Франциск Мончинський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мончинський.
Франциск Мончинський
Ольга Бознанська. Портрет Франциска Мончинського, 1902 рік
Народження21 вересня 1874(1874-09-21)
Смерть28 квітня 1947(1947-04-28) (72 роки)
ПохованняСальваторський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна
(підданство)		 Австро-Угорщина
 Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКраківська академія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітектор Редагувати інформацію у Вікіданих
Праця в містахКраків
Архітектурний стильмодерн
Нагороди
офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Академічний лавр Золоті академічні лаври
Брати, сестриMieczysław Mączyńskid Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Франциск Мончинський у Вікісховищі

Франциск Матеуш Мончинський (пол. Franciszek Mateusz Mączyński, 21 вересня 1874, Вадовиці — 28 квітня 1947, Краків) — польський архітектор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Вадовицях в родині Франциска і Юзефи з Юргальських. У 1889–1892 роках навчався у Кракові у Вищій промисловій школі. У 1892—1894 i 1895—1896 роках працював у проєктному бюро Славомира Одживольського. Продовжив навчання у Відні та Парижі. Від 1900 року проживав у Кракові. Спроєктував низку громадських та житлових будинків у стилі модерну переважно для Кракова. Часто займався будівельною експертизою. Співпрацював із Тадеушем Стриєнським. Протягом 25 років працював реставратором Маріяцького костелу на Вавелі.

Від 1907 року належав до Краківського технічного товариства[1]. На початку грудня 1908 року у складі делегації товариства брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові.[2][3]. Згодом член Спілки архітекторів Краківського воєводства. 1930 року обраний головою спілки[4]. 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові експонував фотографії старого Кракова, фотографію дерев'яної синагоги у Кам'янці-Струмиловій, проєкт добудови вірменської катедри у Львові, проєкт вежі костелу єзуїтів у Кракові[5][6]. 1909 року входив до складу журі конкурсу проєктів розписів каплиці Собеського на Кахленбергу у Відні[7], а також конкурсу 1914 року краківського Кола архітекторів на типові проєкти придорожніх стовпів, хрестів, каплиць і сільських надгробків[8][9]. 1912 року був одним з організаторів Виставки архітектури та інтер'єрів в оточенні садовому у Кракові. Створив для неї низку проєктів, які були реалізовані, або експонувались у вигляді макетів. Входив до виконавчого комітету і виконував функцію скарбника виставки[10][11]. Член Товариства опіки над польськими пам'ятками мистецтва і культури. 8 березня 1912 року обраний до правління товариства.[12].

Опублікував низку праць, як архітектурний критик і теоретик. Це зокрема «Про синагогу XVII ст. у Кам'янці-Струмиловій під Львовом» (O bożnicy w Kamionce Strumiłowej pod Lwowem z w. XVII, 1900), «Методи» (Metody, 1903, переклад фрагменту книги Ежена Віолле-ле-Дюка), «Сім ламп архітектури» (Siedem lamp architektury, 1904, переклад книги Джона Раскіна), «Зі старого Кракова» (Ze starego Krakowa, 1908), «Фрагменти романської архітектури» (Fragmenta architektury romańskiej, 1910), «Костел Найсвятішої Діви Марії у Кракові» (Kościół Najświętszej Marii Panny w Krakowie, 1938)[13]. Рисунки Мончинського публікувались у серії Славомира Одживольського «Пам'ятки мистецького промислу в Польщі», яка видавалась у Кракові («Zabytki przemysłu artystycznego w Polsce», протягом 1891—1893 років вийшло 6 зошитів)[14].

27 листопада 1929 року відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі[15], 7 листопада 1936 року — Золотим академічним лавровим вінком за «видатні заслуги для польського мистецтва загалом».[16] У Кракові, у дворі між костелом єзуїтів та колегіумом встановлено пам'ятник архітекторові авторства Ксаверія Дуніковського.

Роботи
  • Казарми в Коломиї.
  • Дім Товариства приятелів красних мистецтв на площі Щепанській, 4 у Кракові (1899—1901)[17].
  • Костел і монастир кармеліток при вулиці Лобзовській, 40 у Кракові (спільно з Тадеушем Стриєнським).
  • Перебудова Старого Театру на вулиці Довгій, 1 у Кракові (1903—1906, спільно з Тадеушем Стриєнським).
  • Перебудова споруди Торговельно-промислової палати у Кракові (1906—1907, спільно з Тадеушем Стриєнським).
  • Розбудова вірменського кафедрального собору у Львові за рахунок зносу двох кам'яниць від вулиці Краківської у 1908—1910 роках.[18]
  • Проєкт кіоску для продажу газованої води у Кракові (1911). Перша нагорода на конкурсі.[19]
  • Невеликий дім на дві родини робітників. Проєкт інтер'єрів для них. Розроблено і реалізовано для Виставки архітектури та інтер'єрів у Кракові 1912 року[20][21].
  • Костел святого Йосифа при реколекційному домі єзуїтів у Львові на вулиці Залізняка (1913, співавтор Станіслав Дидек)[22].
  • Костел Найсвятішого Серця Ісусового отців єзуїтів на вулиці Коперника у Кракові. Будівництво тривало протягом 1910—1913 років. Нагляд здійснював Станіслав Дидек. До 1921 року тривало оздоблення. Храм у плані 17 на 50 метрів, висота головної нави 19 метрів, вежі — 65 метрів. Тринавовий із півциркульно замкнутим презбітерієм та шістьома абсидами для вівтарів. Поєднує модернізовані риси готики у плані нави та ренесансу у вікнах та порталах. Головний портал оздоблено скульптурами Ксаверія Дуніковського[23].
  • Костел св. Флоріана у Кракові (1902—1914, під час ремонту та модернізації відповідав за оздоблення інтер'єру).
Нереалізовані проєкти
  • Конкурсний проєкт вівтаря для костелу в Закопаному, перше місце (1902)[24].
  • Друге місце на конкурсі проєктів костелу святої Єлизавети у Львові (1903)[25].
  • Перше місце на конкурсі проєктів дому Товариства працівників торгівлі віровизнання мойсеєвого у Варшаві. Співавтор Тадеуш Стриєнський. Будинок мав постати на ділянці між вулицями Зєльною, 25 та Вєлькою, 56. На першому поверсі планувались магазини зі складами, а на решті поверхів — зала для засідань, офісні та житлові приміщення[26]
  • Проєкт дерев'яного костелу для Верховини (1905)[27].
  • Конкурсний проєкт санаторію для грязелікування у Криниці-Здруй. 1906 рік. III місце. Співавтор Тадеуш Стриєнський[28].
  • Конкурсний проєкт будинку Торгово-промислової палати на вул. Академічній, 17 (нині Проспект Шевченка) у Львові (1907, співавтор Тадеуш Стриєнський). Не здобув призових місць, однак усе ж придбаний організаторами. У критичній статті у краківському журналі «Architekt» відзначено добре влаштований план будинку[29].
  • Проєкт генплану Кракова. Здобув одне з двох третіх місць на конкурсі 1910 року. Співавтор Тадеуш Недзельський[30][31]. Редакція часопису «Architekt» оцінила проєкт загалом позитивно. Відзначила винесення трамвайної колії із середмістя, цікаві барокові мотиви в архітектурній частині. Критично оцінила надмірну практичність — максимальне збереження вже існуючого укладу міста, а також впровадження дещо довільних, випадкових архітектурних елементів, невдалий підхід до озеленення[32].
  • Конкурсний проєкт готелю «Краківського» у Львові зі спорудами Товариства взаємного страхування державних службовців на розі нинішньої площі Соборної і вулиці Пекарської (1911, співавтор Тадеуш Стриєнський)[33].
  • Проєкт реставрації вежі монастиря августинців у Кракові (1912)[34].
  • Проєкт будинку Ремісницької палати у Львові. Розроблений 1912 року для конкурсу, на якому здобув 2 місце. Співавтор Тадеуш Стриєнський. Разом з роботами інших учасників проєкт експонувався того ж року у приміщенні Технологічного інституту на вулиці Нижанківського, 5[35][36][37].
  • Проєкт блоку з трьох житлових будинків. Розроблений для краківської Виставки архітектури та інтер'єрів у садовому оточенні, призначеної на 1912 рік. Здобув друге місце на відбірковому конкурсі 1911 року, організованому комітетом виставки і Делегацією архітекторів польських[38] На виставці експонувався макет[39].
  • Конкурсний проєкт нового будинку Львівського університету (1913)[40]. Опублікований того ж року у збірці, присвяченій конкурсу.[41]
  • Третя нагорода на конкурсі проєктів Купецької палати в Кракові (1913, співавтор Тадеуш Стриєнський).[42][43].
  • Одна з двох третіх нагород на конкурсі проєктів ратуші в Дрогобичі (1913, співавтор Тадеуш Стриєнський)[44][45]. Того ж року робота експонувалася у залі засідань Львівської політехніки[46][47].
  • Конкурсний проєкт двору родини Влодків у селі Негович Малопольського воєводства. Конкурс організований 1913 року краківським Колом архітекторів. Серед 56 надісланих робіт проєкт Мончинського не здобув призових місць, але був придбаний організаторами[48][49]
  • Проєкт регуляції вулиці Вольської у Кракові. Виконаний для конкурсу 1914 року спільно з Тадеушем Недзельським. Не здобув призових місць, але був придбаний журі[50].
  • Типовий проєкт прибуткового будинку зі слюсарною майстернею, створений для збірки «Odbudowa polskiego miasteczka» (Відбудова польського містечка), виданої 1916 року[51].
  • Друге місце на конкурсі проєктів нового Палацу мистецтв у Львові, що планувався навпроти домініканського костелу (1920)[52].
  • Проєкт Окружної дирекції пошти і телеграфу у Кракові. На конкурсі 1922 року здобув друге місце. Співавтори Тадеуш Стриєнський і архітектор Керн[53][54].
  • Конкурсний проєкт Поштової ощадної каси у Кракові. Співавтори Тадеуш Стриєнський і архітектор Керн. 1922 рік[53].
  • Проєкт польського павільйону для міжнародної виставки у Парижі 1924 року. Один із шести проєктів, придбаних комісією польського відділу[55][56].
  • Проєкт павільйону Польщі для мистецької виставки 1925 року в Парижі. На відбірковому конкурсі 1923 року здобув відзнаку[57].
  • Одне з двох четвертих місць серед проєктів кафедрального костелу в Катовицях. Конкурс відбувся у квітні 1925 року[58][59][60][61].
  • Конкурсний проєкт львівського костелу Матері Божої Остробрамської (1930). Відомо лише про факт участі у конкурсі, але сам проєкт ймовірно втрачений. Яких-небудь описів не збереглось.[62][63].
  • Конкурсний проєкт упорядкування площ у Кракові: Ринку, Мар'яцької, Малого ринку, Щепанської (1937)[64].
  • Проєкт мармурових вівтарів костелу кармелітського монастиря на Персенківці у Львові (1939). Планувалось виконання фірмою Трембецького у Кракові[65].
  • Проєкт вілли «Réjane», нагороджений журналом «Moniteur des Architectes».[66]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Przystąpili do towarzystwa panowie // Architekt (Dodatek dla członków Krakowskiego Towarzystwa Technicznego). — 1907. — № 3. — S. 1. (пол.)
  2. ↑ Protokół I zjazdu Kół architektonicznych polskich w Krakowie // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 1. — S. 5. (пол.)
  3. ↑ Z I-go Zjazdu Delegatów Kół Architektonicznych Polskich w Krakowie (1908) // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 52. — S. 635. (пол.)
  4. ↑ Związek architektów województwa krakowskiego // Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 61. (пол.)
  5. ↑ Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 359. (пол.)
  6. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  7. ↑ Konkursy // Architekt. — 1909. — № 12. — S. 220. (пол.)
  8. ↑ Konkursy // Architekt. — 1914. — № 1—2. — S. 33. (пол.)
  9. ↑ Konkursy // Architekt. — 1914. — № 5. — S. 86. (пол.)
  10. ↑ Katalog wystawy architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem pod parkiem dra Jordana w Krakowie: czerwiec-październik 1912 r. — Kraków: Drukarnia Uniwersytetu Jagiell., 1912. — S. 17; Wystawa architektury w 1912 r. w Krakowie // Nowa Reforma. — 23 września 1911. — № 434. — S. 1. (пол.)
  11. ↑ Architekt. — 1912. — № 9. — S. 87—88, 94. (пол.)
  12. ↑ Kronika // Architekt. — 1912. — № 3—4. — S. 38. (пол.)
  13. ↑ Бірюльов Ю. О. Мончинський Францишек // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: Л—М. — С. 726. — ISBN 978-966-8853-23-4.
  14. ↑ Nowe książki // Tygodnik Ilustrowany. — 23 lipca 1894. — № 31 (240). — S. 80. (пол.)
  15. ↑ Monitor Polski. — 3 grudnia 1929. — № 278. — S. 2. (пол.)
  16. ↑ Monitor Polski. — 1936. — № 261. — Poz. 460.
  17. ↑ Z dziejów budowy domu Tow. Przyj. Sztuk pięknych // Architekt. — 1901. — № 2. — S. 23—26. (пол.)
  18. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 61, 452—453. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  19. ↑ Objaśnienia rycin // Architekt. — 1911. — № 11. — S. 51, 58, tabl.
  20. ↑ R. P. Wystawa architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem w Krakowie w r. 1912 // Architekt. — 1912. — № 6-7. — S. 64, tabl. 21. (пол.)
  21. ↑ Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 88. (пол.)
  22. ↑ Архітектура Львова… — С. 452.
  23. ↑ Mączyński F. Kościół oo Jezuitów // Architekt. — 1922. — № 1. — S. 9; Nowy kościół w Krakowie // Tygodnik Ilustrowany. — 19 października 1912. — № 42 (2762). — S. 875. (пол.)
  24. ↑ Protokół z posiedzenia sądu konkursowego // Architekt. — 1902. — № 6. — S. 61—64. (пол.)
  25. ↑ Архітектура Львова… — С. 499.
  26. ↑ Program konkursu na dom Stów. Prac. handl. wyzn. mojżeszowego // Architekt. — 1903. — № 1. — S. 3—6, 15—16. (пол.)
  27. ↑ Ruszczyk G. Kaplica publiczna w Żabiem // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — Т. 14. — S. 494, 496—497. — ISBN 83-89273-42-X. (пол.)
  28. ↑ Rozmaitości // Architekt. — 1906. — № 10. — S. 240. (пол.)
  29. ↑ Konkurs na dom izby handlowej i przemysłowej we Lwowie // Architekt. — 1907. — № 7. — S. 6—7. (пол.)
  30. ↑ Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69. (пол.)
  31. ↑ Program i warunki konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 90, Tabl. 20—21. (пол.)
  32. ↑ Z powodu konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 123. (пол.)
  33. ↑ Konkurs Towarzystwa wzajemnych ubezpieczeń urzędników prywatnych we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 7. — S. 152, 155. (пол.)
  34. ↑ Tow. Opieki nad Polskimi Zabytkami Sztuki i Kultury // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 56. (пол.)
  35. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu // Architekt. — 1912. — № 6—7. — S. 76. (пол.)
  36. ↑ Z konkursu na gmach Izby rękodzielniczej we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28. — S. 368. (пол.)
  37. ↑ Roztrzygnięcie konkursu na wypracowanie szkiców domu Izby rękodzielniczej // Głos Mieszczański. — 21 lipca 1912. — № 29. — S. 5. (пол.)
  38. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na typy domów mieszkalnych // Architekt. — 1912. — № 6—7. — S. 75. (пол.)
  39. ↑ Architekt. — 1912. — № 9. — Tabl. 28. (пол.)
  40. ↑ Architekt. — 1913. — № 7. — S. 97. (пол.)
  41. ↑ Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162. (пол.)
  42. ↑ Rozstrygnięcie konkursu na dom Stow. kupców i młodzieży handl. w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 164. (пол.)
  43. ↑ Protokół śądu konkursowego na dom Stowarzyszenia kupców i młodzieży handlowej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 183. (пол.)
  44. ↑ Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 369. (пол.)
  45. ↑ Rozstrzygnięcie XIV konkursu architektonicznego Koła Arch. we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 42. — S. 556. (пол.)
  46. ↑ Rozstrzygnięcie XIV konkursu architektonicznego // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 26. — S. 312. (пол.)
  47. ↑ Konkurs na ratusz w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 28. — S. 335. (пол.)
  48. ↑ Architekt. — 1914. — № 1-2. — S. 20, 31—32, tabl. 3. (пол.)
  49. ↑ Konkursy // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 182. (пол.)
  50. ↑ Protokół sądu konkursowego // Architekt. — 1914. — № 6—7. — S. 95, tabl. 20, 23. (пол.)
  51. ↑ Odbudowa polskiego miasteczka: projekty domów / opr. przez Grono Architektów Polskich, wyd. pod red. J. Gałęzowskiego. — Kraków: Obywatelski Komitet Odbudowy Wsi i Miast, 1916. — S. 75—77. (пол.)
  52. ↑ Архітектура Львова… — С. 500.
  53. ↑ а б Rozstrzygnięcie konkursu na budowę gmachów pocztowych Krakowie // Nowa Reforma. — 27 stycznia 1922. — № 22. — S. 2. (пол.)
  54. ↑ Ekielski W. Kraków po wojnie // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 1—2. (пол.)
  55. ↑ Nauka i sztuka // Słowo Polskie. — 30 czerwca 1922. — № 143. — S. 5. (пол.)
  56. ↑ Polska na wystawie międzynarodowej w Paryżu 1924 r. // Architekt. — 1922. — № 3—4. — S. 31. (пол.)
  57. ↑ Konkursy // Architekt. — 1923. — № 4. — S. 36. (пол.)
  58. ↑ Architekt. — 1925. — № 3. — S. 31. (пол.)
  59. ↑ Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 47. (пол.)
  60. ↑ Kronika // Rzeczy Piękne. — 1925. — № 4. — S. 92. (пол.)
  61. ↑ Kulczyński K. Konkurs na gmach katedry w Katowicach // Architekt. — 1925. — № 4. — S. 7—8, 29—31. (пол.)
  62. ↑ Архітектура Львова… — С. 551. (пол.)
  63. ↑ Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 263, 274. — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
  64. ↑ Konkurs powszechny na projekt uporządkowania Rynku głównego, placu Marjackiego, rynku Małego oraz placu Szczepańskiego w Krakowie // Architektura i Budownictwo. — 1937. — № 3. — S. 75—82. (пол.)
  65. ↑ Skrabski J. Kościół i klasztor OO. Karmelitów Bosych na Persenkówce // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — S. 288. — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
  66. ↑ Jabłoński W. O stylu Zakopiańskim // Architekt. — 1902. — 10. — S. 125. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Łoza S. Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 198. (пол.)
  • Mączyński Franciszek // Mała encyklopedia Krakowa. — Kraków: Wanda, 1999. — S. 522. — ISBN 83-87023-08-6. (пол.)
  • Mączyński Franciszek Mateusz // Słownik biograficzny historii Polski / Pod red. J. Chodery, F. Kiryka. — Wrocław—Warszawa—Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2005. — T. 2. — S. 943. — ISBN 83-04-04857-4. (пол.)
  • Mączyński Franciszek // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1966. — T. 7. — S. 150. (пол.)