Вьєстурс Кайрішс

Вьєстурс Кайрішс
Дата народження30 січня 1971(1971-01-30)[1] (53 роки)
Місце народженняРига, Латвія
Громадянство Латвія
Професіярежисер
IMDbID 1210023
CMNS: Вьєстурс Кайрішс у Вікісховищі

Вьєстурс Кайрішс (латис. Viesturs Kairišs; 30 січня 1971) — латвійський оперний, кіно- і театральний режисер. Зробив успішну кар’єру в Латвії та Німеччині як відомий оперний режисер. Фільми та п’єси Кайрішса гастролювали по багатьох європейських фестивалях.

Сценічні постановки

[ред. | ред. код]

Після закінчення Латвійської академії культури за спеціальністю режисер театру і кіно в 1997\, Кайрішс був призначений в Новий Ризький театр на посаду головного режисера. Відтоді він ставив п’єси, визнані критиками як у Латвії, так і за кордоном. Декілька його постановок гастролювали по міжнародних фестивалях і майданчиках, включаючи Wiener Festwochen (Готель Європа), Hebbel am Ufer ( Змія ), Авіньйонський фестиваль (Готель Європа) та Bonner Bienale (The Dark Deer, Hotel Europe).

Момент з опери Вагнера «Загибель богів». Постановка Вьєстурса Кайрішса в Національній опері латиської .

Дебютував у оперній режисурі з оперою Петра Чайковського «Євгеній Онєгін» у Латвійській національній опері, отримавши Латвійську музичну премію за найкращу оперну постановку в 1999 році. Незабаром після цього у 2001 Кайрішс поставив у Латвійській національній опері оперу Моцарта "Чарівна флейта", яка пізніше була перетворена на короткометражний твір для 42-ї Венеціанської бієнале.

У 2007 Кайрішс приєднався до проєкту Вагнера «Перстень Нібелунга» у Латвійській національній опері з оперою "Валькірія". Він поставив три останні опери з циклу, які отримали позитивні відгуки у поважних музичних та оперних журналах. [2]

Успішна робота над операми Вагнера відкрила для Кайрішса міжнародну кар'єру оперної постановки. Його запрошували до Берлінської комічної опери, Кельнської опери та Дармштадтського державного театру. Його дебют у Німеччині, постановка п’єси Бріттена «Сон літньої ночі» під керівництвом Крістіни Поска, була визнана виданням The Financial Times «гідним внеском для Німеччини у британську традицію, що зароджується» [3] і отримала багато інших позитивних відгуків.[4] [5] [6] Робота над оперою Вебера "Вільний стрілець" під диригуванням Маркуса Стенца в Кельнській опері була визнана успіхом як критиками, так і публікою, [7] [8] так само, як і постановка «Макбет» Джухзеппк Верді під керівництвом Вілла Гумбурґа в Державному театрі Дармштадта.[9][10]

Зараз Кайрішс працює над новою оперою Артурса Маскаца «Валентина» разом з Модестасом Пітренасом як диригент Латвійської національної опери з запланованими виставами в Німецькій опері у Берліні.[11]

Робота над документальними та художніми фільмами

[ред. | ред. код]

Загалом Кайрішс зняв чотири документальних та шість повнометражних фільмів. Дебютував у 1998 з документальним фільмом «Потяг» . Його перший повнометражний фільм «Покинуті дорогою» отримав Національну кінопремію за найкращий повнометражний фільм 2001 року. Він був включений до офіційної конкурсної програми Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах і отримав нагороду за найкращий дебют на кінофестивалі "Raindance" у Великобританії. Його четвертий документальний фільм «Пелікан у пустелі» був на конкурсі "Visions du Reel" у Ньйоні, Франція, а також отримав спеціальний приз журі на кінофестивалі "Let's Cee" в Австрії.[12] Кайрішс працював над латвійсько- фінською спільною продукцією «Хроніки Мелані», історичною драмою, яка вийшла у 2015.[13]

Список творів

[ред. | ред. код]

Опери

[ред. | ред. код]

Сценічні п'єси

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 2020 – Художник по знаках (фільм).
  • 2015 – Хроніки Мелані (ігр.).
  • 2014 – Пелікан у пустелі (документальний фільм).
  • 2009 – "Loengrins From Varka Kru" (документальний фільм).
  • 2006 – Темний олень (ігр.).
  • 2004 – Ромео і Джульєтта (документальний фільм).
  • 2004 – Пам'ятник (документальний).
  • 2002 – Покинуті дорогою (ігр.).
  • 2001 – Чарівна флейта (ігр.).
  • 2000 – Весілля (ігр.).
  • 1998 – Потяг (документальний).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Латвійська Велика музична премія за найкращу оперну постановку Євгенія Онєгіна, 1999
  • Національна кінопремія за найкращий фільм року за фільм «Весілля», 2000
  • Національна театральна премія за найкращу оригінальну п'єсу "Маргарета", 2001
  • Премія "Spīdola Award" за унікальні досягнення в мистецтві, 2001
  • Національна кінопремія за найкращий повнометражний фільм року «Покинуті дорогою», 2001
  • Найкращий дебют на кінофестивалі "Raindance" за фільм «До речі», 2002
  • Премія "FIPRESCI", Балтійська секція, найкращий балтійський фільм за « Покинуті дорогою», 2002
  • Премія "Latvian Great Music Award" за найкращий європейський музичний проект "Перстень Нібелунга" (разом зі Стефаном Герхаймом ), 2014
  • Спеціальний приз журі на кінофестивалі "Let's Cee" за фільм «Пелікан у пустелі», 2014.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ Kempen, Brigitte (January 2012). RIGA: Götterdämmerung (German) . Das Opernglas.
  3. ↑ Apthorp, Shirley (17 вересня 2013). Ein Sommernachtstraum, Komische Oper Berlin – review. Financial Times. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 18 вересня 2014.
  4. ↑ Wang, Dan (19 вересня 2013). Britten's A Midsummer Night's Dream opens the season at the Komische Oper. BachTrack. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 18 вересня 2014.
  5. ↑ Blech, Volker (16 вересня 2013). Komische Oper entführt auf Friedhof der Kuscheltiere. Berliner Morgenpost (German) . Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 18 вересня 2014.
  6. ↑ Kühn, Georg Friedrich (16 вересня 2013). Eifersucht im Feenreich. Deutschland Funk (German) . Архів оригіналу (Radio program) за 17 жовтня 2014. Процитовано 18 вересня 2014.
  7. ↑ Broermann, Christoph (13 квітня 2014). Mitfiebern auf der Stuhlkante. Opernnetz (German) .
  8. ↑ Bischoff, Michael (14 квітня 2014). Oberbürgermeister: "Das war klasse!". Bild (German) .
  9. ↑ Schickhaus, Stefan (29 вересня 2013). Trau dich. Frankfurter Rundschau (German) . Архів оригіналу (Radio program) за 21 жовтня 2014. Процитовано 17 жовтня 2014.
  10. ↑ Zibulski, Axel (29 вересня 2014). Zwischen Realität und Traum. Wiesbadener Tagblatt (German) .
  11. ↑ Valentina - Arturs Maskats. KULTURpur.de. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 18 вересня 2014.
  12. ↑ Let's Cee Gewinner 2014. Cineplexx (German) . Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  13. ↑ Stalin Era Chronicles of Melanie in Production. Film New Europe Association. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 18 вересня 2014.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]