Ядерна енергетика КНР

Блоки 1 і 2 атомної електростанції Тайшань — це два реактори EPR класу 1750 МВт.
100
200
300
400
500
2014
2016
2019
2022
Виробництво ядерної енергії в Китаї (ТВт*год)[1][2][3][4][5]
1
2
3
4
5
6
1999
2005
2010
2015
2022
Частка атомної енергії в загальній електроенергії в Китаї (%)[6][1][2]

Китай є одним із найбільших у світі виробників ядерної енергії. Країна посідає третє місце у світі як за загальною встановленою ядерною потужністю, так і за виробленою електроенергією, на яку припадає приблизно одна десята світової ядерної енергії. Станом на лютий 2023 року в Китаї працює 55 електростанцій потужністю 57 ГВт, 22 станції в стадії будівництва потужністю 24 ГВт і понад 70 запланованих станцій потужністю 88 ГВт. Близько 5 % електроенергії в країні припадає на ядерну енергетику.[7] У 2022 році ці станції виробили 417 ТВт-год електроенергії[8] порівняно з даними у вересні 2022 року про 53 ядерних реактори загальною потужністю 55,6 гігавата (ГВт).[9] У 2019 році атомна енергетика склала 4,9 % загального виробництва електроенергії в Китаї з 348,1 ТВт-год.[2]

Ядерна енергетика розглядається як альтернатива вугіллю через зростаюче занепокоєння щодо якості повітря, зміни клімату та дефіциту викопного палива.[10][11] China General Nuclear Power Group сформулювала мету 200 ГВт до 2035 року, вироблених 150 додатковими реакторами.[12][13]

У Китаї є дві великі ядерні енергетичні компанії: Китайська національна ядерна корпорація, що працює переважно на північному сході Китаю, і Китайська генеральна ядерна енергетична група (раніше відома як China Guangdong Nuclear Power Group), яка працює переважно на південному сході Китаю.[14]

Китай прагне максимізувати самостійність у виробництві та проєктуванні ядерних реакторів, хоча міжнародне співробітництво та передача технологій також заохочуються. Удосконалені реактори з водою під тиском, такі як Хуалун 1, стануть основною технологією в найближчому майбутньому, і Хуалун 1 також планується експортувати.[15][16] Китай планує до 2030 року побудувати тридцять ядерних реакторів у країнах, що беруть участь в ініціативі «Один пояс, один шлях».[17][18][19]

До середини століття реактори на швидких нейтронах розглядаються як основна технологія, із запланованою потужністю 1400 ГВт до 2100 року.[20][21][22] Китай також бере участь у розробці термоядерних реакторів через свою участь у проєкті ІТЕР, побудувавши експериментальний термоядерний реактор, відомий як EAST[en], розташований у Хефеї,[23] а також дослідження та розробки торієвого паливного циклу як потенційного альтернативного способу ядерного розщеплення.[24]

Історія

[ред. | ред. код]

1950–1958

[ред. | ред. код]

Під час холодної війни початкова мотивація розвитку ядерної енергетики для Пекіна була здебільшого з метою безпеки.[25] Між 1950 і 1958 роками будівництво атомної енергетики Китаю значною мірою спиралося на співпрацю з СРСР.[26] Перша ініціатива була започаткована створенням Китайсько-радянської корпорації кольорових металів і рідкісних металів і першого центрального центру атомних досліджень, Інституту атомної енергії[en] Китайської академії наук у Пекіні.[27] У лютому 1955 року в Сіньцзяні з радянською допомогою створили завод хімічного розділення для виробництва збройового U-235 і плутонію, а в квітні — Чанчуньський інститут атомної енергії.[26] Кілька місяців по тому, 29 квітня 1955 року, був підписаний радянсько-китайський договір про співпрацю в ядерній галузі.[28] Китайська національна ядерна корпорація (CNNC) також була створена в 1955 році. Окрім співпраці з СРСР, Китай почав вивчати ядерні технології, відправляючи студентів до СРСР.[26] У грудні 1958 року розвиток атомної енергетики став головним пріоритетним проектом у проекті Дванадцятирічного плану розвитку науки і техніки.[26]

1959–1963

[ред. | ред. код]

Другий етап характеризується метою досягнення повної самодостатності в розвитку ядерної енергетики.[26] У червні 1959 року СРСР офіційно припинив будь-які форми ядерної допомоги Китаю, відкликавши радянську техніку.[29] Китай постраждав, але продовжив розвиток ядерної енергетики завдяки масштабним дослідженням і внеску. Для того, щоб швидко зміцнити свою ядерну енергетику, Центральний комітет вирішив, що Китай повинен виділити додаткові ресурси виключно на діяльність, пов’язану з ядерною енергією.[30] Таким чином, Інститут атомної енергії створив галузеві інститути науково-дослідних організацій у кожній області, великому місті та автономному районі.[26] До кінця 1963 року в Китаї побудували більш як сорок установок хімічного розділення для видобутку урану і торію.[26] У період між 1961 і 1962 роками Китай досяг значних успіхів у ядерній розробці, що консолідує майбутні застосування. З 1959 по 1963 рік в Ланьчжоу будувалася газодифузійна установка з великим реактором потужністю 300 МВт.[31] За підрахунками, китайці вклали в будівництво станції понад 1,5 мільярда доларів.[26]

1964–сьогодення

[ред. | ред. код]
АЕС Циньшань, розташована в Чжецзян, Китай

Після бурхливого прогресу в 1950-х роках китайська ядерна розробка сповільнилася, ймовірно, через Культурну революцію, тому в 1970 році проведено лише одне ядерне випробування.[26] 8 лютого 1970 року Китай оприлюднив свій перший ядерно-енергетичний план, і заснував Інститут 728 (тепер він називається Шанхайським науково-дослідним і проектним інститутом ядерної техніки).[32]

Першу самостійно спроектовану й побудовану 1984 року атомну електростанцію Циньшань успішно підключили до мережі 15 грудня 1991 року.[33][34] Реактор типу CNP-300.

Разом з китайською економічною реформою країна продовжувала потребувати розширення свого сектору електроенергетики.[35] У рамках десятого п’ятирічного плану Китаю (2001–2005) ключовою частиною енергетичної політики були «гарантування енергетичної безпеки, оптимізація енергетичного балансу, підвищення енергоефективності, захист екологічного середовища».[35] У плані ядерної безпеки 2013 року було зазначено, що після 2016 року будуть запущені лише електростанції III покоління, а до того часу буде запущено лише декілька електростанцій покоління II+.[36]

У 2014 році Китай все ще планував мати 58 ГВт потужності до 2020 року.[37] Однак у зв’язку з переоцінкою після аварії на АЕС «Фукусіма-Дайчі» в Японії з 2015 року було розпочато будівництво лише кількох станцій, і ця мета не була досягнута.[38]

У 2019 році Китай поставив нову ціль — 200 ГВт ядерних генеруючих потужностей до 2035 р., що становить 7,7% від прогнозованої загальної потужності з виробництва електроенергії в 2600 ГВт.[2] На кінець грудня 2020 року загальна кількість атомних енергоблоків, що працюють на материковій частині Китаю, досягла 49 із сумарною встановленою потужністю 51 ГВт, що посідає третє місце у світі за встановленою потужністю та друге місце у світі за рівнем потужності вироблення електроенергії у 2020 році; 16 атомних енергоблоків, що будуються, за кількістю споруджуваних блоків і встановленою потужністю вже багато років займають перше місце в світі.[33] Планується, що до 2035 року на атомну енергетику припадатиме 10% виробництва електроенергії.[39]

Безпека та регулювання

[ред. | ред. код]

Національна адміністрація ядерної безпеки[en] (NNSA), підпорядкована Управлінню з атомної енергії Китаю (CAEA), є ліцензійним і регулюючим органом, який також підтримує міжнародні угоди щодо безпеки. Вона була створена у 1984 році і підпорядковується безпосередньо Державній раді. Стосовно AP1000 NNSA тісно співпрацює з Комісією з ядерного регулювання США. Китай є членом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) з 1984 року.[39]

До жовтня 2011 року Китай запросив і прийняв 12 місій Групи перевірки експлуатаційної безпеки (OSART) від команд МАГАТЕ, і кожна станція зазвичай має одну зовнішню перевірку безпеки щороку, або OSART, експертну перевірку ВАО АЕС або експертну перевірку CNEA (з Дослідницьким інститутом для ядерно-енергетичних операцій).[40]

Після аварії на атомній електростанції «Фукусіма-Дайічі» в Японії 16 березня 2011 року Китай оголосив, що всі дозволи на будівництво атомних станцій заморожені, і що будуть проведені «повні перевірки безпеки» існуючих реакторів.[41][42] Хоча Чжан Ліцзюнь[en], заступник міністра охорони навколишнього середовища, зазначив, що загальна ядерна енергетична стратегія Китаю триватиме,[42] деякі коментатори припускають, що додаткові витрати, пов’язані з безпекою, і громадська думка можуть спричинити переосмислення на користь розширеної програми використання відновлюваної енергії.[42][43]

Поточні методи зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) у Китаї є стійкими лише до середини 2020-х років, тому необхідно розробити політику поводження з ВЯП.[44]

У 2017 році нові закони посилили повноваження Національної адміністрації з ядерної безпеки, створивши нові «інституційні механізми», більш чіткий «розподіл праці» та більше розкриття інформації.[45]

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі здійснив свій перший офіційний візит у травні 2023 року, підписавши кілька угод з ядерним регулятором Китаю, Управлінням з атомної енергії Китаю.Гроссі сказав, що «Китай є одним із найважливіших партнерів МАГАТЕ та світовим лідером у галузі ядерної енергії».[39]

Реакторні технології

[ред. | ред. код]

Імпортовані технології

[ред. | ред. код]

Реактори CANDU

[ред. | ред. код]

У 1998 році почалося будівництво двох реакторів AECL 728 МВт CANDU-6 на атомній електростанції Ціньшань. Перший запрацював у 2002 році, другий – у 2003. Реактори CANDU можуть використовувати як паливо низькоякісний перероблений уран зі звичайних реакторів, тим самим зменшуючи запаси відпрацьованого ядерного палива в Китаї.[46]

ВВЕР

[ред. | ред. код]
Перші два блоки ВВЕР-1000 на Тяньваньській атомній електростанції

Російська компанія «Атомбудекспорт» була генеральним підрядником і постачальником обладнання для електростанцій Тяньвань АЕС-91, які використовують версію реактора ВВЕР-1000/В-428, яка добре зарекомендувала себе, потужністю 1060 МВт, будівництво якої було розпочато в 1999 році. Ще два блоки Тяньвань, розпочаті в 2012 році, використовують такий же варіант реактора ВВЕР-1000.

7 березня 2019 року Китайська національна ядерна корпорація (CNNC) і «Атомбудекспорт» підписали детальний контракт на будівництво чотирьох ВВЕР-1200, по два на Тяньваньській атомній електростанції та на атомній електростанції Сюдабао. Будівництво почнеться в травні 2021 року, а комерційна експлуатація всіх блоків очікується між 2026 і 2028 роками.[47]

EPR

[ред. | ред. код]

У 2007 році почалися переговори з французькою компанією Areva щодо реакторів третього покоління EPR. Два реактори Areva EPR потужністю 1660 МВт були побудовані в Тайшані, будівництво розпочато в 2009 році.

AP1000

[ред. | ред. код]
Атомна електростанція Саньмень, розташована в китайській провінції Чжецзян

Планувалося, що Westinghouse AP1000 стане основною основою для переходу Китаю на технологію III покоління. У липні 2018 року перший із чотирьох реакторів AP1000 був підключений до мережі.[48]

Після банкрутства Westinghouse у 2017 році в 2019 році було вирішено будувати Хуалун 1 замість AP1000 у Чжанчжоу.[49]

Китайські розробки

[ред. | ред. код]

Серії CNP / ACP

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ядерні реактори CNP / ACP

Ядерні реактори CNP покоління II (і наступник покоління III ACP) були серією ядерних реакторів, розроблених Китайською національною ядерною корпорацією (CNNC), і є попередниками більш сучасної конструкції Хуалун 1.

Серія CNP реакторів покоління II почалася з реактора з водою під тиском CNP-300, який був першим реактором, розробленим у Китаї. Перший енергоблок почав працювати на атомній електростанції Ціньшань у 1991 році.

Більша версія реактора, CNP-600, була розроблена на основі CNP-300[50] і конструкції реактора M310, що використовується на атомній електростанції Дайя-Вань.[51][52] Він був встановлений на атомній електростанції в Чанцзяні, з двома блоками, що працювали з 2015 і 2016 років відповідно. Наступник третього покоління ACP-600 також був розроблений, але жодного не було виготовлено.

Триконтурна версія реактора CNP потужністю 1000 МВт, CNP-1000, розроблялася з 1990-х років за допомогою постачальників Westinghouse і Framatome (нині AREVA). Пізніше на АЕС Фуцин було побудовано 4 блоки CNP-1000. Подальша робота над CNP-1000 була припинена на користь ACP-1000.

У 2013 році Китай оголосив, що він самостійно розробив реактор III покоління ACP-1000, при цьому китайська влада заявила про повні права інтелектуальної власності на дизайн. В результаті успіху проекту Хуалун 1 досі не було побудовано жодного реактора ACP-1000. Спочатку CNNC планувала використовувати ACP-1000 у реакторах Фуцин 5 і 6, але перейшла на Хуалун 1.[53]

CPR-1000 / ACPR-1000

[ред. | ред. код]
Докладніше: CPR-1000

CPR-1000 був реактором другого покоління, розробленим Китайською генеральною ядерною енергетичною групою (CGN). Це найчисленніший тип реакторів у Китаї, з 22 робочими блоками. Цей тип реактора є китайською розробкою французької конструкції з трьома контурами охолодження потужністю 900 МВт, імпортованої в 1990-х роках, причому більшість компонентів зараз побудовані в Китаї. Права інтелектуальної власності зберігаються за Areva, що впливає на потенціал продажу CPR-1000 за кордоном.[10]

Перша в Китаї атомна електростанція CPR-1000 Ling Ao-3 була підключена до мережі 15 липня 2010 року.[54] Дизайн поступово вдосконалювався із збільшенням кількості китайських компонентів. Шу Гоган, генеральний директор China Guangdong Nuclear Power Project, сказав: «Ми побудували 55 відсотків Ling Ao Phase 2, 70 відсотків Hongyanhe, 80 відсотків Ningde і 90 відсотків станції Yangjiang».

У 2010 році China Guangdong Nuclear Power Corporation оголосила про проект ACPR1000, подальшу еволюцію дизайну CPR-1000 до рівня III покоління, який також замінить компоненти з обмеженим правом інтелектуальної власності. CGNPC планувала самостійно продавати ACPR1000 на експорт до 2013 року.[55] Кілька ACPR1000 будуються в Китаї, але для експорту цей дизайн був замінений на Хуалун 1.

Хуалун 1

[ред. | ред. код]
Докладніше: Хуалун 1
Активна і пасивна системи охолодження HPR1000 (Хуалун 1)[56]
Червона лінія − активні системи
Зелена лінія − пасивні системи
IRWST − резервуар для зберігання води для дозаправки

Hualong One спільно розроблено Китайською національною ядерною корпорацією (CNNC) і China General Nuclear Power Group (CGN) на основі триконтурного ACP1000 від CNNC і ACPR1000 від CGN, які, у свою чергу, базуються на французькому M310.

З 2011 року CNNC поступово об’єднує проект атомної електростанції ACP-1000 з проектом CGN ACPR-1000, дозволяючи при цьому деякі відмінності, під проєктом китайського ядерного регулятора. Обидва мають триконтурні конструкції, спочатку засновані на тій самій французькій конструкції M310, що використовувалася в Дайя-Вань, з 157 паливними збірками, але пройшли різні процеси розробки (ACP-1000 CNNC має більш вітчизняний дизайн зі 177 паливними збірками, тоді як ACPR-1000 CGN є ближча копія з 157 ТВЗ).[40] На початку 2014 року було оголошено, що об’єднаний проект переходить від попереднього до детального проектування. Вихідна потужність становитиме 1150 МВт з розрахунковим терміном служби 60 років і використовуватиме комбінацію пасивних і активних систем безпеки з подвійною захисною оболонкою. Конструкція паливної збірки CNNC 177 була збережена.

Після злиття обидві компанії збережуть власний ланцюжок постачання, а їхні версії Хуалун 1 дещо відрізнятимуться (блоки, створені CGN, збережуть деякі функції ACPR1000), але дизайн вважається стандартизованим. Близько 85% його комплектуючих буде виготовлено всередині країни.[57]

Вихідна потужність Хуалун 1 становитиме 1170 МВт брутто, 1090 МВт нетто, з розрахунковим терміном служби 60 років і використовуватиме комбінацію пасивних і активних систем безпеки з подвійною захисною оболонкою.[56] Він має конструкцію зі 177 ядер з 18-місячним циклом заправки. Коефіцієнт використання електростанції досягає 90%. CNNC заявила, що її системи активної та пасивної безпеки, двошарова оболонка та інші технології відповідають найвищим міжнародним стандартам безпеки.[58]

Зараз Хуалун 1 в основному розглядається як заміна всіх попередніх китайських ядерних реакторів і експортується за кордон.

Хуалун 2

[ред. | ред. код]

CNNC планує розпочати створення наступної версії під назвою Хуалун 2 до 2024 року. Це буде більш економічна версія з використанням аналогічної технології, що скоротить час будівництва з 5 років до 4 і знизить витрати приблизно на чверть із 17 000 юанів за кВт до 13 000 юанів за кВт.[59][60]

CAP1400 (Ґюхе 1)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Державна корпорація ядерних технологій#CAP1400 (Ґюхе 1)

У вересні 2020 року Китайська державна енергетична інвестиційна корпорація запустила проект на основі Westinghouse AP1000 для більш широкого розгортання. Йому дали назву Ґюхе 1.[61]

Станом на 2023 рік будівництво шести CAP1000 дозволено Державною радою: Haiyang 3 & 4, Lianjiang 1 & 2 і Sanmen 3 & 4.[62][63] Офіційно будівництво Sanmen 3 почалося в червні 2022 року, а Haiyang 3 — у липні 2022 року.

Реактори IV покоління

[ред. | ред. код]
Пункт керування реактором HTR-10 в університеті Цінхуа

Китай розробляє кілька проектів реакторів IV покоління. HTR-PM, HTGR, знаходиться на стадії розробки. HTR-PM є нащадком реактора AVR і частково базується на попередньому китайському реакторі HTR-10. Будується також швидкий реактор з натрієвим охолодженням CFR-600.

Малий модульний реактор ACP100

[ред. | ред. код]

У липні 2019 року Китайська національна ядерна корпорація оголосила, що до кінця року розпочне будівництво демонстраційного малого модульного реактора (SMR) ACP100 на північно-західній стороні існуючої атомної електростанції в Чанцзяні.[64] Розробка ACP100 почалася в 2010 році, і це був перший проект SMR, який пройшов незалежну оцінку безпеки Міжнародним агентством з атомної енергії в 2016 році. Він також називається Linglong One і є повністю інтегрованим модулем реактора з внутрішньою системою теплоносія, з 2-річним інтервалом дозаправки, що виробляє 385 МВт і близько 125 МВт, і включає функції пасивної безпеки, і може бути встановлено під землею.[65][66]

Перелік реакторів

[ред. | ред. код]
Цей розділ — витяг з Перелік комерційних ядерних реакторів § Китай.[ред.]
Назва Блок
№. 		Реактор Статус Чиста потужність (MW) Початок будівництва Комерційне використання Закриття
Тип Модель
Байлун 1 PWR CAP-1000 Будується 1100 02021-12-1212 грудня 2021 (2026)
2 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
3 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
4 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
5 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
6 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Чанцзян I-1 PWR CNP-600 Функціонує 601 02010-04-2525 квітня 2010 02015-12-2525 грудня 2015
I-2 PWR CNP-600 Функціонує 601 02010-11-2121 листопада 2010 02016-06-2020 червня 2016
I-3 PWR Хуалун 1 Будується 1200 02021-03-3131 березня 2021
I-4 PWR Хуалун 1 Будується 1200 02021-03-3131 березня 2021
II-1 PWR ACP-100 Будується 100 02021-07-1313 липня 2021
II-2 PWR ACP-100 Заплановано 100
Дайя-Вань 1 PWR M-310 Функціонує 944 01987-08-077 серпня 1987 01994-02-011 лютого 1994
2 PWR M-310 Функціонує 944 01988-04-077 квітня 1988 01994-05-066 травня 1994
Фанченган 1 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02010-07-3030 липня 2010 02015-10-2525 жовтня 2015
2 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02010-12-2323 грудня 2010 02016-07-1515 липня 2016
3 PWR Хуалун 1 Функціонує 1000 02015-12-2424 грудня 2015 02023-03-2525 березня 2023
4 PWR Хуалун 1 Функціонує 1000 02016-12-2424 грудня 2016 02024-05-2525 травня 2024
5 PWR Хуалун 1 Заплановано 1117
6 PWR Хуалун 1 Заплановано 1117
Фанцзяшань 1 PWR CPR-1000 Функціонує 1012 02008-12-2626 грудня 2008 02014-12-1515 грудня 2014
2 PWR CPR-1000 Функціонує 1012 02009-07-1717 липня 2009 02015-02-1212 лютого 2015
Фуцін 1 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02008-11-2121 листопада 2008 02014-11-1919 листопада 2014
2 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02009-06-1717 червня 2009 02015-10-1515 жовтня 2015
3 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02010-12-3131 грудня 2010 02016-09-077 вересня 2016
4 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02012-11-1717 листопада 2012 02017-07-3131 липня 2017
5 PWR Хуалун 1 Функціонує 1000 02015-04-1515 квітня 2015 02021-01-3030 січня 2021
6 PWR Хуалун 1 Функціонує 1000 02015-12-2222 грудня 2015 02022-03-2525 березня 2022
Хайян 1 PWR AP-1000 Функціонує 1170 02009-09-2424 вересня 2009 02018-10-2323 жовтня 2018
2 PWR AP-1000 Функціонує 1170 02010-06-2020 червня 2010 02019-01-099 січня 2019
3 PWR CAP-1000 Будується 1100 02022-07-077 липня 2022
4 PWR CAP-1000 Будується 1100 02023-04-2222 квітня 2023
5 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
6 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
7 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
8 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Хайсін 1 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
2 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Хун'яньхе I 1 PWR CPR-1000 Функціонує 1061 02007-08-1818 серпня 2007 02013-06-066 червня 2013
2 PWR CPR-1000 Функціонує 1061 02008-03-2828 березня 2008 02014-05-1313 травня 2014
3 PWR CPR-1000 Функціонує 1061 02009-03-077 березня 2009 02015-03-2323 березня 2015
4 PWR CPR-1000 Функціонує 1061 02009-08-1515 серпня 2009 02016-04-011 квітня 2016
5 PWR ACPR-1000 Функціонує 1061 02015-03-2929 березня 2015 02021-08-022 серпня 2021
6 PWR ACPR-1000 Функціонує 1061 02015-07-2424 липня 2015 02022-06-2323 червня 2022
Лян'янь 1 PWR CAP-1000 Будується 1100 02023-09-2727 вересня 2023
2 PWR CAP-1000 Будується 1100 02024-04-2626 квітня 2024
3 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
4 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
5 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
6 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Ліньао I 1 PWR M-310 Функціонує 950 01997-05-1515 травня 1997 02002-05-2828 травня 2002
2 PWR M-310 Функціонує 950 01997-11-2828 листопада 1997 02003-01-088 січня 2003
3 PWR CPR-1000 Функціонує 1007 02005-12-1515 грудня 2005 02010-09-1515 вересня 2010
4 PWR CPR-1000 Функціонує 1007 02006-06-1515 червня 2006 02011-08-077 серпня 2011
Луфен 1 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
2 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
3 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
4 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
5 PWR Хуалун 1 Будується 1000 02022-09-088 вересня 2022
6 PWR Хуалун 1 Будується 1000 02023-08-2626 серпня 2023
Нінде I 1 PWR CPR-1000 Функціонує 1018 02008-02-1818 лютого 2008 02013-04-1515 квітня 2013
2 PWR CPR-1000 Функціонує 1018 02008-11-1212 листопада 2008 02014-05-044 травня 2014
3 PWR CPR-1000 Функціонує 1018 02010-01-088 січня 2010 02015-06-1010 червня 2015
4 PWR CPR-1000 Функціонує 1018 02010-09-2929 вересня 2010 02016-03-2929 березня 2016
5 PWR Хуалун 1 Будується 1080 02024-07-2828 липня 2024
6 PWR Хуалун 1 Заплановано 1080
Пензе 1 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
2 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
3 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
4 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Ціньшань I-1 PWR CNP-300 Функціонує 308 01985-03-2020 березня 1985 01994-04-011 квітня 1994
II-1 PWR CNP-600 Функціонує 610 01996-06-022 червня 1996 02002-04-1515 квітня 2002
II-2 PWR CNP-600 Функціонує 610 01997-04-011 квітня 1997 02004-05-033 травня 2004
II-3 PWR CNP-600 Функціонує 619 02006-04-2828 квітня 2006 02010-10-055 жовтня 2010
II-4 PWR CNP-600 Функціонує 619 02007-01-2828 січня 2007 02011-12-3030 грудня 2011
III-1 PHWR CANDU-6 Функціонує 677 01998-06-088 червня 1998 02002-12-3131 грудня 2002
III-2 PHWR CANDU-6 Функціонує 677 01998-09-2525 вересня 1998 02003-07-2424 липня 2003
Санао 1 PWR Хуалун 1 Будується 1117 02020-12-3131 грудня 2020
2 PWR Хуалун 1 Будується 1000 02021-12-3030 грудня 2021
3 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
4 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
5 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
6 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
Саньмень 1 PWR AP-1000 Функціонує 1157 02009-04-1919 квітня 2009 02018-09-2121 вересня 2018
2 PWR AP-1000 Функціонує 1157 02009-12-1515 грудня 2009 02018-11-055 листопада 2018
3 PWR CAP-1000 Будується 1163 02022-06-2828 червня 2022
4 PWR CAP-1000 Будується 1100 02023-03-2222 березня 2023
5 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
6 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Шидаовань I-1 HTGR HTR-PM Функціонує 200 02012-12-099 грудня 2012 02021-12-2020 грудня 2021
II-1 PWR CAP-1400 Будується 1400 02019-06-1919 червня 2019
II-2 PWR CAP-1400 Будується 1400 02020-04-2121 квітня 2020
II-3 PWR Хуалун 1 Будується 1134 02024-07-2828 липня 2024
II-4 PWR Хуалун 1 Заплановано 1134
II-5 PWR Хуалун 1 Заплановано 1134
II-6 PWR Хуалун 1 Заплановано 1134
Тайпінлін (Хучжоу) 1 PWR Хуалун 1 Будується 1116 02019-12-2626 грудня 2019
2 PWR Хуалун 1 Будується 1116 02020-10-1515 жовтня 2020
3 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
4 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
5 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
6 PWR Хуалун 1 Заплановано 1000
Тайшань 1 PWR EPR Функціонує 1660 02009-11-1818 листопада 2009 02018-12-1414 грудня 2018
2 PWR EPR Функціонує 1660 02010-04-1515 квітня 2010 02019-09-077 вересня 2019
3 PWR EPR Заплановано 1660
4 PWR EPR Заплановано 1660
Таохуаянь 1 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
2 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
3 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
4 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Тяньван 1 PWR ВВЕР-1000/428 Функціонує 990 01999-10-2020 жовтня 1999 02007-05-1717 травня 2007
2 PWR ВВЕР-1000/428 Функціонує 990 02000-09-2020 вересня 2000 02007-08-1616 серпня 2007
3 PWR ВВЕР-1000/428M Функціонує 1045 02012-12-2727 грудня 2012 02018-02-1414 лютого 2018
4 PWR ВВЕР-1000/428M Функціонує 1045 02013-09-2727 вересня 2013 02018-12-2222 грудня 2018
5 PWR ACPR-1000 Функціонує 1000 02015-12-2727 грудня 2015 02020-09-088 вересня 2020
6 PWR ACPR-1000 Функціонує 1000 02016-09-077 вересня 2016 02021-06-033 червня 2021
7 PWR ВВЕР-1200/491 Будується 1150 02021-05-1919 травня 2021 (2027-2028)
8 PWR ВВЕР-1200/491 Будується 1150 02022-02-2525 лютого 2022 (2027-2028)
Сяньнін 1 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
2 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
3 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
4 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
5 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
6 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Сяпу I-1 SFR CFR-600 Будується 642 02017-12-2929 грудня 2017 (02023 2023)
I-2 SFR CFR-600 Будується 642 02020-12-2727 грудня 2020
II-1 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
II-2 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
II-3 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
II-4 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
II-5 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
II-6 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Сюдабао 1 PWR CAP-1000 Будується 1100 02023-11-1515 листопада 2023
2 PWR CAP-1000 Будується 1100 02024-07-1717 липня 2024
3 PWR ВВЕР-1200/491 Будується 1150 02021-07-2828 липня 2021 (2027)
4 PWR ВВЕР-1200/491 Будується 1150 02022-05-1919 травня 2022 (2028)
5 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
6 PWR CAP-1000 Заплановано 1100
Янцзян 1 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02008-12-1616 грудня 2008 02014-03-2525 березня 2014
2 PWR CPR-1000 Функціонує 1000 02009-06-044 червня 2009 02015-06-088 червня 2015
3 PWR CPR-1000+ Функціонує 1000 02010-11-1515 листопада 2010 02016-01-011 січня 2016
4 PWR CPR-1000+ Функціонує 1000 02012-11-1717 листопада 2012 02017-03-1515 березня 2017
5 PWR ACPR-1000 Функціонує 1000 02013-09-1818 вересня 2013 02018-07-1212 липня 2018
6 PWR ACPR-1000 Функціонує 1000 02013-12-2323 грудня 2013 02019-07-2424 липня 2019
Чжанчжоу 1 PWR Хуалун 1 Функціонує 1126 02019-10-1616 жовтня 2019 02025-01-011 січня 2025
2 PWR Хуалун 1 Будується 1126 02020-09-044 вересня 2020
3 PWR Хуалун 1 Будується 1080 02024-02-2222 лютого 2024
4 PWR Хуалун 1 Будується 1080
5 PWR Хуалун 1 Заплановано 1080
6 PWR Хуалун 1 Заплановано 1080
Цзіньцімень 1 PWR Хуалун 1 Будується 1126 02024-02-1919 лютого 2024
2 PWR Хуалун 1 Будується 1126 02024-02-1919 лютого 2024
3 PWR Хуалун 1 Заплановано 1080
4 PWR Хуалун 1 Заплановано 1080
5 PWR Хуалун 1 Заплановано 1080
6 PWR Хуалун 1 Заплановано 1080

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б China's nuclear power generation rises in 2018 – Xinhua | English.news.cn. xinhuanet.com. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019. [Архівовано 2019-05-02 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в г China's nuclear power output jumps 18% year on year. World Nuclear News. 24 лютого 2020.
  3. ↑ 2020 electricity & other energy statistics (preliminary). China Energy Portal | 中国能源门户 (англ.). 22 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  4. ↑ 2019 detailed electricity statistics (update of Jan 2021). China Energy Portal | 中国能源门户 (англ.). 20 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  5. ↑ 中国电力企业联合会网-中国最大的行业门户网站. www.cec.org.cn. Процитовано 5 січня 2022.
  6. ↑ International Atomic Energy Agency (2022). Power Reactor Information System (PRIS): China, People's Republic of. IAEA. Процитовано 25 травня 2023.
  7. ↑ How Long Will It Take for China's Nuclear Power to Replace Coal?. Forbes.
  8. ↑ PRIS - Country Details.
  9. ↑ Nation pushes nuclear power to ensure supply, reach carbon goals.
  10. ↑ а б Nuclear Power in China. World Nuclear Association. 2 липня 2010. Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 18 липня 2010. [Архівовано 2012-02-13 у Wayback Machine.]
  11. ↑ [宁德] 宁德核电站在福鼎开工-图 - 福建之窗 66163.com. Fjnews.66163.com. 7 березня 2008. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 24 вересня 2013. [Архівовано 2011-07-07 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Murtaugh, Dan; Krystal, Chia (2 листопада 2021). China's Climate Goals Hinge on a $440 Billion Nuclear Buildout. Bloomberg. Процитовано 31 липня 2022.
  13. ↑ China's Climate Goals Hinge on a $440 Billion Nuclear Buildout. Bloomberg.com (англ.). Процитовано 5 листопада 2021.
  14. ↑ Keith Bradsher (15 грудня 2009). Nuclear Power Expansion in China Stirs Concerns. New York Times. Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 21 січня 2010.
  15. ↑ Chinese firms join forces to market Hualong One abroad. World Nuclear News. 31 грудня 2015. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 6 лютого 2016.
  16. ↑ Hualong One joint venture officially launched. World Nuclear News. 17 березня 2016. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 17 березня 2016.
  17. ↑ The trade war we want China to win: China's nuclear exports can challenge Russian dominance. Atlantic Council (амер.). 26 лютого 2020. Процитовано 30 вересня 2021.
  18. ↑ China could build 30 'Belt and Road' nuclear reactors by 2030: official. Reuters (англ.). 20 червня 2019. Процитовано 30 вересня 2021.
  19. ↑ Turner, Ben (23 липня 2021). China to activate world's first 'clean' nuclear reactor in September. livescience.com (англ.). Процитовано 30 вересня 2021.
  20. ↑ Brook, Barry (27 листопада 2011). Summary of China's fast reactor programme. Brave New Climate. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  21. ↑ Fast Reactor Technology Development for Sustainable Supply of Nuclear Energy in China – China International Nuclear Symposium November 23–25, 2010, Beijing (PDF). XU MI – China Institute of Atomic Energy. Архів (PDF) оригіналу за 28 вересня 2016. [Архівовано 2016-09-28 у Wayback Machine.]
  22. ↑ PACIFIC NUCLEAR COUNCIL (PNC) – 2nd QUARTER 2015 MEETING – Thursday, April 23, 2015 – Beijing, CHINA- Meeting Minutes (Final) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 квітня 2016. [Архівовано 2016-04-22 у Wayback Machine.]
  23. ↑ China to build world's first "artificial sun" experimental device. People's Daily Online. 21 січня 2006. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  24. ↑ Ambrose Evans-Pritchard, 20 March 2011, Safe nuclear does exist, and China is leading the way with thorium [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.], Telegraph UK
  25. ↑ Chari, P. R. (1978). China's Nuclear Posture: An Evaluation. Asian Survey. 18 (8): 817—828. doi:10.2307/2643560. ISSN 0004-4687. JSTOR 2643560.
  26. ↑ а б в г д е ж и к Minor, Michael S. (1976). China's Nuclear Development Program. Asian Survey. 16 (6): 571—579. doi:10.2307/2643520. ISSN 0004-4687. JSTOR 2643520.
  27. ↑ Milstone. China Institute of Atomic Energy. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-17 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Russian-Chinese Science and Technology Diplomacy and Practice. China Institute of International Studies. Процитовано 17 лютого 2022.
  29. ↑ Letter to the Central Committee of the Chinese Communist Party on Not Giving China Samples of Nuclear Weapons and Technical Information. Wilson Center.
  30. ↑ Chinese Communist Party Central Committee Decision With Respect To Several Issues Concerning Strengthening Atomic Energy Industrial Infrastructure. Wilson Center.
  31. ↑ Albright, David. Chinese Military Plutonium and Highly Enriched Uranium Inventories (PDF). Institute for Science and International Security.
  32. ↑ Institute Profile. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015. [Архівовано 2015-02-16 у Wayback Machine.]
  33. ↑ а б China Nuclear Power. Shanghai Nuclear Office.
  34. ↑ Daogang Lu (North China Electric Power University) (May 2010). The Current Status of Chinese Nuclear Power Industry and Its Future. e-Journal of Advanced Maintenance. Japan Society of Maintenology. 2 (1). Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 14 серпня 2010.
  35. ↑ а б Kadak, Andrew C. (2006). Nuclear Power: "Made in China". The Brown Journal of World Affairs. 13 (1): 77—90. ISSN 1080-0786. JSTOR 24590645.
  36. ↑ Yun Zhou (31 липня 2013). China: The next few years are crucial for nuclear industry growth. Ux Consulting. Nuclear Engineering International. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 8 серпня 2013. [Архівовано 2013-09-21 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Start-up nearing for Chinese units. World Nuclear News. 25 березня 2014. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
  38. ↑ Can China Meet Its Nuclear Power Goals?. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
  39. ↑ а б в Agreements signed during first official visit to China by IAEA's Grossi. Nuclear Engineering International. 25 травня 2023. Процитовано 28 травня 2023.
  40. ↑ а б Nuclear Power in China. World Nuclear Association. October 2013. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 25 жовтня 2013. [Архівовано 2016-02-02 у Wayback Machine.]
  41. ↑ China freezes nuclear plant approvals. CNN. 16 березня 2011. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 28 травня 2023.
  42. ↑ а б в Will China's nuclear nerves fuel a boom in green energy? [Архівовано 21 березня 2011 у Wayback Machine.] Channel 4, published 17 March 2011. Retrieved 17 March 2011
  43. ↑ China’s Nuclear Energy Program Post-Fukushima [Архівовано 18 березня 2011 у Wayback Machine.] China Bystander, published 16 March 2011. Retrieved 17 March 2011
  44. ↑ Rob Forrest (2 червня 2014). China's Nuclear Program and Spent Fuel Storage (PDF). CISAC, Stanford University. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2014. Процитовано 14 грудня 2014.
  45. ↑ Stanway, David (1 вересня 2017). China's legislature passes nuclear safety law. Reuters. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  46. ↑ Third Qinshan Nuclear Power Station. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017. [Архівовано 2017-06-22 у Wayback Machine.]
  47. ↑ AtomStroyExport unveils schedule for China projects. World Nuclear News. 3 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  48. ↑ First AP1000 unit begins generating power. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  49. ↑ Permits issued for construction of new Chinese plant. World Nuclear News. 15 жовтня 2019. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  50. ↑ Biello, David (29 березня 2011). China forges ahead with nuclear energy. Nature (англ.). doi:10.1038/news.2011.194. Процитовано 28 травня 2018.
  51. ↑ China's commercial reactors (PDF). Nuclear Engineering International. Процитовано 29 травня 2018. [Архівовано 2018-05-29 у Wayback Machine.]
  52. ↑ (IAEA), International Atomic Energy Agency. - Nuclear Power – IAEA. www.iaea.org (англ.). Процитовано 29 травня 2018.
  53. ↑ Chinese reactor design evolution - Nuclear Engineering International. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 4 березня 2024. [Архівовано 2019-12-28 у Wayback Machine.]
  54. ↑ First power at China's Ling Ao. Nuclear Engineering International. 16 липня 2010. Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 17 липня 2010. [Архівовано 2011-06-13 у Wayback Machine.]
  55. ↑ China prepares to export reactors. World Nuclear News. 25 листопада 2010. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 18 грудня 2010.
  56. ↑ а б Ji Xing; Daiyong Song; Yuxiang Wu (March 2016). HPR1000: Advanced Pressurized Water Reactor with Active and Passive Safety. Engineering. 2 (1): 79—87. doi:10.1016/J.ENG.2016.01.017.
  57. ↑ Chinese reactor design passes safety review - World Nuclear News.
  58. ↑ China to begin construction of Hualong Two in 2024 - Nuclear Engineering International.
  59. ↑ China to begin construction of Hualong Two in 2024. Nuclear Engineering International. 15 квітня 2021. Процитовано 2 лютого 2022.
  60. ↑ Xu, Muyu; Singh, Shivani (14 квітня 2021). China to start building Hualong Two nuclear reactor in 2024. Reuters. Процитовано 28 травня 2023 — через nasdaq.com.
  61. ↑ China launches CAP1400 reactor design. World Nuclear News. 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  62. ↑ China approves construction of six new reactors. www.world-nuclear-news.org. Процитовано 23 квітня 2022.
  63. ↑ Approval for four new reactors in south China. www.world-nuclear-news.org. Процитовано 20 вересня 2022.
  64. ↑ CNNC launches demonstration SMR project. World Nuclear News. 22 липня 2019. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
  65. ↑ Specific Design Consideration of ACP100 for Application in the Middle East and North Africa Region (PDF). CNNC. 2 жовтня 2017. Процитовано 22 липня 2019.
  66. ↑ China approves construction of demonstration ACP100 – Nuclear Engineering International. www.neimagazine.com. Процитовано 28 жовтня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]