Ратнер Леонід Анатолійович

Леонід Ратнер
Ратнер Леонід Анатолійович
Загальна інформація
ПрізвиськаБармалей
Громадянство Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв
Народження26 грудня 1937(1937-12-26) (87 років)
Кременчук
Alma materКДПІ (1965)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортугандбол
Клуб«Запоріжалюмінбуд», Запоріжжя
КомандаГК Мотор[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тренуєжіноча збірна України з гандболу
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ратнер.

Леонід Анатолійович Ратнер (нар. 26 грудня 1937(19371226), Кременчук) — український тренер з гандболу, головний тренер жіночої збірної України з гандболу, Заслужений тренер України, Заслужений тренер СРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 грудня 1937 р. в Кременчуці.

Закінчив Сімферопольський державний університет.

У 1959 — 1962 р.р. виступав за гандбольну команду «Запоріжалюмінбуд». Майстер спорту СРСР.

На тренерській роботі з 1957 р. В 1972 р. допомагав Семену Полонському тренувати чоловічу команду «ЗМетІ» (Запоріжжя).

У 1973 р. заснував у Запоріжжі жіночу гандбольну команду, яка виступала під назвами «ЗМетІ», «ЗІІ», з 1988 р. — «Мотор». Під його керівництвом цей клуб вигравав бронзові нагороди чемпіонату СРСР (1977) та СНД (1992), Кубок СРСР (1989, 1990), чотири рази — золоті медалі чемпіонатів України, двічі — срібні.

Протягом низки років Леонід Ратнер очолював молодіжну (спортсменки до 20 років) та юніорську (17-18 років) жіночі збірні команди СРСР. П'ять разів (1983, 1985, 1987, 1989, 1991) він приводив молодіжку до золота світових чемпіонатів. Радянські юніорки під керівництвом Ратнера сім разів перемагали у міжнародних турнірах «Дружба».

В 1990-ті роки Леонід Ратнер був головним тренером національної жіночої команди України. Знову очоливши її в 2002 році він привів український жіночий гандбол в квартет сильнійших команд чемпіонату світу — 2003, а на літніх Олімпійських іграх 2004 в Афінах — до бронзових нагород.

У 2007 році Леонід Ратнер подав у відставку з посади головного тренера, оскільки команда не змогла пробитися до чвертьфіналу чемпіонату світу й здобути путівку на Олімпійські ігри.[3]

У 2011 74-річний фахівець знову очолив національну жіночу збірну.[4]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги перед Запорізький краєм» I ступеня (2017).[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20220310165910/http://zor.gov.ua/sites/default/files/%D0%A0%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B5%D1%80.doc
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20161103122117/http://vektorz.zp.ua/glavnaya/novosti/747-leonil-anatolevich-ratner-zasluzhennyj-trener-ukrainy-trener-zhenskoj-sbornoj-ukrainy-po-gandbolu
  3. ↑ «Україна молода», № 231 за 13.12.2007 (укр.). Україна молода. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 січня 2012.
  4. ↑ Леонід Ратнер: "Байдуже, скільки мені заплатять і чи заплатять узагалі". 07.10.2011. Архів оригіналу за 12.10.2011. Процитовано 13.01.2012.
  5. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 729/2009 10 вересня 2009 року. Архів оригіналу за 23 вересня 2009. Процитовано 13 січня 2012.
  6. ↑ Розпорядження голови обласної ради від 05.12.2017 № 538-н «Про нагородження орденом«За заслуги перед Запорізьким краєм» І ступеня Ратнера Л.А.». Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 11 вересня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]