Адам Ротфельд

Адам Ротфельд
пол. Adam Daniel Rotfeld
Адам Ротфельд
Адам Ротфельд
Міністр закордонних справ Польщі
5 січня 2005 — 13 жовтня 2005
ПрезидентОлександр Квасневський
Прем'єр-міністрМарек Белька
ПопередникВлодзімеж Цімошевич
НаступникСтефан Меллер

Народився4 березня 1938(1938-03-04) (86 років)
Перемишляни, Тернопільське воєводство, Польська республіка
Відомий якдипломат, політик, політолог, публіцист, правник, дослідник, педагог
Місце роботиПольський інститут міжнародних справd, Стокгольмський інститут дослідження проблем миру, Міністерство закордонних справ Польщі, Collegium Civitas і College of Europe, Warsawd
ГромадянствоПольща Польща
Національністьєврей
Alma materЯгеллонський університет, Варшавський університет (1962), August Witkowski High School in Krakówd (1955) і Головна школа дипломатичної службиd (1960)
Політична партіянезалежний політик і Польська об'єднана робітнича партія
БатькоЛеон Ротфельд
МатиБерта Ротфельд
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)

Адам Даніель Ротфельд (пол. Adam Daniel Rotfeld, 4 березня 1938, Перемишляни) — польський науковець та дипломат, міністр закордонних справ Польщі у 2005 році.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Народився у Перемишлянах біля Львова у єврейській родині адвоката Леона Ротфельда і його дружини Берти. Батьки були вбиті нацистами у 1943 році в Перемишлянах. З кінця 1941 року його переховували в Унівському монастирі УГКЦ монахи-студити. Архімандритом монастиря був на той час Климентій Шептицький — брат митрополита Андрея Шептицького. В Уневі Ротфельд перебував під прізвищем Червінський (пол. Czerwiński). До справжнього прізвища повернувся лише кілька років після війни. В 1946 році, після закриття монастиря та ліквідації Греко-Католицької церкви в СРСР, радянська влада перевела дітей до притулку в Золочеві. В 1951 році завдяки клопотанням польського посольства у Москві був репатрійований до Польщі. Перебував у Домі дитини № 2 у Кракові.

Освіта

[ред. | ред. код]

В 1955 році закінчив V Загальноосвітній ліцей ім. Августа Вітковського у Кракові. У 1954 році був виключений з Союзу польської молоді (аналог комсомолу) за жарти над владою. У 19551960 роках навчався на дипломатично-консульському факультеті Головної школи закордонної служби у Варшаві, де отримав титул магістра міжнародного публічного права на основі праці щодо нелегітимності Мюнхенського договору 1938 року.

Далі навчався на журналістських курсах Варшавського університету (19601962). В 1969 році отримав ступінь доктора юридичних наук (Ph.D) на Факультеті права Ягеллонського університету, на основі дисертації щодо права народів на самовизначення у світлі сучасного міжнародного права. В 1990 році захистив докторську (габілітовану) роботу під титулом «Європейська система безпеки in statu nascendi», а в 2001 році став професором гуманітарних наук.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

В 19611989 роках працював у Польському Інституті міжнародних справ у Варшаві (ПІМС), де спершу займав посаду редактора (19611962), а згодом в 19621968 роках секретарем редакції щомісячника «Міжнародні справи» (пол. «Sprawy Międzynarodowe»), і водночас з 1964 року Редакції видань ПІМС. В 1969 році став ад'юнктом на Кафедрі європейської безпеки ПІМС, а з 1978 року її очолив. В 19741975 роках брав участь у роботі другої фази Конференції безпеки та співробітництва у Європі як член польської делегації у Женеві та в зустрічах КБСЄ в Белграді, Мадриді та Відні. У 1989 році став керівником дослідницького проекту в Міжнародному інституті досліджень миру (SIPRI) у Стокгольмі, де в 1991 році його обрано директором на 5-літню каденцію, яку було продовжено на наступну до червня 2002 року.

В 19921993 роках був Особистим представником голови КБСЄ щодо політичного врегулювання конфлікту в Придністров'ї, результатом його роботи було прийняття прикінцевого рапорту, що надавав підстави для мирного вирішення конфлікту. В 2000 році призначений президентом Олександром Кваснєвським членом Ради Національної Безпеки.

15 листопада 2001 року став заступником міністра закордонних справ в уряді Лешека Міллера, з 30 червня 2003 року виконував функцію першого заступника міністра.

5 січня 2005 року, після обрання маршалком Сейму Влодзімежа Цімошевича, Адам Ротфельд очолив Міністерство закордонних справ. Виконував ці функції до 31 жовтня 2005 року.

В 2006 році Генеральним секретарем ООН призначений членом, а в 2008 році головою Дорадчої Колегії при Генеральному секретарі ООН щодо роззброєння. У січні 2008 року Ротфельд став співголовою Польсько-російської групи з важких питань. У серпні 2009 року Генеральний секретар НАТО увів його до Групи експертів НАТО з підготовки Нової стратегічної концепції Союзу («Група мудреців»).

В 2006–2008 роках викладав у Collegium Civitas у Варшаві. Також проводить лекції в Європейському коледжі (College of Europe) в Натоліні (Варшава), в Дипломатичній академії і Студіях закордонної політики. В 2011 році став професором в Інституті інтердисциплінарних досліджень «Artes Liberales» Варшавського університету.

Суспільна і наукова діяльність

[ред. | ред. код]

В 1962-1964 роках виконував функції голови Студентського товариства Приятелів ООН у Польщі. У 1962 році став членом Польської групи Товариства міжнародного права (ILA), а в 1992 році — Міжнародного інституту стратегічних студій (IISS) у Лондоні. В період 1995–2006 років був членом наукової ради Інституту досліджень миру і політикою безпеки при Гамбурзькому університеті.

У 1996 році став членом Шведської Королівської Академії Військових Знань, в 2001 році — членом Ради міжнародного центру демократичного контролю над збройними силами (DCAF), а в 2003 році Женевського центру політики безпеки (GCSP). У 2009 році увійшов до складу Міжнародної комісії, що займалася підготовкою Євро-Атлантичної ініціативи безпеки (EASI). Став членом Європейської ради закордонних справ (ECFR). Увійшов також до складу наукових рад Інституту політичних студій Польської академії Наук, Осередку східних досліджень. Є співзасновником і членом правління кількох фондів, в тому числі Центру ім. Броніслава Ґеремека, Фонду Ришарда Капусцінського.

Засідає також в раді Фонду Amicus Europae, заснованої Олександром Кваснєвським.

Є ініціатором Варшавської рефлексійної групи та науковим редактором публікованої за її ініціативою серії рапортів. За його науковою редакцією вийшли збірники: «Куди рухається світ?» (Варшава, 2008) та «Білі плями. Чорні плями. Важкі питання у польсько-російських відносинах 1918–2008» (наукова редакція спільно з Анатолієм Торкуновим, Варшава 2010).

Адам Даніель Ротфельд є автором більш ніж 400 наукових публікацій, в тому числі більше 10 книг, співавтором близько 20 монографій, близько 50 розділів у збірних працях та більш ніж 350 статей. Три із його монографій отримали нагороди президента Польської Академії Наук, Польського інституту міжнародних справ та міністра закордонних справ.

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]