Солонін Марк Семенович

Марко Солонін
Народився	29 травня, 1958 Куйбишев, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Національність	єврей[1]
Діяльність	публіцист
Alma mater	Куйбишевський авіаційний інститут (нині — Самарський державний аерокосмічний університет)
Мова творів	російська
Роки активності	2004 — донині
Напрямок	початок німецько-радянської війни 1941—1945 років
Жанр	історичний ревізіонізм
Magnum opus	«Фальшивая история Великой войны» (рос.)
Сайт: solonin.org/books

Марк Семенович Соло́нін (рос. Марк Семёнович Соло́нин; нар. 29 травня 1958, Куйбишев, РРФСР, СРСР) — російський письменник, відеоблогер, дослідник історії німецько-радянської війни, публіцист, критик сталінізму та путінізму^[2], за попереднім фахом авіаційний інженер.

Життєпис

Батько працював технологом на підшипниковому заводі, мама викладала німецьку мову в інституті.

Закінчив середню школу із золотою медаллю. З 1975 до 1980 рік навчався в Куйбишевському авіаційному інституті (тепер — Самарський державний аерокосмічний університет). По закінченню навчання в інституті працював шість років інженером-конструктором у закритому конструкторському бюро.

У 1987 році був звільнений^[3] з роботи в конструкторському бюро й почав працювати кочегаром в одній з котелень Куйбишева.

Під час «Перестройки» (1985—1990) був одним з організаторів громадсько-політичних клубів у Куйбишеві.

У 1989 році починає працювати над книгою про причини нищівних поразок радянських військ на початку німецько-радянської війни 1941—1945 років. Роботі над написанням книги передувала велика пошукова робота в архівах. Написання книги тривало чотири роки.

З 2003 року почався пошук видавництва. 32 російських і 14 українських видавництв відмовились друкувати книжку. Згоду дало тільки "Видавнича фірма «Відродження» в Дрогобичі (Україна), де директором був І. М. Бабик — колега Солоніна по роботі в аерокосмічній промисловості.

Перша книга «Бочка та обручі, або коли почалася Велика Вітчизняна війна?» в авторській редакції вийшла великим на той час тиражем 6000 примірників і була в короткий термін розкуплена. Після цього перевидати книгу під іншою назвою та з редакційними правками та обмеженнями погодилось російське видавництво «Яуза»^[4].

Успіх першої книги дозволив Солоніну продовжити дослідницьку роботу й написання книг. У 2006—2011 роках вийшли наступні книги, у яких деталізувалась основна концепція першої книжки. Нині наклад книг, виданих у Росії, перевищує 250 тисяч.

Продовжує працювати над темою «радянсько-німецької війни 1941—1945 років», відвідав з цією метою Німеччину й працював у тамтешніх архівах.

Книги перекладені іншими мовами й вийшли в Польщі, Естонії, Литві, Словаччині, Румунії, Фінляндії та Німеччині.

Учасник багатьох прямих ефірів на радіостанціях «Ехо Москви» і «Свобода», виступав з лекціями в університетах Таллінна, Вільнюса, Каунаса, Братислави, Бостона, Вашингтона.

У 2015 року був змушений з політичних мотивів емігрувати з Росії до Естонії, а 2019 року перебрався до України^[5]. Щонайменше з жовтня 2023‑го року знаходиться в Ізраїлі, м. Натенія, про що періодично згадує в роликах і інтервʼю.

Твори

Опубліковані окремими книгами:

• Бочка та обручі, або коли почалася Велика Вітчизняна війна? («Бочка и обручи, или когда началась Великая Отечественная война?») — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2004. — 448 с., іл. ISBN 966-538-147-4).
• 22 червня, або коли почалася Велика Вітчизняна війна? («22 июня, или Когда началась Великая Отечественная война?» Видання: Яуза, Ексмо, 2005 р.).
• На мирно сплячих аеродромах… («На мирно спящих аэродромах…» — Яуза, Ексмо, 2007 р.).
• 23 червня: «День М» (23 июня: «День М» — Ексмо, Яуза, 2007 р.).
• 25 червня: дурість чи агресія? («25 июня: глупость или агрессия?» — Ексмо, Яуза, 2008 р.).
• Мозгоіменіє: Фальшива історія Великої війни (Мозгоимение. Фальшивая история Великой войны.- Яуза, Ексмо, 2008 р.).
• 22 червня. Анатомія катастрофи («22 июня. Анатомия катастрофы» — Яуза, Ексмо, 2009 р.).
• Розгром 1941. На мирно сплячих аеродромах («Разгром 1941. На мирно спящих аэродромах» — Яуза, Ексмо, 2009 р.).
• Немає благ на війні («Нет блага на войне» — Яуза, Ексмо, 2010 р.^[6]).
• Нова хронологія катастрофи («Новая хронология катастрофы» — «Ексмо», 2010 р.).
• Друга хронологія катастрофи («Другая хронология катастрофы» — «Ексмо», 2011 р.^[7]).
• Куди пропали сталінські армади? («Куда исчезли сталинские армады?» — М., «Яуза-Ексмо», 2013 р.^[8]).
• Червень 41-го. Остаточний діагноз. («Июнь 41-го. Окончательный диагноз». — М., «Яуза-Ексмо», 2013 р.)

Опубліковані в збірниках:

• «СССР-Финляндия: от мирного договора к войне». В збірнику «Überfall auf Europa. Plante die Sowjetunion 1941 einen Angriffskrieg?», Pour le Merite, 2009, ISBN 978-3-932381-53-9
• «Три плана товарища Сталина». В збірнику «Die Rote Walze», Pour le Merite, 2011, ISBN 978-3-932381-60-7
• «Дурман-трава». В збірнику «Анти-МЕДИНСКИЙ: Псевдоистория Второй Мировой: Новые мифы Кремля».- Москва: Яуза-пресс, 2012.
• Куди полетіли сталінські соколи (Куда улетели сталинские соколы? К вопросу об исчезновении советской авиации в первые недели войны), 26.01.2000 р.

Окремі оцінки творчості М. Солоніна^[9]

Негативні оцінки(рос.):

• «Завершуючи знайомство з книгою М. Солоніна, змушені підсумувати: як би автор не відхрещувався від однокровної спорідненості із Суворовим (Резуном), але оцінку останньої, яка назвала працю М. Солоніна „золотою цеглою у фундаменті тієї історії війни, яка колись буде написана “Не можна не визнати найбільш точною. Додавши лише: „історія“ ця вже пишеться самим Суворовим (Резуном) „з товаришами“. І методологія, і методика цієї „історії“ так само далекі від науки, як і її цілі. Але якщо цілі В. Суворова (Резуна) досить очевидні (він ніколи їх не приховував), то щодо мотивації М. Солоніна залишається припустити, що його „дослідження“ — є черговий комерційний проєкт, продукт „комерційної історії“.» (О. О. Киличенков, доцент Історико-архівного інституту РГГУ)^[10].

• «Таким чином міркують ті, хто хоче скомпрометувати нашу перемогу. І це не лише американці чи англійці, а й деякі наші, які ні чорта не розуміють і не знають війни, але постійно щось говорять про неї… Багато чого пишуть, багато чого намагаються розвінчати. Аби очорнити, відібрати у нас перемогу. Треба ж скільки досі охочих принизити подвиг народу знаходиться» (Д. Язов, останній міністр оборони СРСР)^[11].

Позитивні оцінки(рос.):

• «Все ж таки це надзвичайно повчальне видовище. Понад півстоліття тисячі й тисячі спеціальних людей у спеціальних інститутах, академіях, управліннях, видавництвах виробляли та відтворювали спеціальну Військову Брехню. І воно здавалося таким міцним. Документи — які знищені, які підроблені, які засекречені, а головне — мізки оброблені так, щоби ворушити ними було неможливо. У мавзолеї, побудованому з гігантських брил брехні, Велика Вітчизняна лежала мертвіша за Леніна. Аж раптом увійшов — як його тільки пустили? як проґавили? — людина без погонів, шурхотіла папірцями. Будь-якими там накладними, доповідними. Різними звітами, зведеннями, директивами. Канцелярію, коротше, розворушив, бухгалтерію. Калькулятором клацнув. Включив звичайнісінький, евклідів, так би мовити, здоровий глузд. І рум'яний труп став танути у повітрі, виявившись галюцинацією. І стало очевидним: з нашою країною під час війни трапилося щось таке, що необхідно зрозуміти. Хоча б для того, щоб хоч колись, якщо вийде, забути. Звичайно, Марк Солонін – не єдиний діяч цього розумового перевороту. Але його ненавидять особливо сильно. Тому що пише яскраво, з інтонаціями живої людини, і при цьому до занудства незаперечний: під кожним (буквально) рядком — факт і вказано, чим засвідчено». (С. Гедройц, письменник та історик літератури, критик журналу «Звезда»)^[12].

• «Дозвольте висловити Марку Солоніну свою вдячність, зняти капелюх та вклонитися до землі цій людині… Коли я читав його книгу, я розумів почуття Сальєрі. У мене текли сльози — я думав: чому ж я ось до цього не дійшов? Мені здається, що Марк Солонін здійснив науковий подвиг, і те, що він робить — це золота цеглина у фундамент тієї історії війни, яка колись буде написана…» (письменник Віктор Суворов)^[13].

Примітки

1. Марк Солонін: «Радянський Союз спокійно міг завадити Гітлеру почати війну» Радіо НВ
2. Марк Солонин: Россия никогда не будет Европой // YouTube. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
3. В доступних джерелах немає даних про причини звільнення, але, беручи до уваги практику тих років, можна припустити, що звільнення було з політичних мотивів.
4. На 2013 рік книга перевидана цим видавництвом 12 разів загальним тиражем 80 тис. примірників.
5. YouTube: Виступ Марка Солоніна в CEO Club Ukraine [Архівовано 4 вересня 2021 у Wayback Machine.] 29.08.2021
6. Перевидається під назвою: «Запретная правда о Великой Отечественной».
7. Другий том «Новая хронология катастрофы».
8. Два томи «Новой хронологии катастрофы», видані під одною обкладинкою. Вона ж — «Падение сталинских соколов».
9. Взято з сайту antisys [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.]
10. Киличенков А. А. Рецензия на книгу: Солонин М. С. 22 июня, или Когда началась Великая Отечественная война. М.: Яуза, 2006. — 512 с. [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
11. Язов Д. Т. Красная Армия отступала, имея в три раза больше солдат, чем у Гитлера [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Комсомольская правда. — 24-08-2008.(рос.)
12. Гедройц С. Марк Солонин. 23 июня: «день М». — М.: Яуза, Эксмо, 2007. [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Журнал «Звезда»(рос.)
13. Солонин М. С. 23 июня: «день М» [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.]. — М.: Яуза, Эксмо, 2007.(рос.)

Джерела

• Персональний сайт М. Й. Солоніна [Архівовано 2 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Радіо «Вільна Європа» [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю Марка Солоніна з приводу роковин встановлення блокади Ленінграда (41–44 роки) 8 вересня 2016 року — Уроки історії [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Сайт antisys [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.]
• М. Солонин. Как Советский Союз победил в войне [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] (стаття) 25.06.2015

Посилання

• Грабовський С. І. Межа, якої їм не можна перетинати. Де часом закінчуються лібералізм і об'єктивність російських науковців [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Україна Incognita. — 2012-01-23.