·інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛичаківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьофіцер, викладач університету, політик, хірург, лікар Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГрайфсвальдський університет
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
гімназія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛНУ ім. І. Франка Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапосол до Галицького сейму[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор медичних наук
ВійнаПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнябригадний генерал Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Командор ордена Святого Григорія Великого
CMNS: Людвік Ридигер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Могила Людвіка Ридигера, Польський військовий меморіал у Львові

Ридиґер Людвік Антон (пол. Ludwik Anton Rydygier; 21 серпня 1850, Дусоцин — 25 червня 1920, Львів) — польський лікар, хірург, професор, доктор медицини, керівник кафедри хірургії (1897—1919), декан медичного факультету (1898—1899, 1911—1912), ректор (1901—1902) Львівського університету, бригадний генерал Польського війська, засновник Львівської хірургічної школи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в місті Дусоцин (пол. Dusocin) біля Ґрудзяча (пол. Grudziądz) в Пруссії в сім'ї власника маєтку Кароля Рієдіґера (нім. Karol Riediger). З молодих років явно демонстрував своє польське походження.
Розпочав навчатися в початковій гімназії Collegium Marianum в містечку Пельпліні (пол. Pelplin, воєводство Поморське), відтак у1859-1861 роках навчався в гімназії в м Хойніце (пол. Chojnice), потім — у гімназії в Хелмно (пол. Chełmno), яку закінчив у 1869 році. В 1869—1873 роках отримав медичну освіту: спочатку в Кракові (пол. Kraków), згодом — в університеті міста Ґрейфсвальд (нім. Greifswald), де змінив прізвище на Rydygier. Диплом лікаря отримав 8 грудня 1873 року, докторську працю захистив у лютому 1874 року.
Після завершення навчання працював у хірургічних клініках у м. Ґданську (1874—1877) та в м. Грейфсвальді (1877). У 1878 році в місті Єна пройшов габіліта́цію і рік пропрацював асистентом клініки хірургії. В 1879 році повернувся до Хелмна, де створив невелику, але сучасну приватну лікарню, пропрацював у ній 8 років (до 1887 р.) і написав чимало наукових праць з хірургії. В 1881 році намагався перейти на кафедру хірургії Яґеллонського університету в Кракові, але Теодор Більрот (нім. Theodor Billroth) пролобіював призначення на посаду завідувача свого учня Яна Мікуліча-Радецького (пол. Jan Mikulicz-Radecki). Лише у 1887 році, після переходу Мікуліча до Вроцлава, Ридиґера запросили очолити цю кафедру. На цій посаді він пропрацював 10 років, в 1888—1889 роках був деканом медичного факультету Краківського університету.
В 1897 Ридиґера запросили як професора очолити нову кафедру і клініку хірургії Львівського університету. Він переїжджає до Львова і залишається в місті назавжди: в 1897—1919 роках завідує кафедрою хірургії, 1898—1899 і 1911—1912 роках — працює деканом медичного факультету, 1901—1902 роках — ректором Львівського університету. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Міцкевича, 14 (нині — вулиця Листопадового чину)[3]. Згодом Ридиґер категорично відхиляє запрошення перейти на роботу в Карлів університет у Празі. Єдиним періодом, коли Ридиґер працював поза межами Львова, була Перша світова війна — професор керував військовим шпиталем у Брно — однак одразу ж по завершенні військових дій повернувся до рідного міста.
Ридиґер був одним з найвидатніших світових хірургів, блискучим оператором, автором понад 200 наукових праць і нових методик лікування, талановитим організатором, засновником Львівської хірургічної школи. Пожиттєвий голова Товариства та з'їздів хірургів Польщі. Президент Львівського лікарського товариства (1904). За здобутки в медичній науці та освіті нагороджений дворянським титулом і почесним званням Радника Австрійського уряду (1897). Деякі запроваджені ним методики операцій на шлунку, при раку прямої кишки, ампутації, кардіохірургічні, ортопедичні, урологічні та пластичні втручання широко застосовуються і сьогодні.
У 1889 році він зініціював і організував проведення першого у Польщі з'їзду хірургів (ці з'їзди в 1921 році дали початок Товариству Польських Хірургів (пол. Towarzystwo Chirurgów Polskich).
У 1918 році у Львові брав участьУкраїнсько-польській війні. В ході боїв за Львів активно включився в творення медико-санітарних служб Польського війська. Був зарахований до Польського війська в чині генерал-лейтенанта. У 1920 році розпочав організацію військових шпиталів. Був головним санітарним лікарем Генерального округу «Помор'я» (пол. Okręg Generalny "Pomorze"), консультантом і головним хірургом штабу напрямку «Схід» (пол. Dowództwo „Wschód”). В 1920 році отримав звання бригадного генерала.
25 червня 1920 року раптово помер. Спершу був похований на Личаківському цвинтарі, пізніше перепохований на Меморіалі орлят (пол. Cmentarz Orląt Lwowskich).

Напрями наукових досліджень

[ред. | ред. код]

Хірургія органів шлунково-кишкового тракту, кісток і суглобів; другим у світі виконав резекцію пілоричного відділу шлунка з приводу раку (1880); першим у світі виконав резекцію шлунка з приводу стенозуючої виразки дванадцятипалої кишки (1881); довів, що можна накладати шви на серце при його пораненні (1893); опрацьовував питання хірургічного лікування туберкульозу кісток та суглобів, пластики кісток та псевдоартрозів, антисептики й асептики в хірургії; удосконалив техніку накладання кишкових швів, перев'язування великих судин у лікуванні міоми матки; запропонував нові методи операційного лікування патології сечовивідних шляхів, передміхурової залози, онкологічних захворювань.

Учні та співпрацівники Ридиґера

[ред. | ред. код]
Пам’ятник Людвіку Ридигеру, в місті Хелмно, Польща

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Experimentelle Beiträge zur Lehre von Wirkung der Carbonsäure (дипл. праця) (1874);
  • Eine neue Methode zur Behandlung der Pseudoartrosen (1878);
  • Ueber Pylorusresektion (1882);
  • Podręcznik chirurgii szczegułowej. Kraków, 1884-93, T.1-2;
  • Wie soll man chloroformieren (1893);
  • Die Behandlung der Gelenkstuberculose (1895);
  • Drugi mój sposób wycinania żołądka (1904);
  • O leczeniu przerostu gruczołu krokowego (stręczu) (1906);
  • Kilka uwag o wycinaniu żołądka w 25 rocznicę pierwszego mego wycięcia odżwiernika (1906).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1899. — Т. 1. — S. 146—154. (пол.)
  • Herman MW. Z kroniki Towarzystwa Lekarskiego Lwowskiego. — Lwów, 1907. — S. 20-21. (пол.)
  • Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1912. — Т. 2. — S. 353—355. (пол.)
  • Lwow Tyg Lek 1920. — № 7. — S. 61—62. (пол.)
  • Шапиро И. Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. — Львов, ЛГМИ, 1959. — С. 180—181. (рос.)
  • Biographisches Lexikon der hervorragenden Arzte. — Munchen, 1962. — P. 1347. (нім.)
  • Zwozdziak W. Historia wydzialu lekarskiego Universytetu Lwowskiego. — Arch Hist Med 1965. — T. 28. — № 3. — S. 210—211. (пол.)
  • Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. — Львів, ЛДМІ, 1966. — С. 127—128.
  • Меделян А. И. Хирургия. — 1971. — № 3. — С. 151-153. (рос.)
  • Polski słownik biograficzny. — Kraków, 1984. — T. 33. — 431—434. (пол.)
  • Большая Советская Энциклопедия. — Москва, 1985. — Т. 25. — С. 1615. (рос.)
  • Валігура Я. Медичні кадри 21.09.1989, № 25.
  • Album chirurgów polskich. — Wrocław, 1990. — S. 248—251 [фото]. (пол.)
  • Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydziaiu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894—1918. — Wrocław, 1992. — S. 13, 14, 20, 30, 39, 54-58, 61, 74, 79, 82, 98, 100—103, 124, 131, 135, 141. (пол.)
  • Львівський державний медичний інститут — Львів: Словник, 1994. — С. 5, 20, 22, 148, 149, 156, 178.
  • Nowa encyklopedia powszechna. — Warszawa, 1996.  — T. 5. — S. 655. (пол.)
  • Лупій Г. Личаківський цвинтар. — Львів: Каменяр, 1996. — С. 223.
  • Львівський державний медичний інститут / уклад.: І. Даценко, Л. Петрух, І. Головко та ін. / за ред. М. Павловського, І. Даценко, Л.  Петрух. — Львів: Словник, 1994. — С. 5, 20, 148, 156, 178.
  • Людвік Ридигєр / уклад.: Я. С. Валігура, М. І. Оборін; за ред. М. П. Павловського. — Львів: ЛДМУ ім. Д. Галицького, 2000. — 11 с.
  • Ганіткевич Я.' Історія української медицини в датах і іменах. — Львів: НТШ, 2004. — С. 45, 52, 61, 227.
  • Державний архів Львівської області: ф. 26, оп. 5, спр. 1663.
  • Οsterreichische Nationalbibliotek: WBIS: D461-060-4, DA3508335680; P59121, DA3546110676; DBA: I 1070, 378—381; II 1113, 54-56. (нім.)
  • Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1028968108 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 364, 564.

Посилання

[ред. | ред. код]