Начальник штабу Повітряних сил (Велика Британія)
англ. Chief of the Air Staff (United Kingdom) | |
---|---|
Комітет начальників штабів | |
Тип | керівник виду Збройних сил |
Статус | чинний |
Абревіатура | CAS |
Член | Комітет начальників штабів/Рада оборони Великої Британії |
Підзвітний | Голова штабу оборони |
Номінує | Державний секретар з питань оборони |
Призначає | Прем'єр-міністр Великої Британії |
Термін каденції | 3 роки |
Створення | 3 січня 1918 |
Перший на посаді | генерал-майор Г'ю Тренчард |
Вебсайт | Official website |
Начальник штабу Повітряних сил (Велика Британія) або начальник Повітряного штабу Королівських Повітряних сил Великої Британії (англ. Chief of the Air Staff (United Kingdom) — вища військова посадова особа, очільник головного органу управління військами Королівських Повітряних сил Великої Британії, і член Комітету начальників штабів і Ради Повітряних сил. Посада була створена в 1918 році на чолі з генерал-майором сером Г'ю Тренчардом. Нинішнім і 30-м начальником штабу Повітряних сил є головний маршал авіації сер Річард Найтон, який змінив сера Майкла Вігстона 2 червня 2023 року.
Посада начальника штабу Королівських Повітряних сил була заснована в січні 1918 року, незадовго до офіційного створення Королівських Повітряних сил, і першим, кого призначили на цю посаду, був генерал-майор сер Г'ю Тренчард. Після відставки Тренчарда в березні 1918 року через розбіжності з першим міністром авіації лордом Ротерміром, його суперник генерал-майор сер Фредерік Сайкс був призначений на цю посаду. З політичних причин відставка Тренчарда набула чинності лише наприкінці квітня. З післявоєнним призначенням Вінстона Черчилля на посаду Державного секретаря з питань війни та авіації, Сайкса перевели з посади, щоб він очолив новостворене Міністерство цивільної авіації, а Тренчард повернувся на посаду начальника штабу Королівських Повітряних сил. На початку 1920-х років Тренчарду довелося боротися за те, щоб утримати Королівських ПС від поділу і поглинання Королівським флотом і британською армією. Після того, як лорд Тренчард пішов у відставку в 1930 році, все ще лунали пропозиції про те, що військову авіацію слід розділити, але основи, закладені Тренчардом, виявилися міцнішими.
На момент початку Другої світової війни в 1939 році, головний маршал авіації сер Сіріл Нюволл, який на той час очолював авіацію, мав вид збройних сил, що зазнав наприкінці 1930-х років найбільш стрімкого розвитку завдяки британським програмам переозброєння. У 1940 році Нюволл поступився місцем головному маршалу авіації серу Чарльзу Порталу, який був на чолі виду ЗС до кінця війни. Портал був невтомним захисником Королівських ПС і дуже здібним адміністратором і стратегом. У повоєнний час Королівських ПС були переорієнтовані на виконання подвійної ролі — захист Британської імперії, що скорочувалася внаслідок її розпаду, і стримування агресивних намірів Радянського Союзу й Варшавського договору в їхньому протистоянні з НАТО. Тогочасному керівництву Повітряних сил доводилося вести постійну боротьбу за виживання британської авіаційної промисловості. Зрештою, було досягнуто лише мінімального успіху, і до 1970-х років від авіаційної промисловості залишився лише рудимент.
Перші вісім начальників штабу Повітряних сил призначалися на посаду з лав Британської армії: четверо з них походили з піхоти, двоє — з артилерії і по одному — з кавалерії та інженерних військ. З них лорд Тренчард і сер Джон Салмонд обіймали цю посаду протягом двох різних періодів. До початку середини 1950-х років минуло достатньо часу, щоб офіцери, які спочатку служили в британських Королівському льотному корпусі та Королівській морській авіаційній службі за часи Першої світової війни, піднялися по кар'єрних сходах до вищих посад у Королівських ПС. Так, сер Джон Слессор спочатку служив у Королівському льотному корпусі, а сер Вільям Діксон — у Королівській морській авіаційній службі. У 1956 році сер Дермот Бойл став першим генерал-майором, який посів посаду, розпочавши офіцерську службу в Королівських Повітряних силах.