Indopithecus

Indopithecus
Період існування: 23.03
Щелепа Indopithecus — Каталонський палеонтологічний інститут Мікеля Крузафонта в Сабадель, Каталонія
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі (Haplorhini)
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: †Indopithecus
von Koenigswald, 1950
Вид:
†I. giganteus
Біноміальна назва
†Indopithecus giganteus
(Pilgrim, 1915)

Indopithecus giganteus (дослівно «індійська мавпа») — викопний вид великих мавп, який мешкав у пізньому міоцені на пагорбах Сівалік на півночі Індії. Хоча їх часто відносять до більш відомого роду Gigantopithecus, останні автори вважають, що це окремий рід сам по собі.

Індопітек відомий лише з зубів і щелепних кісток, знайдених у пізньому міоцені на пагорбах Сівалік, Індія. Судячи зі знахідок скам'янілостей, це була велика наземна травоїдна тварина, яка харчувалася переважно бамбуком і листям. Попри видову назву, він був приблизно вдвічі менший від свого китайського родича Gigantopithecus blacki.

Indopithecus giganteus спочатку був названий як вид європейської мавпи Dryopithecus, D. giganteus, Гаєм Еллкоком Пілігримом у 1915 році на основі великого нижнього третього моляра, голотипу GSI-D175[1]. Однак Джордж Едвард Льюїс у 1937 році вирішив, що таксон Пілігрима не є спорідненим з дріопітеком, і натомість відніс корінний зуб до мавпи-однолітка Sivapithecus indicus[2]. Густав Генріх Ральф фон Кенігсвальд у 1950 році визнав D. giganteus відмінним від Dryopithecus і Sivapithecus і виділив для нього новий рід Indopithecus («мавпа з Індії»)[3]. Szalay і Delson (1979) знайшли подібність матеріалу Indopithecus до Gigantopithecus і синонімізували два роди, розглядаючи I. giganteus як віднесений вид, G. giganteus[4]. Однак нещодавні автори, зокрема Девід Кемерон (2001, 2003), Пікфорд (2010), Патнайк (2014), Бегун (2015) і Велкер та ін. (2019), стверджували, що Indopithecus слід розглядати як родово відмінний[5][6][7][8][9][10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Pilgrim, G. E. (1915). New Siwalik Primates and their bearing on the question of the evolution of man and the Anthropoidea. Records of the Geological Survey of India. 45: 1—74.
  2. ↑ Lewis, G. E. (1937). Taxonomic syllabus of Siwalik fossil anthropoids. Am. J. Sci. 34 (200): 139—147. Bibcode:1937AmJS...34..139L. doi:10.2475/ajs.s5-34.200.139.
  3. ↑ Koenigswald, G. Von (1950). Bemerkungen zu Dryopithecus giganteus Pilgrim. Eclogae Geologicae Helvetiae. 42: 515—519.
  4. ↑ Szalay, F. S. & Delson, E. (1979). Evolutionary history of the primates. Academic Press, New York. ISBN 9781483289250.
  5. ↑ Cameron, D. (2001). The taxonomic status of the Siwalik late Miocene hominid Indopithecus (= Gigantopithecus). Himalayan Geology. 22: 29—34.
  6. ↑ Cameron, D. (2003). A functional and phylogenetic interpretation of the late Miocene Siwalik hominid Indopithecus and the Chinese Pleistocene hominid Gigantopithecus. Himalayan Geology. 24: 19—28.
  7. ↑ Martin Pickford (2010). Additions to the Dehm collection of Siwalik hominoids, Pakistan: descriptions and interpretations (PDF). Zitteliana. Munich: 111—125. Архів (PDF) оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2019.
  8. ↑ Patnaik, R., Cerling, T., Uno, K., & Fleagle, J. (2014). Diet and habitat of Siwalik primates Indopithecus, Sivaladapis and Theropithecus. Annales Zoologici Fennici. 51 (1/2): 123—142. doi:10.5735/086.051.0214. JSTOR 23737197. S2CID 84696321.
  9. ↑ David R. Begun (2015). The Real Planet of the Apes: A New Story of Human Origins. Princeton University Press. ISBN 978-0691182803.
  10. ↑ Welker, F.; Ramos-Madrigal, J.; Kuhlwilm, M. та ін. (2019). Enamel proteome shows that Gigantopithecus was an early diverging pongine. Nature. 576 (7786): 262—265. Bibcode:2019Natur.576..262W. doi:10.1038/s41586-019-1728-8. PMC 6908745. PMID 31723270.


Гасторніс Це незавершена стаття про викопних ссавців.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.