Під час повномашстабного вторгнення Росії в Україну та обстрілів рідного міста був змушений виїхати до помешкання сім'ї доньки Віри Косіної– Полянської у Кракові (Польща). Невдовзі захворів на рак, переніс операцію в Німеччині та повернувся до Кракова, де й помер. Прощання з Юрієм Косіним відбувалося в Кракові. Донька митця влаштувала поховання батька на батьківщині, за сприяння Ірпінської міськради та інтелігенції міст Ірпіня й Києва.[3]
8 квітня 2023 урну з прахом Юрія Олександровича було поховано на міському кладовищі Ірпіня неподалік Алеї Слави. Тепло слово про митця висловив Анатолій Зборовський, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею[4].
Друзі відгукнулись численними спогадами, сумуючи за Юрієм, опублікували в мережі Інтернет фотоматеріали й спогади літератор В. Коскін, фотохудожник В. Харченко та ін. У меморіальних спогадах про митця його колега й подруга Олена Голуб згадує:«Непересічна особа майстра світлин налаштовувалася і резонувала з надзвичайними, небуденними явищами та станами людини (так званий "тропізм" до подібного). Його приваблювали натхнення поетів і художників (розкривався назустріч разом з діафрагмою об’єктива), щирість дитячого сміху, замріяність дівчат, жіноча збентеженість майбутнім материнством, радість чоловічої активності та багато інших прекрасних проявів життя й природи».[5].
Захоплення фотографією у Юрія Косіна відбулося у зрілому віці, коли вже після закінчення технічного вишу він вирішив змінити професію і присвятити себе фотомистецтву. Окреслити свої творчі задачі йому допомогла участь в авангардному, неформальному об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці. У 1977 році Ю.Косін, М. Недзельський і С.Федоринчик стали організаторами андеграундної виставки, де про себе заявили: Трегуб, Баклицький, Залевський, Костецький, Голуб, Богуславський та інші.[6]
Окрім зазначеної виставки Юрій Косін був куратором та організатором багатьох виставок фотохудожників України.
Основний акцент у спрямуванні Юрія Косіна направлений саме на художню сторону фотографії. Документальний аспект, звісно, не виключався, але він повністю перетворювався в сферу суб'єктивних переживань з приводу часу як власної категорії. Тобто його задача — не в тому, щоб зупинити мить, а, по можливості, розтягнути її в часі, і тим самим спробувати перебороти самий час. Це прагнення проявилося на рівні, як окремої фотографії, так і настрою тієї або іншої фотовиставки, а також різних акцій та інсталяцій. Діапазон його інтересів не був обмежений ні темою, ані однозначною заданістю змісту. Його фотографія ніби виникала («проявлялася») як структура, що розвивається сама, або як сузір'я нескінченних асоціацій.
У 1980-х роках Юрій Косін розробив власний творчий метод, своєрідну авторську мовуфотографії, який був названий «трансгресією».[7] У своєму творчому методі художник спирався на філософське поняття трансгресі та на асоціативну відповідність поняття до процесу створення фотографії, я саме, в частині обробки фотоматеріалу. У 1980–1990-х роках це було фізико-хімічне часткове руйнування фотоемульсії, що допомагадщ створити власний варіант фотографіки. З приходом комп'ютерних технологій ці ж самі ефекти стали досяжними в більш керований спосіб.
Косін пояснював: «Трансгресія — це перехід, порушення якоїсь межі. Важлива складова будь-якого життя. Коли все приходить в норму, потрібні трансгресивні процеси, які це підривають. Пошук чогось нового — живого повітря, межі думок.» [8].
Фотографіка Юрія Косіна не була самоціллю, а тільки зручним способом відображення авторського світосприйняття. Фотографія Юрія Косіна — це мова, за допомогою якої митець фіксує не предмет або людину, а своє ставлення до нього, в результаті чого генерується нова реальність… Таким чином, фотографія Косіна не обслуговує образ, а породжує його. По суті, це подолання фотографії як «гарматного» завдання. Однак, це — все одно фотографія, а Юрій Косін, її творець, — перш за все фотохудожник, який застосовує її можливості для здійснення своїх спостережень та узагальнень.[9]
Останньою виставкою майстра була участь у міжнародному антивоєнному проєкті «Ідентичність. Аспекти сучасної фотографії в Україні», Аполлонія, Страсбург, Франція, 2022 року.[10]